Справа № 2а/1570/2738/2011
19 квітня 2012 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Дудка С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Доскевич Г.О., Портофранківського відділу міліції Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання дій та бездіяльність протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, суд, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Доскевич Г.О., Портофранківського відділу міліції Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в якій позивач просить визнати дії відповідача - заступника начальника Головного Управління МВС України в Одеській області Доскевича Г.О. щодо проведення додаткового службового розслідування за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень 29.01.1993 року, за результатами якого висновок службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року скасовано, а отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження кваліфіковані як такі, що отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків - протиправними. Скасувати рішення відповідача - заступника начальника Головного Управління МВС України в Одеській області Доскевича Г.О. щодо проведення додаткового службового розслідування за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень 29.01.1993 року, за результатами якого висновок службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року скасовано, а отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження кваліфіковані як такі, що отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків. Зобов'язати відповідача - заступника начальника Головного Управління МВС України в Одеській області Доскевича Г.О. поновити дію незаконно скасованого висновку службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року, в якому вказано, що згідно ст.2 п.1 Порядку кваліфікації фактів загибелі або поранення працівників органів внутрішніх справ, запровадженого вказівкою МВС України від 16.09.1992 р. № 3969/Бш, (який діяв на час отримання позивачем черепно-мозкової травми) тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 р. колишнім оперуповноваженим ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_1 на шляху прямування зі служби у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при виконанні службових обов'язків та надати позивачу відповідний письмовий висновок, підписаний керівником Управління та завірений гербовою печаткою ГУМВС України в Одеській області із чітким зазначенням, що тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 р. колишнім оперуповноваженим ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_1 на шляху прямування зі служби у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при виконанні службових обов'язків. Визнати дії відповідача - Портофранківського відділу міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо проведення додаткового службового розслідування від 18.06.2010 року за фактом отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 29.01.1993 року, за результатами якого отримані позивачем тілесні ушкодження кваліфіковані як такі, що отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків та складання актів форми Н-5 від 17.06.2010 року та акту № 2 форми НТ про нещасний випадок невиробничого характеру від 21.06.2010 року, згідно з якими тілесні ушкодження отримані ОСОБА_1 29 січня 1993 року при обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків - протиправними. Скасувати рішення відповідача - Портофранківського відділу міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо проведення додаткового службового розслідування від 18.06.2010 року за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень 29.01.1993 року, за результатами якого отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження кваліфіковані як такі, що отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків та складання актів форми Н-5 від 17.06.2010 року та акту № 2 форми НТ про нещасний випадок невиробничого характеру від 21.06.2010 року, згідно з якими тілесні ушкодження отримані позивачем 29 січня 1993 року при обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків. Зобов'язати відповідача - Портофранківський відділ міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області провести нове службове розслідування та скласти та надати позивачу відповідні акти за формою Н-1, Н-5 у відповідності до висновку службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року, в якому вказано, що згідно ст.2 п.1 Порядку кваліфікації фактів загибелі або поранення працівників органів внутрішніх справ, запровадженого вказівкою МВС України від 16.09.1992 р. № 3969/Бш, (який діяв на час отримання позивачем черепно-мозкової травми) тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 р. колишнім оперуповноваженим ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_1 на шляху прямування зі служби у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при виконанні службових обов'язків. Визнати бездіяльність відповідача - відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Одеський області щодо винесення додаткової постанови ВЛК ГУМВС України в Одеській області про причинний зв'язок другої травми, яка була отримана ОСОБА_1 29.01.1993 року при виконанні службових обов'язків на підставі вищевказаних висновків службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року - протиправною. Зобов'язати відповідача - відділ медичного забезпечення ГУМВС України в Одеський області у відповідності до вимог статей 1.52, 1.77, 1.78, підпункту а) статті 1.78.2, статті 1.83 наказу МВС України № 85 від 06.02.2001 року винести додаткову постанову військово-лікарської комісії відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Одеській області про причинний зв'язок другої травми, яка була отримана позивачем 29.01.1993 року при виконанні службових обов'язків на підставі вищевказаних висновків службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року на ім'я позивача ОСОБА_1, копію якої згідно законодавства надати позивачу. Стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заподіяну йому моральну шкоду в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень.
У своєму позові позивач зазначив, що 29 січня 1993 року у п'ятницю приблизно о 19 годині 30 хвилин на шляху прямування зі служби біля дверей своєї квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зазнав нападу двох незнайомих чоловіків. В ході нападу, як зазначає позивач, він отримав ззаду сильний удар по голові від невстановленої особи, від чого втратив свідомість. В період часу з 29.01.1993 року по 01.02.1993 року у вихідні дні позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії МКЛ №1, після чого з понеділка 01.02.1993 року по 25.02.1993 року знаходився на стаціонарному лікуванні в ЛзП УМВС України в Одеській області з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Позивач вказує, що обставини отримання ним 29.01.1993 року травми підтверджується поясненнями колишнього заступника начальника ВДСБЄЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_3 та колишнього заступника начальника Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_4, епікризом від 25.02.1993 року, наданого неврологічним віділенням лікарні з поліклінікою УМВС України в Одеській області, листком непрацездатності №1481 за період з 01.02.1993 року по 25.02.1993 року, наданого неврологічним відділенням лікарні з поліклінікою УМВС України в Одеській області, матеріалами службового розслідування по факту отримання тілесних ушкоджень колишнім оперуповноваженим ВДСБЄЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції Віхренком В.Г. від 28.02.2003 року. Однак, на думку позивача, описова, мотивувальна частини вищевказаного висновку по матеріалам службового розслідування по факту отримання ним тілесних ушкоджень, пояснення вищезазначених службових осіб, суперечили резолютивній частині висновку про те, що тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, отримані 29.01.1993 року оперуповноваженим ВДСБЄЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції Віхренком В.Г. в період проходження служби не пов'язані з виконанням службових обов'язків. Позивач вважає, що колишній заступник начальника по РП Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області підполковник міліції М.М.Тягнирядно, який проводив вказане службове розслідування неправильно вказав у своєму висновку про причинний зв'язок травми, яку отримав позивач та зазначений висновок суперечив достовірним даним про обставини, за яких була отримана травма. 26 березня 2010 року позивач звернувся із письмовою заявою реєстр. № В-188 пр. до заступника начальника ГУМВС України в Одеській області Булка Є.О. з проханням провести додаткове службове розслідування та змінити висновок про причинний зв'язок травми, вказаний в службовому розслідуванні по факту отримання ним тілесних ушкоджень 28.02.2003 року. Інспекцією з особового складу Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС в Одеській області в квітні місяці 2010 року було проведено нове службове розслідування по факту отримання ним травми на шляху прямування зі служби 29 січня 1993 року. У своєму висновку від 23.04.2010 року інспекція з особового складу Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Одеській області, на думку позивача, зробила цілком законний висновок, в якому вказано, що згідно ст. 2 п.1 Порядку кваліфікації фактів загибелі або поранення працівників внутрішніх справ, запровадженого вказівкою МВС України від 16.09.1992 року № 3969/Бш (який діяв на час отримання позивачем черепно-мозкової травми) тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 року колишнім оперуповноваженим ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції Віхренком Валерієм Григоровичем на шляху прямування зі служби у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при виконанні службових обов'язків. Однак, 29.06.2010 року позивачем було отримано копію висновку службового розслідування від 10.06.2010 року, акт форми Н-5 від 17.06.2010 року та акт № 2 форми НТ про нещасний випадок невиробничого характеру від 21.06.2010 року, в яких вказано, що тілесні ушкодження отримані позивачем 29 січня 1993 року при обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, що, як вважає позивач, є безпідставним та протизаконним. На думку позивача, рішення, які були прийняті Портофранківськім відділом міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, відділом медичного забезпечення ГУМВС України в Одеський області порушують його законні права та інтереси.
Ухвалою суду від 24 січня 2012 року залучено до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Доскевич Г.О., Портофранківського відділу міліції Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, як другого відповідача -Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Відповідач ГУМВС України в Одеській області надав до суду заперечення (а.с.153-157 т.1), в яких зазначив, що 26.03.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогами щодо перегляду висновку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області датованого 2003 роком щодо отримання тілесних ушкоджень 29.01.1993 року та оформлення акту Н-1. 23.04.2010 року відповідачем затверджено висновок та тілесні ушкодження позивача визнано отриманими у період проходження служби в ОВС при виконанні службових обов'язків. Відповідач звернув увагу суду на те, що в ході службового розслідування нових обставин, доказів, тощо не встановлено, матеріали зазначеного розслідування складаються з копій матеріалів висновку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 28.02.2003 року, яким отримані позивачем тілесні ушкодження кваліфіковані, як отримані в період проходження служби за обставинами не пов'язаних з виконанням службових обов'язків. Крім того, відповідач зазначив, що висновок від 28.02.2003 року був отриманий позивачем в 2003 році, останнім та/або іншими особами не оскаржувався, не переглядався, не скасовувався - є діючим.
Відповідач відділ медичного забезпечення ГУМВС України в Одеській області надав до суду заперечення (а.с.190-193 т.1), в яких зазначив, що позивач просив винести додаткову постанову на підставі висновку службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року, який скасовано та суперечить висновку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України. Відповідач зазначив, що робить висновки в межах своїх повноважень, керуючись вимогами наказу МВС України №85 від 06.02.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за №164/5355 та на підставі документі наданих підрозділами по роботі з особовим складом (відповідні висновки службового розслідування, акт про нещасний випадок, тощо), а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідач -заступник начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Доскевич Г.О. в судові засідання не прибув, попередньо звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.149 т.1), в якому також зазначив, що в повному обсязі підтримує позицію представника відповідача - ГУМВС України в Одеській області та просив суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Представник відповідачів - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.
Представник відповідача - Портофранківського відділу міліції Приморського районного відділу Одеського міського управління у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши при цьому, що як під час проведення службового розслідування в 2003 році так і в 2010 році було встановлено отримання позивачем 29.01.1993 року тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, проте не було встановлено факт нападу на позивачу, у зв'язку із чим на підставі п. 2.4 наказу МВС України від 27.12.2002 року №1346 прийнято рішення, що позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку при обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, пояснень, наданих представниками сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
На підставі матеріалів справи, зокрема, висновків службових розслідувань від 28.02.2003 року, 18.06.2010 року, 23.04.2010 року (а.с.43-44, 48-49, 59-60, 163-167, 181-182 т.1), акту розслідування нещасного випадку (а.с.52-54, 184-186 т.1) та акту про нещасний випадок (а.с.50-51 т.1), що стався 29.01.1993 року, заяви від 07.02.2003 року ОСОБА_8 (а.с.61 т. 1) та пояснень ОСОБА_9 від 06.02.2003 року (а.с.62 т.1), судом встановлено, що 29.01.1993 року позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку. Позивач в цей період перебував на посаді оперуповноваженого ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.
За результатами службового розслідування проведеного в 2003 році по заяві позивача, в якій останній просив провести службове розслідування по факту отримання ним тілесних ушкоджень 29.01.1993 року було зроблено висновок, що тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 року позивачем в період проходження служби за обставинами, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків. (а. с. 59-60, 166-167 т.1 ).
26.03.2010 року позивач звернувся з заявою до заступника начальника ГУМВС України в Одеській області, в якій просив провести додаткове службове розслідування та змінити висновок про причинний зв'язок травми з приводу, того, що 29.01.1993 року під час проходження служби в органах внутрішніх справ отримав травму на шляху прямування зі служби при безпосередньому впливу зловмисників в ході нападу на нього, тобто за обставинами, пов'язаними з виконанням службових обов'язків, висновки про причинний зв'язок травми, які зазначені в матеріалах службового розслідування від 28.02.2003 року відмінити та відповідно до вимог п. 1.77 наказу №85 від 06.02.2001 року МВС України, оформити акт форми Н-1 про нещасний випадок (поранення) на підставі матеріалів службової перевірки (а.с.55 т. 1).
На підставі вказаної заяви позивача, інспектором ІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області було проведено службове розслідування. За результатами якого складено висновок від 23.04.2010 року (а.с.43-44, 179-180 т.1), відповідно до якого згідно ст. 2 п. 1 Порядку кваліфікації фактів загибелі або поранення працівників органів внутрішніх справ, запровадженого вказівкою МВС України від 16.09.1992 року №3969/Бш, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 року колишнім оперуповноваженим ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції Віхренком Валерієм Григоровичем у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при виконанні службових обов'язків.
02.06.2010 року позивач звернувся до начальника ГУМВС України з заявою про винесення постанови ВЛК ГУМВС України в Одеській області про причинний зв'язок другої травми, яка була отримана 29.01.1993 року при виконані службових обов'язків (а.с.56-57 т.1). Також, 02.06.2010 року позивач звернувся до начальника ГУМВС України в Одеській області з проханням провести розслідування нещасного випадку, який стався 29.01.1993 року та скласти відповідні акти за формою Н-1, Н-5.
За результатами розгляду вказаних заяв заступником начальника ГУМВС України в Одеській області на підставі п.3.5-3.8 наказу МВС України від 27.12.2002 року №1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», відповідно до якого акти про нещасний випадок (поранення) складається комісією підрозділу, в якому працював потерпілий, було надано вказівку Портофранківському ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області організувати проведення додаткового розслідування та скласти відповідні акти за формою Н-5 та Н-1 або НТ і надати їх копії потерпілому (а.с.168 т.1).
Розпорядженням начальником відділу Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області №177 від 18.06.2010 року «Про створення комісії по розслідуванню отримання травми колишнього працівника Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області», створено комісію по розслідуванню отримання травми капітаном міліції Віхренком В.Г. оперуповноваженого ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області в період з січня по травень 1993 року (а. с. 183 т.1).
За результатами розслідування нещасного випадку проведеного комісією Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було встановлено, що 29.01.1993 року приблизно о 19-30 годині Віхренко В.Г., за його словами, повертався зі служби до дому, де біля дверей своєї квартири у будинку №8 по вул. Ак. Корольова, побачив незнайомого йому молодого чоловіка, яки нахилившись до дверного замка, розглядав його. Як стверджує позивач, він окинув незнайомця, представився працівником міліції та зажадав пред'явити документи. Згідно пояснень Віхренко В.Г., в цей час, він отримав ззаду сильний удар від невстановленої особи та втратив свідомість. Коли позивач прийшов до тями, зайшов до себе в квартиру, де його дружина ОСОБА_10 надала йому першу медичну допомогу та викликала черговий наряд міліції Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області. Після цього, Віхренко В.Г. разом з черговим нарядом міліції здійснив об'їзд прилеглої території, однак осіб, що скоїли напад на нього не виявили. Матеріали службової перевірки по факту отримання травми Віхренком В.Г. за 1993 рік відсутні. В ході перевірки підтверджень факту нападу правопорушників на Віхренко В.Г. не отримано.
Відтак, в акті по розслідуванню нещасного випадку від 17.06.2010 року форми Н-5* (а. с.184-186 т.1 ), та акті про нещасний випадок невиробничого характеру № 2 від 21.06.2010 року форми НТ (а. с. 187-188 т.1) комісією Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зроблено висновок, що тілесні ушкодження у вигляді заритої черепно-мозкової травми та струсу мозку, отримані капітаном міліції Віхренко В.Г. в період проходження служби, при обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Крім того, судом встановлено, що за заявою Віхренка В.Г., заступником начальника з КЗ Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області проведено розслідування, відповідно до висновків якого, у відповідності до п.2.4 наказу МВС України від 27.12.2002 року №1346 колишній працівник Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області Віхренко В.Г., отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку про обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків (а.с.181-182 т.1 ).
Також, судом встановлено, що на підставі встановлених обставин, що призвели до підготовки у 2003 та 2010 роках різних висновків про травмування позивача призначено додаткове службове розслідування (а.с.158 т.1). В ході додаткового службового розслідування було вивчені наявні у матеріалах перевірки документи, при цьому, було встановлено відсутність доказової бази, яка б підтверджувала напад невстановленої особи на Віхренко В.Г. (висновок додаткового службового розслідування від 26.08.2010 року) (а.с.163-165 т.1). Таким чином, на підставі проведеного додаткового службового розслідування висновок службового розслідування від 23.04.2010 року скасовано, а тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 року позивачем кваліфіковані, як такі, що отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 р. N 1346 (далі Порядок 1346) (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин) про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Згідно п. 3.5 Порядку 1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
Разом з тим, п. 3.19 зазначеного Порядку передбачає, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.
Проводячи аналіз вищенаведених норм суд вважає, що організація розслідування керівником нещасного випадку повинно проводитись при повідомленні про нещасний випадок. Законодавець зобов'язав потерпілого, працівника, який вчинив нещасний випадок та свідка нещасного випадку негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування. При цьому, як слідує з положень п. 3.19 Порядку 1346, нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено, що матеріали службової перевірки по факту отримання позивачем травми за 1993 рік відсутні, а службове розслідування по факту отримання позивачем тілесних ушкоджень 29.01.1993 року проведено, за заявою останнього, в лютому 2003 року.
Аналіз вище перелічених норм свідчить про те, що Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом МВС України №1346 від 27.12.2002 року, і є тим нормативним актом, яким слід було керуватись при розслідуванні нещасного випадку, який стався з позивачем 29.01.1993 року, незалежно від терміну, коли він стався, а відтак доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Порядку кваліфікації фактів загибелі або поранення працівників органів внутрішніх справ, запровадженого вказівкою МВС України від 16.09.1992 року №3969/Бш (який діяв на час отримання позивачем тілесних ушкоджень) є безпідставними.
Згідно пунктів 2.1, 2.2 Порядку 1346 розслідуванню підлягають поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, інші ушкодження, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день. За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію (пункт 3.8 наказу МВС № 1346/2002 ).
Пунктом 3.11 зазначеного Порядку визначено, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю», якщо він трапився в період проходження служби: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків; при виконанні службового або громадського обов'язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.
Комісія визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Комісія визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Таким чином, оскільки, під час проведення службових розслідувань, за результатами яких були складені висновки від 28.02.2003 року, від 18.06.2010 року та від 26.08.2010 року, було встановлено, що 29.01.1993 року позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, проте факт їх нанесення невідомою особою не знайшов свого підтвердження, нещасний випадок, що трапився з позивачем 29.01.1993 року був визнаний таким, що трапився в період проходження служби позивача і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Оскільки під час проведення службового розслідування, за результатами якого складений висновок від 23.04.2010 року, не було встановлено нових фактів та обставин, а зазначений висновок лише підтвердив факт отримання позивачем тілесних ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, суд приходить до висновку, що висновки відповідачів від 28.02.2003 року, від 18.06.2010 року та від 26.08.2010 року за результатами службових розслідувань та акт по розслідуванню нещасного випадку від 17.06.2010 року форми Н-5*, та акт про нещасний випадок невиробничого характеру № 2 від 21.06.2010 року форми НТ складені у відповідності з вимогами наказу МВС № 1346/2002, тобто є правомірними, оскільки нещасний випадок, що трапився із позивачем 29.01.1993 року не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Пунктом 3.29 Порядку передбачено, що контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень.
Ці служби мають право вимагати від керівника складання акта за формою Н-1* або його перегляду, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку або інших нормативно-правових актів про охорону праці.
Посадова особа служби державного нагляду за охороною праці має право у разі необхідності (надходження скарги, незгода з висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку, поранення або його приховування від розслідування тощо) вимагати проведення розслідування нещасного випадку і видавати обов'язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9* (додаток 7) щодо необхідності складання акта за формою Н-1* та взяття нещасного випадку (у тому числі поранення) на облік.
Враховуючи зазначені вимоги сектор державного нагляду за охороною праці має право вимагати проведення додаткового розслідування, за результатами якого висновок від 23.04.2010 року скасований, на підставі чого і було складено акт по розслідуванню нещасного випадку від 17.06.2010 року форми Н-5* та акт про нещасний випадок невиробничого характеру № 2 від 21.06.2010 року форми НТ.
Щодо вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача - відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Одеський області щодо винесення додаткової постанови ВЛК ГУМВС України в Одеській області про причинний зв'язок другої травми, яка була отримана ОСОБА_1 29.01.1993 року при виконанні службових обов'язків на підставі вищевказаних висновків службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року -протиправною, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 N 85, військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (далі - військовослужбовці), осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.
Згідно п. 1.77 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 N 85, у всіх випадках при медичному огляді осіб рядового й начальницького складу, військовослужбовців, коли їм встановлено діагноз, ВЛК визначає причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва). Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) виноситься на підставі достовірних даних про обставини, за яких воно отримано. Усім особам рядового й начальницького складу і військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), підрозділи по роботі з особовим складом органів внутрішніх справ або командування військових частин оформляють акт про нещасний випадок (поранення) (додаток 13), на підставі матеріалів службової перевірки, дізнання, слідства або кримінальної справи, атестації, службової характеристики, довідки лікувальної установи, історії хвороби або витягу з неї, свідоцтва про хворобу, запису лікаря лікувальної установи в картці амбулаторного хворого, довідки архівної установи з викладенням обставин, при яких воно отримано. Акт про нещасний випадок (поранення) (додаток 13) затверджується начальником відповідного органу внутрішніх справ (командиром військової частини) і долучається до особової справи особи рядового й начальницького складу або військовослужбовця.
З наведеного вбачаться, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) виноситься на підставі документів наданих підрозділами по роботі з особовим складом (відповідні висновки службового розслідування, акт про нещасний випадок, тощо). Оскільки позивач просив винести додаткову постанову на підставі висновку службового розслідування від 23.04.2010 року, який скасовано, відповідно вимоги позивача щодо визнання бездіяльності відповідача - відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Одеський області щодо винесення додаткової постанови ВЛК ГУМВС України в Одеській області про причинний зв'язок другої травми, яка була отримана ОСОБА_1 29.01.1993 року при виконанні службових обов'язків на підставі вищевказаних висновків службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року -протиправною, задоволенню не підлягають.
Також, суд зазначає, що вирішення питання щодо проведення службового розслідування нещасного випадку, складання за його наслідками відповідних актів, винесення постанови ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) є питанням реалізації відповідних органів наданої їм законом компетенції та перебуває поза межами повноважень адміністративного суду.
Крім того, не знайшли в ході розгляду справи свого підтвердження посилання позивача та на те, що діями відповідачів позивачу було завдано моральну шкоду. Даних про те, що діями відповідачів було порушено трудові чи інші права позивача, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребували від нього додаткових зусиль для організації свого життя, до суду не представлено. В ході судового розгляду обставини, на які посилався позивач як на докази завдання їй моральної шкоди, підтвердження свого не знайшли. Вина відповідачів в порушенні прав позивача як одна з обов'язкових умов відшкодування моральної шкоди працівнику в ході розгляду справи підтвердження не знайшла. Тому суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача заподіяну йому моральну шкоду в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень.
Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування неправомірності оскаржуваних рішень позивачем суду не наведено та не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї норми право встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Доскевич Г.О., Портофранківського відділу міліції Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про:
- визнання дій відповідача - заступника начальника Головного Управління МВС України в Одеській області Доскевича Г.О. щодо проведення додаткового службового розслідування за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень 29.01.1993 року, за результатами якого висновок службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року скасовано, а отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження кваліфіковані як такі, що отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків - протиправними;
- скасування рішення відповідача - заступника начальника Головного Управління МВС України в Одеській області Доскевича Г.О. щодо проведення додаткового службового розслідування за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень 29.01.1993 року, за результатами якого висновок службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року скасовано, а отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження кваліфіковані як такі, що отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язання відповідача - заступника начальника Головного Управління МВС України в Одеській області Доскевича Г.О. поновити дію незаконно скасованого висновку службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року, в якому вказано, що згідно ст.2 п.1 Порядку кваліфікації фактів загибелі або поранення працівників органів внутрішніх справ, запровадженого вказівкою МВС України від 16.09.1992 р. № 3969/Бш, (який діяв на час отримання позивачем черепно-мозкової травми) тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 р. колишнім оперуповноваженим ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_1 на шляху прямування зі служби у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при виконанні службових обов'язків та надати позивачу відповідний письмовий висновок, підписаний керівником Управління та завірений гербовою печаткою ГУМВС України в Одеській області із чітким зазначенням, що тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 р. колишнім оперуповноваженим ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_1 на шляху прямування зі служби у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при виконанні службових обов'язків;
- визнання дій відповідача - Портофранківського відділу міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо проведення додаткового службового розслідування від 18.06.2010 року за фактом отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 29.01.1993 року, за результатами якого отримані позивачем тілесні ушкодження кваліфіковані як такі, що отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків та складання актів форми Н-5 від 17.06.2010 року та акту № 2 форми НТ про нещасний випадок невиробничого характеру від 21.06.2010 року, згідно з якими тілесні ушкодження отримані ОСОБА_1 29 січня 1993 року при обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків - протиправними;
- скасування рішення відповідача - Портофранківського відділу міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо проведення додаткового службового розслідування від 18.06.2010 року за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень 29.01.1993 року, за результатами якого отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження кваліфіковані як такі, що отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків та складання актів форми Н-5 від 17.06.2010 року та акту № 2 форми НТ про нещасний випадок невиробничого характеру від 21.06.2010 року, згідно з якими тілесні ушкодження отримані позивачем 29 січня 1993 року при обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язання відповідача - Портофранківський відділ міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області провести нове службове розслідування та скласти та надати позивачу відповідні акти за формою Н-1, Н-5 у відповідності до висновку службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року, в якому вказано, що згідно ст.2 п.1 Порядку кваліфікації фактів загибелі або поранення працівників органів внутрішніх справ, запровадженого вказівкою МВС України від 16.09.1992 р. № 3969/Бш, (який діяв на час отримання позивачем черепно-мозкової травми) тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку, отримані 29.01.1993 р. колишнім оперуповноваженим ВДСБЕЗ Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_1 на шляху прямування зі служби у період проходження служби в органах внутрішніх справ України при виконанні службових обов'язків;
- визнання бездіяльність відповідача - відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Одеський області щодо винесення додаткової постанови ВЛК ГУМВС України в Одеській області про причинний зв'язок другої травми, яка була отримана ОСОБА_1 29.01.1993 року при виконанні службових обов'язків на підставі вищевказаних висновків службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року - протиправною;
- зобов'язання відповідача - відділ медичного забезпечення ГУМВС України в Одеський області у відповідності до вимог статей 1.52, 1.77, 1.78, підпункту а) статті 1.78.2, статті 1.83 наказу МВС України № 85 від 06.02.2001 року винести додаткову постанову військово-лікарської комісії відділу медичного забезпечення ГУМВС України в Одеській області про причинний зв'язок другої травми, яка була отримана позивачем 29.01.1993 року при виконанні службових обов'язків на підставі вищевказаних висновків службового розслідування Головного управління від 23.04.2010 року на ім'я позивача ОСОБА_1, копію якої згідно законодавства надати позивачу;
- стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача заподіяну йому моральну шкоду в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень - відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 24.04.2012 року.
Суддя С.М.Корой
24 квітня 2012 року
.