Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/11310/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11:05
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Зекун Ю.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Нещадима І.С.
представник третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 про зняття арешту, зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій, -
ОСОБА_4 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - ВДВС Ворошиловського РУЮ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5, в якому просила зняти арешт з рухомого майна, що перебуває у заставі, а саме: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель S 550, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області з 13.01.2009 року та автомобіль марки JAGUAR, модель S ТYРЕ, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ 2-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області з 16.07.2007 року, зобов'язати відповідача внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про зняття арешту з вищезазначеного майна та утриматися від внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна публічного обтяження стосовно вищезазначеного майна, що є предметом застави.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 лютого 2010 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був укладений договір позики №б/н про надання позичальнику позики строком на три роки і три місяці на суму 100000,00 доларів США. В якості забезпечення виконання зобов'язань зазначеного договору позики, останні уклали між собою договір застави транспортних засобів від 21 травня 2010 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 (реєстровий № 3665). Предметом застави вищезазначеного договору є: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель S 550, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки JAGUAR, модель S ТYРЕ, реєстраційний номер НОМЕР_2.
У червні 2011 року позивач отримав від відповідача копію Витягу №31828005 від 17.06.2011р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідно до якого на все рухоме майно ОСОБА_6 було накладене публічне обтяження - арешт рухомого майна із встановленням заборони на його відчуження. Зазначений арешт був накладений ВДВС Ворошиловського РУЮ в рамках виконавчого провадження, яке було відкрите на виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 25.05.2011р. у цивільній справі №22ц-4226/2011, яким було вирішено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 599975,05 грн.
Позивач, посилаючись на ст.ст. 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що підстави для звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями відсутні. У зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив вирішити справу на розсуд суду.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що договір застави був укладений після того, як його сторони були належним чином повідомлені про арешт автомобілів. Окрім того, відсутня оцінка вищезазначеного рухомого майна на дату розгляду справи.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21 лютого 2010 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був укладений договір позики №б/н про надання позичальнику позики строком на три роки і три місяці на суму 100000,00 доларів США (а.с. 11).
З метою забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань за договором, між тими ж сторонами укладено договір застави транспортних засобів, який був посвідчений 21.05.10 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстром № 3665 (а.с. 13-16). Згідно пункту 1.2 вказаного договору в забезпечення виконання зобов'язань, ОСОБА_6 (заставодавець) на умовах передбачених договором, передає ОСОБА_4 (заставодержатель) у заставу належні йому на праві приватної власності транспортні засоби:
- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель S 550, 2008 року випуску, колір - чорний, тип - легковий седан, об'єм двигуна 5461, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області з 13.01.2009 року;
- автомобіль марки JAGUAR, модель S ТYРЕ, 2007 року випуску, колір - чорний, тип - легковий седан, об'єм двигуна 2967, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ 2-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області з 16.07.2007 року.
У пункті 5.2. встановлено, що вказаний договір діє до повного виконання заставодавцем своїх зобов'язань за договором безвідсоткової позики.
21 травня 2010 року о 18.51 год. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру обтяжень рухового майна внесено реєстраційний запис про заборону відчуження вищезазначених транспортних засобів. Строк виконання зобов'язань: 21.05.2013 (а.с. 9-10).
17 червня 2011 року при примусовому виконанні рішення Апеляційного суду Донецької області від 25.05.2011 (а.с. 19-23) виконавчого листа, виданий Ворошиловським районним судом м. Донецька 16.06.2011 року № 2-3937)), про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 599975,05 грн., постановою державного виконавця ВДВС Ворошиловського РУЮ накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_6
Тієї ж дати (17.06.11) о 10.54 год. до Державного реєстру обтяжень рухового майна внесено реєстраційний запис про заборону відчуження всього рухового майна ОСОБА_6, на підставі постанова відповідача № 27143325, де обтяжувачем вказаний ВДВС Ворошиловського РУЮ (а.с. 7-8).
Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, в редакції Закону України від 12 травня 2011 року №3319-VI, (далі за текстом Закон №606) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98 від 24.03.1998 правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Згідно зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач, як орган державної влади, при винесенні постанови про арешт майна повинен був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно із ч. 1 ст. 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону № 606 звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
У відповідності до ч. 3 вищезазначеної статті, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про заставу» № 2654-XII від 02.10.1992 (далі - Закон № 2654) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону № 2654 право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.
Статтею 19 Закону № 2654 установлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-IV від 18.11.2003, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Під час розгляду справи встановлено, що право застави у позивача виникло до винесення рішення Ворошиловським районним судом м. Донецька та апеляційним судом Донецької області, при примусовому виконанні якого накладено арешт на заставлене майно. Обтяження рухомого майна було зареєстровано в порядку, встановленому законодавством.
Згідно висновків експерта від 08.07.11 за №№ 07/08-1 та 07/08-2 загальна вартість автомобілів складає 696184,94 грн. (а.с. 29-40, 41-50). Тобто, вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону № 606 про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Частиною 7 зазначеної статті визначено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що транспортні засоби: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель S 550, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки JAGUAR, модель S ТYРЕ, реєстраційний номер НОМЕР_2 є заставленим майном, вартість якого не перевищую розмір заборгованості боржника заставодержателю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ВДВС Ворошиловського РУЮ про зняття арешту з вищезазначеного рухомого майна підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про зняття арешту з вищезазначеного майна та утриматися від внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна публічного обтяження стосовно вищезазначеного майна, що є предметом застави, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 60 Закону № 606 у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Згідно із п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 5.07.2004 № 830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» реєстратори - суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.
Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції Україн від 07.07.2006 №57/5 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» визначено, що реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.
Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, а саме те, що відповідач не наділений повноваженнями вносити записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації або вилучення обтяжень об'єктів рухомого майна, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про зняття арешту з вищезазначеного майна та утриматися від внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна публічного обтяження стосовно вищезазначеного майна, що є предметом застави є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Окрім того, зняття арешту з відповідного рухомого майна є належним та повним захистом порушених прав позивача.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 зазначеної статті КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене позовні вимоги ОСОБА_4 до ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про зняття арешту, зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що позов ОСОБА_4 задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність присудити останній з Державного бюджету України сплачений нею судовий збір відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, що не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 про зняття арешту, зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій - задовольнити частково.
Зняти арешт з майна, яке є предметом застави за договором застави транспортних засобів від 21 травня 2010 року, а саме: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель S 550, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області з 13.01.2009 року та автомобіль марки JAGUAR, модель S ТYРЕ, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ 2-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області з 16.07.2007 року.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у розмірі 1 (одну) грн. 13 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 24 квітня 2012 року в присутності представників сторін.
Постанова виготовлена у повному обсязі 30 квітня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Лазарєв В.В.