13 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/18000/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Кукурузи В.Ю., відповідача -1 -Квеліашвілі І.М., Ковальової Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний
комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»
до
відповідача -1 - Дніпропетровської митниці,
відповідача -2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області
про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягненнч
коштів,-
Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, про визнання нечинним та скасування рішення Дніпропетровської митниці «Про визначення країни походження товару» № 110000000/2011/0094/1 від 09.06.2011 року; зобов'язання Дніпропетровську митницю постановити нове рішення, яким поновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за ВМД № 110010000/2011/021553 від 09.06.2011 року, № 110010000/2011/021643 від 21.06.2011 року, № 110010000/2011/021713 від 04.07.2011 року, № 110010000/2011/021751 від 04.07.2011 року, № 110010000/2011/021856 від 15.07.2011 року; стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 406234 грн. 97 коп.
Під час судового розгляду справи, допущено заміну відповідача - Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області на Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при митному оформлені партії товару позивачем 08.06.2011 року до ВМД № 110010000/2011/021552 в пакеті необхідних документів для розгляду питання «Про пільги по сплаті ввізного мита», був доданий сертифікат про переміщення товару форми EUR. 1 № А 0503022 від 26.05.2011 року, який за своєю природою є преференційним сертифікатом, що підтверджує країну походження товару. Проте, у своєму рішенні № 110000000/2011/0094/1 від 09.06.2011 року Дніпропетровська митниця зазначила, що вищевказаний сертифікат визнано недійсним та таким, що не може бути підставою для надання пільг по сплаті ввізного мита по товару, заявленого до митного оформлення у ВМД, оскільки не відповідає вимогам Додатку ІІІ Протоколу С «Про визначення правил країни походження товарів» до Угоди «Про вільну торгівлю». Позивач вважає, рішення № 110000000/2011/0094/1 від 09.06.2011 року протиправним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись, при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.
Представники відповідачів проти позову заперечували. Представник відповідача - 1 надав суду заперечення проти позову, у яких зазначив, що імпортером позивача 06.06.2011 року заявлено до митного оформлення ВМД № 110010000/2011/021552 на товар «ферросілікомарганець» із застосуванням пільг по сплаті ввізного мита. Країна походження товару у графі 34 ВМД - Македонія. У результаті перевірки сертифікату переміщення з республіки Македонія форми EUR. 1 № А 0503022 від 26.05.2011 року встановлено порушення вимог Додатку ІІІ Протоколу С «Про визначення правил країни походження товарів» до Угоди Про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія від 18.01.2001 року, у частині заповнення граф сертифікату переміщення EUR. 1, а саме, зазначений сертифікат оформлено у друкованому вигляді, проведена горизонтальна лінія під останнім рядком опису, після якої по недрукованому місцю прокреслено, поверх перекресленого незаповненого місця, під останнім рядком друкованого тексту, уздовж граф 8,9, 10 сертифікату від руки чорнилами написані чотири рядка номерів. При цьому, відомості, що вносяться у зазначений сертифікат від руки не мають порядкового номеру та внесені у поле, яке на час внесення було перекреслено, що унеможливлює пізніші додавання. Таким чином, заповнення сертифікату форми EUR. 1 № А 0503022 від 26.05.2011 року не відповідає вимогам Угоди про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія від 18.01.2001 року, що робить неможливим застосовування положень зазначеної Угоди, якою передбачено скасування мита на імпорт.
Від представника відповідача - 2 також надійшли заперечення проти позову, у яких зазначено, що позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 406234 грн. 97 коп., не можуть бути задоволені, оскільки, згідно діючого законодавства, повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації. Проте, до Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області не надходили висновки від Дніпропетровської митниці, на підставі яких перераховуються кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку. З огляду на викладене, представник відповідача, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
06.10.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та компанією «ROU & RIFAJND KOMODITIS DOOEL export - import Skopje», що зареєстрована в Республіці Македонія укладено зовнішньоекономічний контракт № 020/01040-10/10-1747-12, згідно якого продавець продає покупцю, а покупець купує феросплави, номенклатура, кількість, ціна, терміни постачання та якісні характеристики якої зазначені в Специфікаціях.
08.06.2011 року ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» заявлено до митного оформлення вантажну митну декларацію № 110010000/2011/021552 на товар «ферросілікомарганець» із застосуванням пільг по сплаті ввізного мита. Країна походження товару у графі 34 ВМД - Македонія. В пакеті необхідних документів для розгляду питання «Про пільги по сплаті ввізного мита» був доданий сертифікат про переміщення товару форми EUR. 1 № А 0503022 від 26.05.2011 року.
В результаті проведення перевірки зазначеного сертифікату переміщення з Республіки Македонія встановлено порушення вимог Додатку ІІІ Протоколу С «Про визначення правил країни походження товарів» до Угоди Про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія від 18.01.2001 року, у частині заповнення граф сертифікату переміщення EUR. 1, а саме, зазначений сертифікат оформлено у друкованому вигляді, проведена горизонтальна лінія під останнім рядком опису, після якої по недрукованому місцю прокреслено, поверх перекресленого незаповненого місця, під останнім рядком друкованого тексту, уздовж граф 8, 9, 10 сертифікату від руки чорнилами написані чотири рядка номерів. При цьому, відомості, що вносяться у зазначений сертифікат від руки не мають порядкового номеру та внесені у поле, яке на час внесення було перекреслено, що унеможливлює пізніші додавання. За результатами перевірки винесено рішення про визначення країни походження товару від 09.06.2011 року № 110000000/2011/0094/1, яким визнано недійсним сертифікат форми EUR. 1 № А 0503022 від 26.05.2011 року.
На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Митного кодексу України, Угоди між про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонією, Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затвердженого наказом Державної митної служби України № 683 від 13.10.2003 року, Порядок роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, та прийняття рішень про визначення країни походження товару затверджений наказом Державної митної служби України від 9 листопада 2009 р. N 1070.
Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання - виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ст. 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці.
Статтями 87, 88 Митного Кодексу України передбачено, що обов'язок надання митному органу передбачених законодавством документів і відомостей, необхідних для виконання митних процедур, та відповідальність за їх достовірність, покладається на декларанта.
Оскільки позивач є імпортером товару, тому саме на нього покладено обов'язок здійснення всіх митних формальностей, необхідних для імпорту товару та надання підтверджуючих документів.
Відповідно до ст. ст. 276, 277 Митного кодексу України, країна походження визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення на митну територію України. Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень Митного кодексу України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. N 1864.
Згідно з п. 4 даного Порядку декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей. Пунктом 5 зазначеного вище Порядку встановлено, що у разі, коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень Митного кодексу України щодо визначення країни походження та порядку, встановленого Держмитслужбою, митним органом визначається країна походження товару.
Згідно із ст. 282 Митного кодексу України для підтвердження походження товару митний орган має право вимагати подання сертифіката про походження товару. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково: на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України; якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.
Таким чином, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування тарифів та митних платежів.
У відповідності до ст. 283 МК України, сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.
Послідовність дій посадових осіб відділу митних платежів регіональної митниці під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму визначає Порядок роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, та прийняття рішень про визначення країни походження товару (затверджений наказом Державної митної служби України від 9 листопада 2009 р. N 1070, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2009 р. за N 1268/17284).
Відповідно до п. 1.3 даного Порядку рішення про визначення країни походження товару - документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами митного органу під час здійснення процедур митного контролю та митного оформлення товарів або після випуску товарів у вільний обіг відповідно до заявленого митного режиму. Дане рішення у відповідності до п. 1.6.2 вказаного Порядку може зокрема прийматися у разі визнання преференційного сертифіката недійсним відповідно до Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю (затверджений наказом Держмитслужби від 13.10.2003 N 683, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1145/8466).
З наведеного вбачається, що до повноважень митного органу належить визнання преференційного сертифікату недійсним шляхом прийняття рішення про визначення країни походження товару.
Підстави для цього визначені у пункті 6 Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю. Зокрема, відповідно до підпункту "г" цього пункту сертифікат визнається недійсним у випадку заповнення його з порушенням вимог, установлених угодою.
Згідно ст. 4 Угоди про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонією, договірні сторони скасують всі мита на імпорт та будь - які збори, що мають еквівалентний характер, на вироби походження з України та Македонії.
У відповідності до п. 1 ст. 15 Розділу V «Свідоцтво про походження» Протоколу С положення Угоди про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонією, застосовуються до продукції, що походить зі сторони, під час імпорту до іншої сторони у разі пред'явлення сертифікату переміщення EUR.1. При цьому, статтею 16 зазначеного розділу визначено, що сертифікат переміщення EUR.1 видається митними органами Республіки Македонія та уповноваженими органами України на підставі заяви, що подається у письмовій формі експортером або його уповноваженим представником під відповідальність експортера. Для цього експортер чи його уповноважений представник заповнюють сертифікат переміщення EUR.1 та форму заяви, зразки яких наведено у додатках IIIa та IIIb. Сертифікат переміщення EUR.1 має бути заповнений англійською мовою. Інші форми мають бути заповнені українською або македонською мовами у відповідності до положень національного законодавства країни-експортера. У разі заповнення від руки слід робити це чорнилами і друкованими літерами. Опис продукції має наводитися у спеціально призначеній для цього графі, не залишаючи жодного пустого рядку. Якщо графа заповнена не повністю, слід провести горизонтальну лінію під останнім рядком опису, а пусте місце слід прокреслити. Пункт 5 вказаної статті визначає що уповноважені органи, зобов'язані вжити усіх необхідних заходів щодо перевірки статусу походження продукції зі Сторони та виконання інших вимог Протоколу. Для цього вони мають право запитати про будь-який доказ та провести будь-яку перевірку документів експортера чи будь-яку іншу необхідну перевірку. Уповноважені органи, що видають сертифікат, зобов'язані також переконатися, що передбачені параграфом 2 форми заповнені належним чином. Зокрема, вони повинні перевірити, чи заповнено місце, відведене для опису продукції, таким чином, аби виключити будь-яку можливість шахрайського дописування.
Крім того, пунктами 1,2 приміток Додатку ІІІ А до Протоколу С вищевказаної Угоди передбачено, що сертифікати не повинні містити підчисток чи слів, що написані одне на одному. Будь-які зміни слід робити шляхом видалення неправильних відомостей і додавання будь-який необхідних виправлень. Будь-які такі зміни мають бути засвідчені особою, яка заповнила сертифікат, та схвалені митними органами країни чи території, що видала сертифікат. Не повинно залишитися місця між пунктами, внесеними до сертифікату, і перед кожним пунктом слід проставити його порядковий номер. Безпосередньо після останнього пункту слід провести горизонтальну лінію. Невикористане місце слід прокреслити таким чином, аби унеможливити будь-які пізніші додавання.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, в сертифікат форми EUR. 1 № А 0503022 від 26.05.2011 року «від руки» були внесені відомості, які не мають порядкового номеру та внесені у поле, яке на час внесення було перекреслено, що в свою чергу порушує вимоги заповнення сертифікату, передбачені Угодою про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонією.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що Дніпропетровська митниця правомірно винесла рішення «Про визначення країни походження товару» № 110000000/2011/0094/1 від 09.06.2011 року, яким сертифікат форми EUR. 1 № А 0503022 від 26.05.2011 року визнано недійсним та таким, що не може бути підставою для надання пільг по сплаті ввізного мита по товару, заявленого до митного оформлення у ВМД оскільки він заповнений з порушенням вимог, установлених угодою.
При цьому, походження товарів, ввезених на митну територію України у зв'язку неподанням належним чином оформленого сертифікату чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та пропуску товару з метою переміщення його через митний кордон України відповідно до вимог статті 284 Митного Кодексу України можуть випускатися митними органами за умовами сплати мита за повними ставками.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 406234 грн. 97 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного бюджету та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України №226 від 10.12.2002 року, цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).
Відповідно до п.5 вищевказаного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Крім того, відповідно до п.1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України №611/147 від 20 липня 2007 р. (надалі -Порядок №611/147) цей Порядок регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Під дію цього Порядку підпадають операції з коштами, перерахованими митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в розрізі митниць та кодів класифікації доходів бюджету.
В п.2 Порядку №611/147 повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).
В п.4 Порядку №611/147 митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.
Проте, до відповідача - 2 не надходило відповідне подання від Дніпропетровської митниці.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено правомірність дій відповідачів.
Керуючись статтями 71, 72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»- відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 20.02.2012 року.
Суддя М.В. Дєєв