Справа № 2а/1570/10136/2011
25 квітня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання - Легенченко О.А.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_1, за довіреністю
представника відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Терра»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002592350 від 03.11.2011 року, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Терра»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002592350 від 03.11.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси невиїзної перевірки Приватного підприємства «Терра»з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Дельта Плюс Юг», код ЄДРПОУ 37113986 за березень, квітень 2011 року був складений та підписаний акт перевірки від 20.10.2011 року № 7469/23-513. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення -рішення №0002592350 від 03.11.2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1322506, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 грн.
Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що підприємство надало відповідачу необхідні документи, які свідчать про те, що договір №25 від 01.03.2011 року був укладений з наміром настання реальних наслідків. Сторони виконали свої взаємні обов'язки за договором, що підтверджується актами виконаних робіт від 30.03.2011 року та відповідними податковими накладними за період 16.03.2011 року по 30.04.2011 року. Крім того, у органів ДПІ відсутні повноваження визнавати правочини недійними, а зазначені повноваження належать лише суду. Правоздатність ТОВ «Дельта Плюс Юг»отримало з дня внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису, а отже, воно мало усі необхідні права для укладення з позивачем договору №25 від 01.03.2011 року. Посилаючись на вище перелічені обставини позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0002592350 від 03.11.2011 року.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях (а.с.44-48).
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Приватне підприємство «Терра»зареєстроване 03.12.2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради в якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.33) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП (а.с.38).
Судом встановлено, що згідно із пп. 78.1.1 п. 75.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.10.2011 року №3124, фахівцем ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Терра»з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Дельта Плюс Юг», код ЄДРПОУ 37113986 їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень 2011 року. Повідомлення на перевірку та копія наказу були вручені ОСОБА_4 (представник за довіреністю). За результатами вказаної перевірки на підставі частково наданих позивачем первинних документів перевіряючим був складений та підписаний акт перевірки від 20.10.2011 року № 7469/23-513/ (а.с. 6-12).
З акту перевірки вбачається, що Приватним підприємством «Терра» було порушено вимоги п. 198.1 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит за березень 2011 року в сумі 108122,19 грн., квітень 2011 року в сумі 24377,81 грн., загальна сума яких складає 132500,00 грн., по господарським відносинам з ТОВ «Дельта Плюс Юг», правочини якого визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Так, у період, що перевірявся позивачем був укладений договір з ТОВ «Дельта Плюс Юг» № 25 від 01.03.2011 року, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язаний виконати наступні послуги: відбір зразків зернових маслених культур, організація доставки, дослідження зразків у лабораторії карантинних та ветеринарних служб, доставка рахунку для сплати послуг карантинних та ветеринарних служб в строк не пізніше 2 днів з моменту виписки рахунка.
Між тим, актом перевірки зафіксовано, що позивачем до перевірки не були надані акти приймання-передачі товару, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товару.
Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення -рішення №0002592350 від 03.11.2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1322506, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 грн. (а.с. 5).
Одночасно, судом досліджені довідка з ЄДРПОУ ПП «Терра» (а.с.34-35), рішення від 25.11.2003 року (а.с.36), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.37), довідка форми №4-ОПП (а.с.38), договори доручення про надання послуг №4/30-11-10 від 30.11.2010 року, №12/11-01-11 від 11.01.2011 року, №13/20-01-11 від 20.01.2011 року (а.с.39-41), договір про надання платних ветеринарних послуг №в 021/11 від 08.02.2011 року, договір №190 від 30.06.2011 року (а.с.43), акт перевірки №1672/23-5/37113986 від 07.06.2011 року (а.с. 52-57), акт перевірки №4231/23-5/37113986 від 29.06.2011 року (а.с.58-66), податкові накладні, акти виконаних робіт (а.с.73-85), податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року (а.с.86-91), виписка з рахунку (а.с.93), договір №25 від 01.03.2011 року (а.с.34), витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Дельта Плюс Юг»(а.с.95-97), акти виконаних робіт, акти приймання-здавання робіт (а.с.111-186).
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пункт 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлює вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи.
Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абзацу першого п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Суд вважає, що перевіряючі прийшли до вірного висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту за березень, квітень 2011 року в сумі 132500,00 грн., виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що за перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Дельта Плюс Юг» був укладений договір № 25 від 01.03.2011 року, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язаний виконати наступні послуги: відбір зразків зернових маслених культур, організацію доставки, дослідження зразків у лабораторії карантинних та ветеринарних служб, доставка рахунку для сплати послуг карантинних та ветеринарних служб в строк не пізніше 2 днів з моменту виписки рахунка.
Між тим, як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у позивача відсутні документи, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначеного договору, а саме: відсутні документи, що засвідчують виконання умов цього договору саме ТОВ «Дельта Плюс Юг», зокрема: акти приймання-передачі товару, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товару.
Наявність довіреності від 01.03.2011 року, виданої ПП «Терра»директору ТОВ «Дельта Плюс Юг»ОСОБА_5 на уповноваження представляти інтереси ПП «Терра»в усіх організаціях, підприємствах та установах стосовно виконання договору № 25 від 01.03.2011 року не є належним доказом фактичного виконання умов договору, оскільки ані перевіряючому, ані суду не надані докази виконання конкретних дій вказаною особою.
Одночасно, судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що у них відсутні документи, що засвідчують транспортування товару, та й не повинні бути такі документи, оскільки у обов'язки директора ТОВ «Дельта Плюс Юг»за договором № 25 від 01.03.2011 року входило перевезення проб зерна у лабораторію, що не більше кілограму та доставляння своєчасно рахунків для оплати, що відповідно не потребує вантажного транспорту та можливо перевезти власним автотранспортом, з наступних підстав.
Перш за все, слід зазначити, що договір № 25 від 01.03.2011 року був укладений позивачем саме з ТОВ «Дельта Плюс Юг», як юридичною особою, а не ОСОБА_5, як фізичною особою.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі ст. 4 вказаного Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, як обачність, повне висвітлення -фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі, послідовність, безперервність, превалювання сутності над формою -операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, періодичність та інші.
Відповідно до п. 1 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», вантаж -це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу.
Відповідно до п. 11.1. вказаного наказу, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортна накладна -це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Відповідно до п. 11.7 вказаних Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року № 488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.
Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим, незалежно від того, який товар перевозився.
Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських операцій від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було вірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Дельта Плюс Юг».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач довів правомірність винесення податкового повідомлення-рішення, в свою чергу, позивачем не надані належні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення -рішення №0002592350 від 03.11.2011 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
З огляду на вищевикладене, відповідно до положень, Закону України «Про податок на додану вартість», керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Терра»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002592350 від 03.11.2011 року - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 27 квітня 2012 року.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя Л.Р. Юхтенко
.