Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/1882/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кірієнка В.О.
при секретарі Новіковій А.В.
за участю:
представника позивача: Виговської Л.М.
представника відповідача: Антонова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглебудсервіс» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000071640 від 25.01.2012 року -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглебудсервіс» звернувся до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000071640 від 25.01.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.12.2011 року відповідачем було здійснено камеральну перевірку, про що було складено акт від 19.12.2011 року за № 638/15-23344334. Вказаним актом перевірки було встановлено порушення п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, а саме підприємством не було визначено умовне постачання по наявним товарним залишкам та не проведено умовний продаж товарно-матеріальних цінностей у декларації за липень 2011 року, що позивач мав би зробити у зв'язку із анулюванням за ініціативою податкового органу 18.07.2011 року реєстрації платників податків на додану вартість на підставі п. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (особа зареєстрована як платника податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість). Оскільки умовний продаж ТМЦ підприємством у декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року проведено не було, то це призвело до завищення податкового зобов'язання на суму 1143236,40 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 285809,1 грн.
На підставі висновків акту перевірки 25.01.2012 року було прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0000071640.
Позивач висновки акту перевірки вважає безпідставними та необґрунтованими, а вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, посилаючись на той факт, що умовний продаж залишків товарів та необоротних активів, що обліковуються у платника податків про анулювання його реєстрації як платника ПДВ, тобто при анулюванні такої реєстрації з ініціативи такого платника податків. Анулювання реєстрації ТОВ як платника ПДВ, було здійснено не за заявою платника податків, а за рішенням податкового органу без належного повідомлення, а отже в даному випадку не можуть бути застосовані вимоги п. 184.7 Податкового кодексу України щодо умовного продажу залишків товарів та необоротних активів на дату анулювання.
В поясненні від 26.04.2012 року позивач зазначив, що відповідно до редакції Податкового кодексу України, яка діяла на момент анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Вуглебудсервіс» у позивача був відсутній обов'язок визнавати умовне постачання товарів та необоротних активів при анулюванні свідоцтва за рішенням податкового органу. Так, в ст. 184.7 ПК зазначено, що таке умовне постачання здійснюється не пізніше дати подання заяви про анулювання реєстрації платника податку. Дана редакція діяла до 05.08.2011 року та була змінена ЗУ № 3609-VI від 07.07.2011 року та набули законної сили лише 06.08.2011 року. Тобто умовний продаж залишків товарів та необоротних активів, що обліковуються у платника податку, тобто у позивача, при анулюванні його реєстрації як платника ПДВ до 05.08.2011 року повинен здійснюватись лише при поданні заяви самим платником ПДВ про таке анулювання. Позивач зазначив, що такої заяви до податкового органу він не подавав.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити, надав письмове заперечення із викладенням своєї думки на обставини справи.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.
Судом встановлено, що на підставі п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку платника податку на додану вартість з питання визначення умовного продажу товарів у зв'язку із анулюванням свідоцтва платника ПДВ, про що було складено акт від 19.12.2011 року № 638/15-233344334. Перевірку було проведено на підставі даних зазначених у податковій декларацій з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2009 року вхідний № 9000694089, податкові декларації з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по травень 2010 року.
В ході проведення перевірки було встановлено, що відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI за ініціативою податкового органу в м. Димитрові 18.07.2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Вуглебудсервіс» з причин ненадання до органу податкової служби протягом 12 послідовних місяців податкових декларацій з податку на додану вартість. Згідно даних декларації з податку на прибуток на момент анулювання балансова вартість запасів на складах підприємства склала 5716182,00 грн. З моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ по день даної перевірки ТОВ «Вуглебудсервіс» відповідно до п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України не визначило умовне постачання по наявним товарним залишкам.
Отже, висновками акту перевірки, було порушення п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, яким передбачено, що якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання.
На підставі акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.01.2012 року за № 0000071640, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1429045,50 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1143236,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 285809,10 грн.
Із зазначеними податковим повідомленням - рішенням позивач не згоден, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, податковий орган виходив з того, що позивачем порушено вимоги п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1429045,50 грн. з урахування штрафних (фінансових) санкцій. Тобто податковий орган дійшов висновку, що оскільки день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у позивача знаходилась балансова вартість запасів на складах, яка становить 5716182,00 грн., він зобов'язаний був визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх зобов'язань.
Проте суд не може погодитись з такими висновками з наступних підстав.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються, зокрема умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.
В той же час, суд звертає увагу на той факт, що п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення відповідних правовідносин, встановлено, що у випадках, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Виходячи з вищевикладеного, обов'язок визнання платником податків умовного постачання товарів чи необорних активів законодавець визнає за наявності одночасно наступних умов:
- Подання платником заяви про анулювання його реєстрації як платника ПДВ;
- Залишок на обліку у платника товарів або залишок необоротних активів;
- Такі товари або залишки необоротних активів придбалися платником податку, при цьому ПДВ, сплачений при їх придбанні було включено до складу податкового кредиту.
Отже, умовний продаж залишків товарів та необоротних активів, що обліковуються у платника податків, здійснюється виключно при поданні заяви такого платника податків про анулювання його реєстрації як платника ПДВ, тобто при анулюванні такої реєстрації з ініціативи такого платника податків. Як вбачається з матеріалів справи, анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, було здійснено не за заявою платника податків, а за рішенням податкового органу, а отже суд дійшов висновку, що до позивача не можуть бути застосовані вимоги п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України щодо умовного продажу залишків товарів та необоротних активів на дату анулювання.
Разом з тим, зі змісту приписів п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України однозначно слідує, що обов'язок платника податку щодо визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами виникає лише за умови нарахування податкового кредиту по факту їх придбання в минулих або поточному податкових періодах.
У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року).
Таким чином, об'єктом оподаткування при анулюванні реєстрації є залишки товарів, необоротних активів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах. Іншими словами, якщо за товарними залишками податковий кредит не формувався, то умовний продаж визнавати не потрібно, а отже і збільшувати податкові зобов'язання. Для здійснення умовного продажу платник податків (чи податковий орган у разі, якщо платник податків не здійснив умовний продаж) повинен встановити, чи товари, основні фонди перебувають в обліку, чи вони були придбані із нарахуванням чи без нарахування податкового кредиту (таке є можливим якщо товар придбано у продавця - не платника податку на додану вартість або якщо сам покупець не був платником податку на додану вартість на час придбання цих товарів, або якщо товари придбані не для використання в господарській діяльності, чи з метою використання в операціях, які звільненні від оподаткування податком на додану вартість або ж не є об'єктом оподаткування).
Проте у відповідачем не було надано достовірних відомостей про суму залишків товарів та необоротних активів, підтверджених належними доказами, відповідач не перевіряв та не встановлював їх наявність на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як і факт нарахування податкового кредиту за такими товарами (активами), а як слідує з пояснень представника відповідача у судовому засіданні та наданих письмових доказів, використав дані, зазначені у податковій декларацій з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2009 року вхідний № 9000694089, податкові декларації з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по травень 2010 року.
Крім того суд зазначає, що податкова звітність ТОВ «Вуглебудсервіс», яка була надана представником відповідача не підтверджує факт включення позивачем залишків товару (основних фондів) (витрат на їх придбання) до складу податкового кредиту.
Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності оскарженого позивачем рішення відповідачем суду не наведено та не надано.
Аналіз викладених норм, які діяли в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, в їх сукупності свідчать, що на платника податку було покладено обов'язок здійснити умовний продаж товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання у випадку анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість за його заявою.
При цьому суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06 серпня 2011 року, у пункті 184.7 ст. 184 слова «подання заяви» виключено.
Таким чином, лише з 06 серпня 2011 року Податковим кодексом України передбачено обов'язок здійснення умовного продажу товарів та необоротних активів у випадку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість незалежно від того, ким було ініційовано таке анулювання.
З огляду на те, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Вуглебудсервіс» відбулось з ініціативи податкового органу без заяви платника податку, суд дійшов висновку про те, що у позивача в силу чинного на той момент законодавства не було обов'язку по здійсненню умовного продажу товарів та необоротних активів
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі встановленого, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доведеними, позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000071640 від 25.01.2012 року законодавчо обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати повертаються позивачу.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглебудсервіс» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000071640 від 25.01.2012 року - задовольнити.
Визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000071640 від 25.01.2012 року до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1429045,50 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1143236,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 285809,10 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглебудсервіс» витрати по сплаті судового збору у сумі 2146 грн. 00 коп
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 26 квітня 2012 року.
Повний текст постанови складений 03 травня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кірієнко В.О.