10 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/671/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представника позивача -Сєдова О.М., представника відповідача -Шульги С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»
до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді
та Павлоградському районі
Дніпропетровської області
про скасування рішення, -
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про скасування рішення № 2691 від 09.09.2011 року про застосування фінансових санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято рішення № 2691 від 09.09.2011 року про застосування до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» фінансових санкцій в сумі 2311 грн. 46 коп., за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2007 рік. При застосуванні фінансових санкцій відповідач керувався п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», проте, на момент прийняття оскаржуваного рішення вказана норма втратила чинність, а тому, правові підстави для винесення рішення про застосування фінансових санкцій були відсутні. Крім того, відповідачем не дотримано вимог ст. 250 ГК України, що в свою чергу призвело до того, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням строків його прийняття. Також, позивач зазначає, що у 2008 році відповідачем було проведено перевірку ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» щодо достовірності інформації в відомостях, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, в ході якої порушень в частині несвоєчасного подання звіту щодо сум нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, виявлено не було. З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення № 2691 від 09.09.2011 року прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що рішення № 2691 від 09.09.2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій є обґрунтованим та законним. При цьому, відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, що слід розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів у судовому порядку, а й прийняття рішення Пенсійним фондом України про їх застосування. Крім того, норми ст. 250 ГК України не розповсюджуються на правовідносини, що виникли у сфері державного пенсійного страхування. У зв'язку з чим, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» перебуває на обліку в УПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як платник внесків страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що 29.08.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області було складено акт № 277 про виявлення факту порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду України, у якому зазначено, що ВСП «Шахта Самарська» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» несвоєчасно надала відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2007 рік на ОСОБА_3, при цьому строк подачі - до 01.04.2008 року, а відомості надано 26.08.2011 року, тим самим порушивши вимоги п.4 ч.2 ст.17 та ч.6 ст.21 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі зазначеного акту начальником управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області було прийнято рішення № 2691 від 09.09.2011 року про застосування до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» фінансової санкції в сумі 2311 грн. 46 коп. за несвоєчасне подання відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішенням останнього № 28411/09-10 від 14.12.2011 року рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області № 2691 від 09.09.2011 року залишено без змін, а скарга без задоволення.
З 01.01.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, яким визначено порядок нарахування, обчислення та строки сплати страхових внесків до Пенсійного фонду та визначає права та обов'язки сторін.
У відповідності з п.4 ч.2 ст.17 Закону страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом незалежно від стану фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до п.1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6 та зареєстрованого в МЮУ 10.08.2004 р. за № 1000/9599 страхувальник один раз на рік, до 1 квітня поточного року, подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Відомості до системи персоніфікованого обліку надаються на електронних та паперових носіях.
Пунктами 1.5 Порядку №7-6 та п.1.6 Порядку №26-1 визначено, що особи, винні в неподанні чи несвоєчасному поданні до органу Пенсійного фонду встановленої звітності, а також у поданні недостовірної звітності, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п.5 ч.9 ст.106 цього Закону (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року), за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20% зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 9.3.5 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в МЮУ 16.01.2004 р. за №64/8663 встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності. Але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення за встановленою цією Інструкцією формою. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення.
Щодо прийняття рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій при виявлені порушень, вчинених до 01 січня 2011 року, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами Пенсійного фонду України зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими він був наділений до набрання чинності Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Тобто, за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, органи Пенсійного фонду України застосовують фінансові (штрафні) санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в т.ч. фінансові санкції, встановлені п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та звітності за звітні періоди, строк подання яких виник до 01.01.2011 року
Щодо посилання позивача на ст.250 Господарського кодексу України стосовно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, суд зазначає наступне.
Частиною 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовуються. Цю частину в контексті положень ч.14 цієї ж статті слід розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів у судовому порядку, а й прийняття рішення органу Пенсійного фонду України про їх застосування. Таким чином, має місце перевага спеціальної норми, у даному випадку - ч.15 ст.106 Закону № 1058, а не ст.250 ГК України, норми якої є загальними щодо спірних відносин.
Щодо посилання позивача відносно проведення планової перевірки у 2008 році, слід зазначити, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлоград та Павлоградському районі Дніпропетровської області було проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо достовірності інформації в відомостях, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року. Перевірка проводилася з 14.04.2008 року по 31.05.2008 року. В ході перевірки спеціалістами управління були перевірені первинні документи на застрахованих осіб, які мали відмінності в індивідуальних відомостях «початкова» - «призначення пенсії» щодо обліку спеціального стажу, а саме розпорядження № 1360 від 23.11.2004 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2», «Перелік робочих місць, підприємств, робіт, професій та посад, робітникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 та № 2», особові картки за формою Т - 2, трудові книжки. Суд критично відноситься до посилання позивача на вищезазначену перевірку в ході оскарження рішення про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України № 85 від 14.07.2011 року, оскільки метою перевірки було підтвердження достовірності інформації в відомостях, що використовуються в системі персоніфікованого обліку (за списком осіб на яких було надано індивідуальні відомості «початкова» - «призначення пенсії»).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд вважає за необхідне, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» про скасування рішення № 2691 від 09.09.2011 року відмовити.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 15.02.2012 року.
Суддя М.В. Дєєв