копія
17 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/4159/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКононенко О. В.
при секретаріКухар В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, в якому позивач просить визнати неправомірними дії Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо відмови ОСОБА_3 в реєстрації права власності на гараж № 701, загальною площею 22,6 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1; скасувати рішення Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 17.05.2011 року про відмову в державній реєстрації права власності; зобов'язати Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради зареєструвати право власності ОСОБА_3 на гараж № 701, загальною площею 22,6 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 року по справі № 2-10502/2010.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29.11.2010 року у справі № 2-10505/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, Автогаражного кооперативу «Лоцманський», третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про встановлення факту належності, визнання угоди дійсною, визнання права власності на гараж, яким було визнано право власності ОСОБА_3 на гараж № 701, загальною площею 22,6 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1, звернувся до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради з заявою, в якій просив зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості. Відповідач надав рішення про відмову в реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Позивач в судовому засідання просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засідання просив в задоволенні позову відмовити, наполягав на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, та оцінивши їх у сукупності, суд вважає необхідним даний позов задовольнити з наступних підстав.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виникнення права власності на нерухоме майно, здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно, до яких чинним законодавством, зокрема віднесено право власності на об'єкти нерухомого майна, врегульовані нормами Конституції України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року № 1952 (далі - Закон України № 1952), Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року № 157/6465 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Тимчасове положення).
В судовому засідання встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 29.11.2010 року у справі № 2-10505/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, Автогаражного кооперативу «Лоцманський», третя особа - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» про встановлення факту належності, визнання угоди дійсною, визнання права власності на гараж, було визнано право власності ОСОБА_3 на гараж № 701, загальною площею 22,6 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 (а.с.23-24).
Вказане рішення не оскаржувалось, його не визнано недійсним в установленому законом порядку.
Згідно підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону України № 1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 5 розділу V розділу "Прикінцеві положення" Закону України № 1952 до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
З метою реєстрації права власності позивач звернувся до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради із замовленнями щодо державної реєстрації права власності на гараж № 701, загальною площею 22,6 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 року по справі № 2-10502/2010.
Однак, відповідачем 17.05.2011 року було прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з посиланням на підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення, яким передбачено, що у державній реєстрації права на нерухоме майно може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (а.с.10-11).
Суд вважає, що дії відповідача з невиконання у добровільному порядку судового рішення, що набрало законної сили, з мотивів невідповідності їх законодавству і неможливості виконання - є протиправними, що підтверджується аналізом діючого законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України основною засадою судочинства є обов'язковість рішення суду.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов'язальне судове рішення залишалось без дієвим на шкоду одній зі сторін - рішення від 27.07.2004 р. по справі «Ромашов проти України».
Відповідно до пункту 10 додатка 2 до пункту 2.2 Тимчасового положення рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачає, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду.
Згідно пункту 3.8. Тимчасового положенням та роз'яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30 "Щодо надання роз'яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна" визначено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності. Так, реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Тобто, виходячи з вищезазначених норм суд дійшов висновку, що позивач надав органам реєстрації права власності документи передбачені чинним законодавством України, а посилання відповідача на підпункт 3.5.4. пункту 3.5. Тимчасового положення є безпідставним та необґрунтованим.
Що стосується положень рішень відповідача щодо відсутності відомостей про недодержання форми договору, то суд вважає їх такими, що не можуть бути підставами для відмови в реєстрації права власності.
При прийнятті рішення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було досліджено всі обставини справи, які встановлюють право власності позивача на об'єкт нерухомості, та не потребують повторного дослідження при розгляді даної справи (а.с. 23-24).
Таким чином, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 року по справі № 2-10505/2010 є обов'язковим до виконання, оскільки дослідження обставин справи, що були предметом розгляду Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська є фактичною перевіркою судового рішення, що є порушенням встановленого Конституцією України принципу про обов'язковість судового рішення, що набрало законної сили.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду, тощо.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Представником відповідача всупереч вимогам статті частини 2 статті 71 КАС України, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради належним чином повідомляло ОСОБА_3 про прийняте рішення щодо відмови в проведенні державної реєстрації та те, що останнім відмову було отримано.
Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень від 17.05.2011 року не відповідають вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягають скасуванню.
Тому, звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що полягають у відмові відповідача виконати покладені на нього державою повноваження зареєструвати нерухоме майно за власником на підставі правовстановлюючого документу - рішення суду, є правомірним.
Керуючись статтями 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 17.05.2011 року, щодо відмови в реєстрації права власності на гараж № 701, загальною площею 22,6 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 року по справі № 2-10502/2010.
Зобов'язати Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на гараж № 701, загальною площею 22,6 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 року по справі № 2-10502/2010.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 32,82 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 20 квітня 2012 року
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 20.04.2012 року. СуддяО.В. Кононенко О.В. Кононенко