Провадження№22-ц/2090/2337/2012р. Головуючий 1 інстанції -
Справа № 2018/2-277/07 Зуб Г.А.
Категорія: -відшкодування шкоди Доповідач -Коровін С.Г.
10 квітня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого: -Коровіна С.Г.
Суддів : - Коваленко І.П.
Довгаль Г.П.
При секретарі: - Щегельському Д.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, неотриманого прибутку, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності , -
27 листопада 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 і просила стягнути з неї 164 040 грн. матеріальної шкоди, 10000 грн. моральної шкоди, неотриманий прибуток 100 0000 грн., витрати на правову допомогу. В сумі 10000 грн. Позивачка посилалася на те, що відповідачка без достатніх правових підстав звернула на свою користь взуття на суму 164 040 грн. чим спричинила позивачці матеріальну та моральну шкоду.
08 лютого 2010 року позивачка уточнила позовні вимоги і стягнути також моральну шкоду 10000 грн. та недоотриманий прибуток в сумі 400000 грн., витрати на правову допомогу 10000 грн.
16 травня 2011 року позивачка зменшила суму матеріальної шкоди до 140250 грн.
20 червня 2011 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом і просила визнати за нею право власності на 244 пари взуття. Вона стверджувала, що це майно не належало позивачці, а є її власністю. 09.09.2005 року між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 укладений договір №3 на реалізацію взуття, оригінал якого було вилучено в ході розслідування кримінальної справи №61061269, яке знаходилося у провадженні СВ Київського РВ УМВС в Харківської області. Спірне взуття за цім договором було передано ОСОБА_8 для реалізації. За умовами договору взуття у власність ОСОБА_6 не переходило. 05.11.2006 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9 без згоди ОСОБА_7 вивезли взуття з магазину за адресою АДРЕСА_1 і ОСОБА_6 відмовилася компенсувати вартість майна. Постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.10.2009 року про закриття кримінальної справи на підставі акту амністії не містить тверджень про належність спірного майна ОСОБА_6 Це майно вилучалося у ОСОБА_6, але ніколи їй не належало. На підставі ст. 398 ЦК України ОСОБА_7 просила визнати за нею право власності на це майно, оскільки ОСОБА_6 таке право оспорює.
Ухвалою від 14 липня 2011 року обидва позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення суду змінити, скасувати рішення в частині відмови у задоволенні її позову, ухвалити в цій частині нове рішення і задовольнити її вимоги. Вона вважає, що суд не дав належної оцінки наданим доказам. Не враховано, що кримінальна справа відносно ОСОБА_7 порушена у зв'язку з тим, що вона не зберегла взуття, яке повинна була передати ОСОБА_6 Апелянт стверджувала, що ОСОБА_7 не зберегла взуття, яке належало позивачці і повинна відшкодувати вартість цього взуття. Суд не дав належної оцінки поясненням свідків. Вона вважає, що необхідно стягнути з ОСОБА_7 на її користь 140250 грн. матеріальної шкоди, 10000 грн. витрат на юридичну допомогу, 10000 грн. моральної шкоди та 400000 грн. недотримані прибутки, а усього 560250 грн.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
У даному спорі обов'язок доказування полягає на обох сторонах і кожна сторона зобов'язана довести своє право власності на спірне взуття.
ОСОБА_6 не довела, що саме те взуття, яке було вилучено у неї і передано на зберігання ОСОБА_7 придбано нею у встановленому порядку. Спірне взуття дійсно було вилучено у ОСОБА_8 під час розслідування кримінальної справи за заявою ОСОБА_7, яка стверджувала, що ОСОБА_8 незаконно заволоділа її взуттям. Не доведено ОСОБА_7 і те, що спірне взуття належало особисто їй. Матеріалами кримінальної справи № 60070426, закритою постановою слідчого СВ Дзержинського РВ УМВС України в Харківській області від 24.06.2010 року на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України встановлено, що правовідносини між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 носять цивільно-правовий характер. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.10.2009 року закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_7 на підставі акту амністії, п.4 ч.1 ст.6 КПК України.
В межах кримінальної справи приналежність спірного взуття не вирішувалася. Власник майна в постановах слідчих органів і суду не зазначений. ОСОБА_7 була притягнута до кримінальної відповідальності за ст.388 ч.1 КК України. З матеріалів справи вбачається, що взуття було вилучено у ОСОБА_8 у зв'язку з заявою ОСОБА_7 про скоєння ОСОБА_8 шахрайські дії і незаконним заволодінням майном, яке належало ОСОБА_7 Допитані по кримінальній справі свідки поясняли, що ОСОБА_7 передавала ОСОБА_8 на реалізацію взуття, але остання за це взуття не розрахувалася.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_8 посилалася на те, що відповідачка ОСОБА_7 завдала їй шкоду внаслідок скоєння злочину відносно неї. Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 скоїла злочин відносно неї. По кримінальній справі про притягнення ОСОБА_7 за ст. 388 ч.1КК України ОСОБА_8 потерпілою не визнана. Сторонами в суді першої інстанції не доведено кому саме належало спірне взуття і кому саме, втратою цього майна, спричинено шкоду.
Суд дав належну оцінку поясненням свідків в кримінальній справі і при розгляду цивільної справи. Суд, з врахуванням наданих сторонами доказів, дійшов вірного висновку, що підстав до задоволення позов у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія відхиляє апеляційну скаргу і погоджується р рішенням суду.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді