07.05.2012
19 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Швецової Л.А.,
суддів -Даниленка В.М., Малінської С.М.
при секретарі - Подпрядовій В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційними скаргами представника приватного підприємства «МІКМІКС»- Гарашової Любов Іванівни
на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2011 року та на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «МІКМІКС», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -
У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати дії відповідача -ПП «МІКМІКС», в особі колишнього директора ОСОБА_3 та у особі засновника та директора ОСОБА_4 з незаконного розірвання контракту від 01 жовтня 2008 року та систематичної невиплати йому заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та пов'язаної з нею матеріальної допомоги незаконними, такими, що грубо порушують норми КЗпП України та Закону України «Про оплату праці»; поновити його на посаді начальника юридичного департаменту ПП «МІКМІКС»з 5 березня 2009 року; стягнути з ПП «МІКМІКС»суму заборгованості по заробітній платі з усіма надбавками, передбаченими контрактом від 01 жовтня 2008 року та наказом № 07 від 07.10.2008 року, у тому числі за час вимушеного прогулу, з урахуванням індексу інфляції в розмірі 227 542 грн.; зобов'язати ПП «МІКМІКС»негайно виплатити йому у відшкодування моральної шкоди за грубе порушення його прав в сумі 15 057 грн.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 01 жовтня 2008 року між ним та ПП «МІКМІКС», в особі директора ОСОБА_3 було укладено контракт, на підставі якого директором було видано наказ № 07 від 07.10.2008 року, згідно до якого ОСОБА_2 доручено юридичне супроводження у судових та державних органах, комунальних підприємствах справ, пов'язаних з правами та інтересами ПП «МІКМІКС»та партнера підприємства -ТОВ «Енергосервіс» з надбавкою у розмірі 75 % терміном від дня постановлення наказу до 31 березня 2009 року.
Щомісячна заробітна плата, яка підлягає виплаті на руки, згідно до п. 3.2 контракту становить 5 000 грн. Щомісячна надбавка до заробітної плати у розмірі 75 % становить
3750 грн. Таким чином, загальна заробітна плата, що підлягає виплаті на руки, з урахуванням надбавки складає 8 750 грн. на місяць.
Крім того позивач посилався на те, що згідно до п. 3.1 контракту виплата заробітної плати здійснюється роботодавцем шляхом видачі позивачу готівки не пізніше 25 числа поточного місяця. Проте, до цього часу ПП «МІКМІКС»не виплатив йому за жоден місяць заробітну плату, посилаючись на недостатність грошових коштів.
На підставі викладеного, він неодноразово звертався з відповідними претензіями до керівництва ПП «МІКМІКС»та отримував відповідь про те, що йому нарахована заробітна плата з урахуванням щомісячної надбавки у розмірі 75 % від середньомісячної заробітної плати у сумі 43 750 грн. з розрахунку 8 750 грн. за місяць та нараховані дві премії у загальному розмірі 10 000 грн. за наслідками якісного виконання своїх обов'язків та успішного виконання завдань, пов'язаних з захистом прав та інтересів підприємства у комунальних органах м. Харкова, проте виплата заробітної плати з відповідними надбавками йому проведена так і не була. Замість цього 14 березня 2009 року ним було отримано лист від директора ПП «МІКМІКС»ОСОБА_4, в якому вона повідомляє про вимоги розірвання контракту, при цьому будь-які обґрунтування та посилання на норми закону у зазначеному листі про розірвання контракту відсутні, що свідчить про незаконність таких дій.
Крім того, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення, але з моменту укладення контракту і до цього часу виплата заробітної плати йому, як працівнику жодного разу не проводилась.
Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, та посилаючись на їх необґрунтованість просив відмовити в їх задоволенні.
В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача посилався на те, що в обгрунтування своїх позовних вимог позивач не надав до суду найістотнішого доказу свого працевлаштування у відповідача - трудової книжки із відміткою про прийняття на роботу до відповідача та звільнення з роботи.
В забезпечення своїх позовних вимог ОСОБА_2 звернувся з заявою, в якій просив накласти арешт на грошові кошти ПП «МІКМІКС», а також на його майно, яке знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Коломак, 2 на загальну суму 137 000 грн. в якості забезпечення позову.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2009 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2011 року ОСОБА_2 задоволено частково, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника юридичного Департаменту ПП «МІКМІКС»з 5 березня 2009 року; стягнуто з ПП «МІКМІКС»на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату у розмірі 99 339 грн.; стягнуто з ПП «МІКМІКС»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 102 203 грн.;стягнуто з ПП «МІКМІКС»на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8000 грн. В частині стягнення суми за невикористану відпустку за 2010 рік у сумі 8000 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 року у сумі 10000 грн. -відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням представник відповідача -Гарашова Л.І. подала на нього апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Крім того, представник відповідача -Гарашова Л.І. також не погодилась з ухвалою
Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2009 року, якою задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, та звернулась з апеляційною скаргою на цю ухвалу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 дійсно знаходився у трудових відносинах з ПП «МІКМІКС»з відома та згоди директора ОСОБА_3 в повноваження якого входило прийняття та звільнення з посади, а заборгованість по заробітній платі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна оскільки він дійшов його без повного й всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Ст. 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов»язаний подати прав спорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством також документ про освіту ( спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров»я та інші документи. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2008 року між ПП «МІКМІКС» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено контракт, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 було прийнято на посаду начальника юридичного департаменту ПП «МІКМІКС»з виплатою зарплати відповідно до п. 3.2. контракту у сумі 5000 грн. в місяць.
Також 01.10.2008 року директором ПП «МІКМІКС»був виданий наказ про створення на підприємстві юридичного департаменту, прийняття на посаду начальника департаменту ОСОБА_2, якому відповідно до п. 4 встановлено надбавку до заробітної плати у розмірі 75% від розміру заробітної плати.
03 жовтня 2008 року ОСОБА_3 був виданий наказ, відповідно до якого контракт з ОСОБА_2 вважається не укладеним у зв»язку з тим, що він не надав всі необхідні документи, а саме трудову книжку, копію паспорта, а також жодного разу не з»явився на підприємство.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що контракт ним був укладений з директором ОСОБА_3, місцем його роботи було приміщення ПП СБ «СКО», розташоване за адресою: м. Харків вул. Ганни 21, а не с. Коломак, де знаходиться відповідач.
Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував того факту, що ним виносився наказ № 03\10\08-1 від 03 жовтня 2008 року, відповідно до якого контракт з ОСОБА_2 є неукладеним, крім цього пояснив, що він дійсно працював в ПП «МІКМІКС»технічним директором, право найма та звільнення працівників мала лише власник та директор ОСОБА_4, всі документи стосовно діяльності підприємства складалися директором ОСОБА_4 Стосовно наявності в ПП «МІКИІКС»штатного розкладу станом на 01.01.2008 року, йому ні чого не відомо.
Судова колегія приходить до висновку надані позивачем докази не є в розумінні ч. 1 ст. 58 ЦПК належними доказами перебування позивача в трудових правовідносинах з відповідачем, оскільки ОСОБА_3 не був наділений повноваженнями щодо прийняття або звільнення працівників.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу від 01.06.2008 року ОСОБА_4 як засновник підприємства «МІКМІКС»прийняла на себе обов»язки директора за сумісництвом.
Згідно п. 4 наказу від 01.06.2008 року «Про структуру та численність підприємства» передбачена заборона прийняття працівників на умовах контракту та/або договору підряду. Відповідно до додатку до вищезазначеного наказу був затверджений штатний розклад ПП «МІКМІКС»відповідно до якого оклад юриста складав 230 грн. місяць.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців»передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Даними, які підлягають внесенню в реєстр, також є данні про керівника підприємства, які підтверджуються відповідним наказом. Аналогічна норма міститься в Інструкції «Про порядок узяття на облік та зняття з обліку в органа Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, як платників страхових внесків», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, довідки про фінансовий стан підприємства підписувалися директором ОСОБА_4 Крім цього, відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з листопада 2008 року по березень 2009 року на ПП «МІКМІКС»найманих працівників не було та заробітна плата не нараховувалася. Зміни до штатного розпису від 01.06.2008 року щодо створення юридичного департаменту у передбаченому законом порядку не вносилися.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм, судова колегія приходить до висновку, що директором ПП «МІКМІКС», яка мала право прийняття та звільнення з роботи, була ОСОБА_4, яка підписувала всі відповідні статистичні данні для ДПІ та Пенсійного фонду, та виконувала обов»язки відповідно до наказу від 01.06.2008 року, крім цього вказаний факт не заперечував у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 і тому контракт та наказ щодо виплати позивачу надбавки не мають під собою законних підстав.
Посилання позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що засновником ОСОБА_4 було підготовлено розпорядження від 15 вересня 2008 року, відповідно до якого був створений юридичний департамент, і тому з ним на законних підставах було укладено контракт, безпідставні, з наданої копії розпорядження вбачається, що вона не містить печатки підприємства, а також відсутній оригінал вказаного документу, що ставить під сумнів його справжність.
Судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції був зроблений не правильний висновок стосовно того, що позивач знаходився з відповідачем в трудових правовідносинах.
Крім цього, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що позивачем не пропущено, визначений ст. 233 КЗпП України, строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлені статтями 228, 233 строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов»язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк, поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вважав, що його трудові права порушені з 05 березня 2009 року, тобто з дня отримання повідомлення, однак до суду з вимогою про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі позивач звернувся лише 16 листопада 2009 року.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду з позовом.
Необхідність застосування вказаної норми також знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5\2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу.
Що стосується ухвали про забезпечення позову від 27 листопада 2009 року, то судова колегія приходить до висновку, що вона підлягає скасуванню.
Згідно ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Перелік видів забезпечення позову зазначений у ст.152 ч.1 ЦПК України, проте цей перелік не є вичерпним і за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані і інші його види.
Так, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову зможе ускладнити або унеможливити виконання рішення.
Відповідно до п. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно с ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
У зв»язку з ухваленням по справі нового про відмову у задоволенні позовних вимог, судова колегія скасовує ухвалу про забезпечення позову від 27 листопада 2009 року, про накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства «МІКМІКС»рр 26002000094057 в ПУАТ «СЕБ банк»м. Харків МФО 300175, код ЄДРПОУ 35859288, а також на майно, розташоване за адресою: Харківська область смт. Коломак вул.. Кірова буд. 2 в межах суми позову у розмірі 137000 грн.
На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного підприємства «МІКМІКС», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «МікМікс»- Гарашової Любов Іванівни задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2011 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного підприємства «МікМікс», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2009 року про забезпечення позову скасувати.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: