16 березня 2012 р.Справа № 1617/2а-200/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 11.02.2011р. по справі № 1617/2а-200/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
27.012011р. ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:
- дії Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області в частині недоплати разової допомоги інвалідам війни до Дня Перемоги визнати протиправними;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу до Дня Перемоги за 2007, 2008, 2009, 2010 року у сумі 16134 грн. із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком на момент проведення виплат, та з урахуванням проведених виплат.
Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 11.02.2011р. зазначений позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії в частині недоплати разової допомоги інвалідам війни до дня Перемоги за 2010 рік.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок виплаченої ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до дня Перемоги за 2010 рік та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову допомогу в сумі 5168 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено відповідно до положень ст. 100 КАС України.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Постанови Кабінету Міністрів України№ 299 від 07.04.2010 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"", просить оскаржувану постанову скасувати та та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Виходячи з приписів ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно до ст. 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України в 2010 р. надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
При цьому, дію ст. 13 Закону України "Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено чи змінено не було.
Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми в 2010 р. прийнято постанову № 299 від 07.04.2010 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"", якою встановлено щорічну допомогу до 5 травня ветеранам війни - інвалідам 2 групи у розмірі 480 гривень.
Проте, зі змісту ст. 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік" вбачається, що зазначена норма надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, розмір яких залежить від мінімальної заробітної плати, а не від мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст. 12-15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Тобто Законом України „Про державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України не надано права встановлювати розмір соціальних виплат, розмір яких визначено ст..ст. 12-15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Отже, Постанова Кабінету Міністрів України№ 299 від 07.04.2010 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"", яка, крім того, істотно звужує обсяг встановленим законом прав, при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги до 5 травня застосуванню не підлягає.
Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в 2010 році щорічна допомога до 5 травня повинна бути виплачена позивачу у розмірі встановленому ст.13 Закону України "Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не Постановою Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку допомоги до 5 травня виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 13 Закону України "Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо відсутності у відповідача обов'язку по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та до 5 травня, з наступних підстав.
Статтею 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що виплату одноразової щорічної допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Таким чином, на відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області як на орган праці та соціального захисту населення покладено обов'язок щодо виплати зазначеної допомоги.
Отже, переглянувши постанову суду першої в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 11.02.2011р. по справі № 1617/2а-200/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.