16 березня 2012 р. Справа № 2025/2-а-7664/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.09.2011р. по справі № 2025/2-а-7664/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
18.08.2011р. ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (надалі по тексту - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області щодо відмови у виплаті їй щорічної грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області за рахунок коштів Державного бюджету України недоотриману одноразову грошову допомогу за 2011 рік загальною сумою 3820,00 гривень.
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.09.2011р. зазначений позов задоволено частково.
Визнано відмову Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня протиправною бездіяльністю.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з розміру встановленого ст.46 Конституції України та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2011 рік та виплатити різницю між виплаченими та невиплаченими сумами допомоги за вказаний рік.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанови Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011р. "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"", оскаржувану постанову скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
Виходячи з приписів ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня в розмірі передбаченому ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме 5 мінімальних пенсій за віком.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно посвідчення серії В- III №211807 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
Положення щодо визначення правового статусу ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення закріплено в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р.
Статтею 14 зазначеного Закону встановлено пільги для учасників війни. Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам війни нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком
Як вбачається з доводів апеляційної скарги позивач не має нагород колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня як учаснику війни в розмірі, передбаченому ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме 3 мінімальних пенсій за віком.
Між тим, відповідачем у 2011 році допомога до 5 травня була нарахована та виплачена позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 04.04.2011р. у розмірі 120 грн., що значно зменшує розмір передбачених законом виплат.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги застосуванню підлягають норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанова Кабінету Міністрів України № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Вихідним критерієм розрахунку допомоги виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач зобов'язаний здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі. передбаченому ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме 3 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова через невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню зприйняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області задовольнити.
Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.09.2011р. по справі № 2025/2-а-7664/11 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" протиправною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі, передбаченому ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме 3 мінімальних мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлгає.
Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.