Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3798/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Бабло В.Е.
за участі
представника позивача не з'явився,
представника відповідача 1 не з'явився,
представника відповідача 2 Сольського Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фону України в Будьоннівському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення з Державного бюджету України безпідставно сплаченого збору у розмірі 6905,00 грн.,
28 березня 2012 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька (далі - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області (далі - відповідач 2) з позовною заявою про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька в та стягнення з Державного бюджету України сплачений збір у розмірі 6905,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що позивач 06.05.2011 р. придбав автомобіль марки «HONDA-CR-V». Перед тим як зареєструвати автомобіль в органах ДАІ позивача було зобов'язано сплатити збір у розмірі 3% від вартості автомобіля в Пенсійний фонд. 23 червня 2011 року позивачем було сплачено збір у розмірі 6905,00 грн., що дорівнює 3% від вартості автомобіля в Пенсійний фонд (відповідно до квитанції платника ОСОБА_2, дата здійснення операції - 23.06.2011 р/р одержувача 31219224700003, МФО одержувача 834016, код одержувача 34686910, одержувач платежу місцевий бюджет Будьоннівського райрну, банк одержувача ГУДКУ у Донецькій області, код виду платежу 101, код бюджетної класифікації 24140300, призначення платежу - 3% в Пенсійний фонд).
Позивач зазначив, що ним 12.03.2012 р. було подано заяву на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька з вимогою про повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 6905,00 грн.
Проте, у листі вих. № 2617/09 від 19.03.2012р. позивачеві було відмовлено у повернені сплачених грошових коштів у розмірі 6905,00грн. з посиланням на п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Також, перший відповідач зазначив, що Закон дійсно передбачає сплату пенсійного збору при відчужені легкових автомобілів без конкретизації цього поняття, проте пунктом 12 Порядку передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, зокрема купівлі легкових автомобілів, в тому числі у виробників або торгівельних організації (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Позивач вважає вказане посилання першого відповідача незаконним та вважає, що порядок оплати збору врегульований Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 1 цього Закону платниками збору є особи, які здійснюють відчуження автомобілів. Оскільки, Позивач придбав автомобіль, то не є платником збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. у даній справі за клопотанням Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області замінено первинного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області на належного - Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецькій області.
У судове засідання відповідач 1 - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька надав заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність, постанову суду направити на адресу УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька.
Представник відповідача 2 - Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецькій області в судовому засіданні надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що на виконання статей 43, 45, 78 Бюджетного кодексу України та відповідно до Положення про Управління Державної казначейської служби України в Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області, затвердженого наказом Державної казначейської служби України № 128 від 21.11.2011 р. «Про затвердження положень», наказу Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 р. «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або наміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за № 1000/7288, органи Державної казначейської служби України повертають кошти помилково або надмірно зараховані до бюджету за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'зкових платежів) та інших надходжень. Зазначили, що Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16.02.2011 р. «Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» визначено перелік податків і зборів та інших доходів бюджету відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. За Пенсійним фондом України закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету по коду бюджетної класифікації. Крім того, зазначили, що станом на 23 квітня 2012 р. жодного подання до управління від Управління Пенсійного фонду України у Будьоннівському районі м. Донецька не надходило. Просили в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Таким чином, позивач - ОСОБА_2 звертається з даним позовом саме до відповідачів - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька та Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецькій області.
Позовними вимога позивача є визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька в частині неповернення на користь позивача грошових коштів у розмірі 6905,00 грн., та стягнення з Держаного бюджету грошових коштів у розмірі 6905,00 грн.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86 КАС України).
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 7 статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 (далі - Порядок), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Проте, у відповідності до вимог п.12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Таким чином, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.
Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, суд зазначає, що у роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, особа, яка придбала автомобіль не є платником збору, відповідно не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.
З огляду на зазначене та враховуючи, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яка здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету сплачений позивачем збір у розмірі 6905,00 грн. на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений згідно з квитанцією від 23.06.11р. підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними, щодо не повернення у добровільному порядку сплаченого позивачем збору у розмірі 6905,00 грн. на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений, суд зазначає наступне.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, зі змінами та доповненнями, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.
Таким чином, відповідно до завдань, функції, прав та обов'язків Пенсійного фонду перший відповідач був позбавлений можливості прийняти рішення, щодо повернення таких грошових коштів позивачеві. Натомість, суд зазначає, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 53,65 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740, ст. ст. 1-3, 7-12, 17, 69-72, 87-98, 122-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фону України в Будьоннівському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення з Державного бюджету України безпідставно сплаченого збору у розмірі 6905,00 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2) безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6905,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 53 (п'ятдесят три) грн. 65 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24 квітня 2012 року. Повний текст постанови складений 30 квітня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бойко М.І.