28 квітня 2012 р. 2а/0470/4923/12
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коблова О.Д., розглянувши у місті Дніпропетровську матеріали адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 27 квітня 2012 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0000122303 від 07 грудня 2011 року.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Зокрема, зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та інших штрафних санкцій тощо. Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у листі від 18 січня 2012 року №165/11/13-12.
Пунктом 3 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Законом України «Про судовий збір»визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Статтею 2 даного Закону передбачено, що платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Розмір ставок судового збору визначається відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», відповідно до якої судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка -1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат; немайнового характеру -0,03 розміру мінімальної заробітної плати.
Судом встановлено, що позивачем при поданні даного адміністративного позову сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 32,00 грн., що підтверджується квитанцією № 164344 від 27 квітня 2012 року із зазначеним призначенням платежу.
Як вбачається із вищевикладеного, сума судового збору сплачена позивачем не відповідає розміру ставки встановленої Законом України «Про судовий збір».
За таких обставин, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 106, 107, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків позовної заяви до 22 травня 2012 р.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду документу, що підтверджує факт сплати судового збору в розмірі, визначеним чинним законодавством України за наступними реквізитами:
Отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, Дніпропетровської області
ЄРДПОУ 37989253
Рахунок: 31210206784008 за кодом бюджетної класифікації 22030001
Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
МФО: 805012.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута. Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О. Д. Коблова