Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/2642/2012
приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Крилової М.М.
суддів Олішевської В.В., Давиденко Т.В.
при секретарі Чернишовій Є.Ю.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Східної митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
за участю:
позивача ОСОБА_1;
представника відповідача Смольнякової А.І., -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Східної митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позивач вимоги мотивує тим, що Державною митною службою України прийнятий наказ №114-к від 31.01.2012 року про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1. Східною митницей прийнятий наказ №90-к від 31.01.2012 року про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1. Позивач вважає зазначені накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки звільнення відбулось з порушенням процедури застосування дисциплінарних стягнень, а саме не проведено службове розслідування. Крім того, з часу здійснення порушень, які інкримінуються позивачу, пройшло більше шести місяців, що виключає застосування дисциплінарного стягнення. Також позивач зазначає, що протиправними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 50000 грн.
Позивач просив визнати протиправними дії Державної митної служби України та Східної митниці, скасувати наказ Державної митної служби України №114-к від 31.01.2012 року та наказ Східної митниці №90-к від 31.01.2012 року, поновити на посаді інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці з 31.01.2012 року, зобов'язати нарахувати і виплати на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2012 року по день поновлення на роботі, стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважала їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивача було здійснено законно. Представник відповідачів просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився та надіслав заяву про розгляд справи за відсутністю представника.
Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу».
Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Судом встановлено, що Наказом Східної митниці №13-к від 30.04.2008р. позивач був прийнятий на роботу до Східної митниці з 01.05.2008р. на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №1 у порядку переведення зі Східної регіональної митниці.
Наказом Державної митної служби України №339-к від 04.03.2011р. на підставі вироку Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28.02.2011р. за порушення Присяги державних службовців, припинено 04.03.2011р. перебування на державній службі в митних органах України відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року по справі № 2а/0570/5057/2011 скасований наказ Державної митної служби України №339-к від 04.03.2011 року, скасований наказ Східної митниці №128-к від 09.03.2011 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці з 05.03.2011р. та стягнуто із Східної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.03.2011р. по 18.05.2011р. в розмірі 8664,84 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві та представник відповідачів у письмових запереченнях, наказом Державної митної служби України від 09.09.2011 року №1941-к ОСОБА_1 поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці.
Проте, ОСОБА_1 до роботи не приступив, оскільки знаходився у стані тимчасової непрацездатності по 30.01.2012 року включно.
Наказом Державної митної служби України №114-к від 31.01.2012 року за порушення Присяги державних службовців припинено перебування на державній службі в митних органах України відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» головного інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці ОСОБА_1.
Наказом Східної митниці №90-к від 31.01.2012 року із ОСОБА_1 проведений розрахунок відповідно до вимог ст.116 КЗпП України та виплачені кошти за невикористані дні щорічної відпустки.
Суд вважає, що наказ Державної митної служби України №114-к від 31.01.2012 року та наказ Східної митниці №90-к від 31.01.2012 року прийняті необґрунтовано з огляду на наступне.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в митних органах регулюються Законом України «Про державну службу», Кодексом законів про працю України та Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».
Стаття 30 Закону України «Про державну службу» встановлює підстави припинення державної служби, а саме крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону (п.6 ст.30).
Підстави для припинення державної служби, передбачені ст. 30 Закону України «Про державну службу», є додатковими підставами для припинення трудових правовідносин, що підлягають до застосування до конкретної категорії працівників - державних службовців.
Більш детально питання встановлення факту порушення державним службовцем присяги законодавством не врегульовано. За таких обставин компетентний орган, що приймає рішення про припинення державної служби та про припинення трудових правовідносин з державним службовцем, самостійно робить висновок про порушення державним службовцем присяги.
Розглядаючи спір в розрізі звільнення за порушення Присяги державного службовця, слід зазначити, що проголошуючи Присягу, службовець бере на себе обов'язок вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки (ст. 17 Закону України «Про державну службу»).
Статтею 10 вказаного Закону до основних обов'язків державних службовців відноситься також забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.
Згідно ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», службова дисциплiна в митнiй службi України (далi - службова дисциплiна) полягає в безумовному виконаннi посадовими особами митної служби службових обов'язкiв, а також у реалiзацiї прав та додержаннi обмежень i заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, i ґрунтується на особистiй вiдповiдальностi за доручену справу та на засадах єдиноначальностi i централiзацiї управлiння.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», кожна посадова особа митної служби зобов'язана, зокрема, додержуватися Конституцiї України, Митного кодексу України, цього Статуту та iнших законiв України; додержуватися порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинкiв, не сумiсних iз статусом посадової особи митної служби; у службовiй дiяльностi бути чесним, об'єктивним та дотримуватись урочистого зобов'язання.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу Державної митної служби України №114-к від 31.01.2012 року, за результатами перевірки, проведеної Східною митницею, встановлені факти несумлінного виконання службових обов'язків з боку головного інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці ОСОБА_1, інформація про що міститься в доповідній записці про результати проведення перевірки від 02.09.2011 року №8-1/1193/1.
Так, у доповідній записці про результати проведення перевірки від 02.09.2011 року №8-1/1193/1 зазначено, що на протязі 2010 року ОСОБА_1 неодноразово модифікувались електронні копії ВМД, тобто вносились зміни до електронних копій після прийняття ВМД до оформлення та присвоєння реєстраційних номерів.
Крім того, зазначена доповідна записка від 02.09.2011 року №8-1/1193/1 містить посилання на те, що вибіркова перевірка митних оформлень ВМО №1 проведена за період 2010-2011 року, та саме на протязі 2010 року, за твердженням відповідача, ОСОБА_1 модифікував електронні копії ВМД.
Судом під час розгляду справи досліджені зазначені вище ВМД, а саме:
- по ВМД № 700000010/10/007733 модифікація у графі 34 проведена 08.07.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/009122 модифікація у графі 31 проведена 10.08.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/009470 модифікація у графі 31 проведена 19.08.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/009472 модифікація у графі 31 проведена 19.08.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/009883 модифікація у графі 40,44 проведена 27.08.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/010278 модифікація у графі 31 проведена 03.09.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/010856 модифікація у графі 40,44 проведена 17.09.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/011339 модифікація у графі 31 проведена 28.09.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/011350 модифікація у графі 31, ел.інвойс проведена 28.09.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/012867 модифікація у графі 18,21 проведена 28.10.2010 року;
- по ВМД № 700000010/10/013202 модифікація у графі 43 проведена 05.11.2010 року.
Таким чином, модифікування електронних копій ВМД здійснювалось протягом липня-листопада 2010 року.
Стаття 25 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» встановлює перелік обставин, що виключають можливість застосування дисциплінарних стягнень, до яких відноситься, зокрема, закінчення шестимісячного строку від дня вчинення дисциплінарного правопорушення.
Разом з тим, оскаржуваним наказом Державної митної служби України №114-к від 31.01.2012 року до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді припинення перебування на державній службі в митних органах України за порушення, з дні вчинення яких минув шестимісячний строк, що не узгоджується з приписами Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».
Крім того, статтею 27 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.
Відповідно до частини 2 статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Наказом Державної митної служби від 13.08.2010 року № 918 затверджена Інструкція про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, яка визначає приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування (службової перевірки) в митній службі України, документування й оформлення його результатів, прийняття за ним рішення, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування (службової перевірки) у справи, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України (далі - посадові особи) під час їх проведення.
Відповідно до п.2.1 зазначеної Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є факти (ознаки), зокрема:
невиконання або неналежного виконання посадовою особою під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби, митного органу, розпоряджень, доручень безпосередніх та прямих керівників, своїх службових обов'язків, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на митну службу України завдань та функцій або створило загрозу здоров'ю, життю людей, призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків, порушень громадського порядку або заподіяння шкоди громадянам (їх об'єднанню), державі, підприємству, установі, організації чи порушення їх прав та законних інтересів;
недодержання посадовою особою законодавства України про державну службу, проходження служби в митних органах, антикорупційного законодавства, а також порушення нею норм професійної етики, передбачених Дисциплінарним статутом і нормативно-правовими актами Держмитслужби та інше.
Відповідно до п.5.13 зазначеної Інструкції, суб'єкт службового розслідування має право:
а) отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування;
б) брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі робити заяви, подавати документи, вимагати додаткового вивчення пояснень, проведення опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час службового розслідування;
в) звертатись з клопотанням про витребування й залучення до матеріалів службового розслідування нових документів, інших матеріальних носіїв інформації;
г) оскаржувати дії або бездіяльність членів комісії, висловлювати письмові зауваження щодо проведення службового розслідування;
ґ) ознайомлюватися з матеріалами службового розслідування в частині, яка його стосується, якщо це не суперечить вимогам нормативно-правових актів щодо збереження інформації, яка охороняється законом.
Пунктами 6.1, 6.3 Інструкції встановлено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт службового розслідування.
Перед поданням акта службового розслідування на розгляд Голові Держмитслужби або посадовій особі, яка виконує його обов'язки, з актом під підпис ознайомлюються суб'єкт службового розслідування та керівник митного органу, в якому він працює. У разі призначення службового розслідування керівником митного органу або посадовою особою, яка виконує його обов'язки, з актом під підпис ознайомлюються суб'єкт службового розслідування та керівник підрозділу, у якому він працює.
Враховуючи, що службове розслідування, обов'язок проведення якого передбачений частиною 2 статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, відносно ОСОБА_1 не проводилось, чим порушено процедуру накладання дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку щодо визнання дій відповідачів протиправними та скасування наказу Державної митної служби України №114-к від 31.01.2012 року про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 та наказу Східної митниці №90-к від 31.01.2012 року про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1.
За таких підстав та виходячи з вищевказаних нормативно-правових актів та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що звільнення позивача із займаної посаді відбулося без достатніх підстав, у зв'язку з чим позивач підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
У відповідності до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Останній абзац пункту 4 цього Порядку встановлює, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Як зазначалось раніше, наказом Державної митної служби України від 09.09.2011 року №1941-к ОСОБА_1 поновлено на посаді, однак позивач до роботи не приступив, оскільки знаходився у стані тимчасової непрацездатності по 30.01.2012 року включно.
З наведеного виходить, що в даному випадку при обчисленні середньої заробітної плати підлягають застосуванню положення останнього абзацу пункту 4 Порядку.
Згідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з довідки, наданої у судове засідання представником відповідачів, загальний дохід ОСОБА_1 за останні два календарних місяці роботи (виходячи з посадового окладу працівника) становить 1050,00 грн. Середньоденна заробітна плата становить 47,73 грн. При цьому, кількість днів вимушеного прогулу за період з 01.02.2011р. (наступний робочий день після винесення наказу припинення перебування на державній службі) по 23.04.2012р. (день поновлення на посаді) складає 57 днів.
Таким чином, за час вимушеного прогулу з 01.02.2011р. по 23.04.2012р. зі Східної митниці на користь позивача підлягає стягненню 2720,61 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн., суд зазначає наступне.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивачем має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 N 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На думку суду, позивач не навів суду докази, які б підтвердили заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, не довів чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діяннями вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача, а тому вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у відносинах публічної служби виконуються негайно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Східної митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної митної служби України та Східної митниці щодо припинення перебування на державній службі головного інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці ОСОБА_1.
Скасувати наказ Державної митної служби України №114-к від 31.01.2012 року про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1.
Скасувати наказ Східної митниці №90-к від 31.01.2012 року про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці з 31.01.2012 року.
Зобов'язати Східну митницю виплати на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2012 року по 23.04.2012 року у розмірі 2720,61 грн.
В задоволені іншої частини позову відмовити.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 23 квітня 2012 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 27 квітня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Крилова М.М.
Судді Олішевська B.В. Давиденко Т.В.