Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 1-226/11
1/2221/19/2012
про застосування примусових заходів медичного характеру
3 березня 2012 року смт. Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
в складі головуючого: судді Кульбаби А.В.,
при секретарях: Кочмарській О.М., Білоус Г.В.,
з участю прокурора: Яковенка О.В.,
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника потерпілих ОСОБА_4, представника служби у справах дітей Шпак Н.В., представника міліції у справах неповнолітніх Олійник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ярмолинці матеріали кримінальної справи про застосування примусових заходів медичного характеру щодо:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Антопіль Рівненського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого,
за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,
Так, 02 квітня 2010 року в с. Правдівка Ярмолинецького району, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_7, у вечірній період доби, знаходилися в с. Правдівка Ярмолинецького району і з метою вчинення крадіжку товарів з магазину «Дар», на автомобілі «ЗАЗ»приїхали до пустуючого двохповерхового приміщення, яке знаходиться неподалік від господарства ОСОБА_10 де і заховали автомобіль.
Діючи згідно розробленого плану вчинення злочину, ОСОБА_9 з метою крадіжки пішов до магазину «Дар», а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишилися неподалік від господарства ОСОБА_10 і спостерігали за обстановкою, з тим щоб не бути викритими у вчиненні злочину сторонніми особами.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення майна з магазину «Дар», ОСОБА_9, умисно, з метою крадіжки товарів підійшов до вхідних дверей приміщення магазину «Дар», яке знаходиться на території господарства ОСОБА_10, і за допомогою ключа відчинив вхідні двері магазину, однак свого умислу на викрадення товарів з магазину не довів, так як почув гавкіт собаки і злякавшись того, що він може бути викритим власницею магазину у крадіжці, втік з території господарства ОСОБА_10
Далі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 сіли в автомобіль «ЗАЗ», який вони заздалегідь заховали біля двохповерхового приміщення, та на вказаному автомобілі залишили місце вчинення злочину, з тим щоб не бути викритими у вчиненні даного злочину сторонніми особами.
Таким чином, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 свого умислу на таємне викрадення товарів та майна з приміщення магазину «ДАР», що належить ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не довели до кінця, з причин, які не залежали від їх волі.
В судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що весною 2010 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вирішили вчинити крадіжку з магазину і взяли його з собою. Він стояв поблизу магазину, біля городу і дивився, щоб ніхто не йшов. Крадіжку не скоїли, оскільки в сусідній хаті загорілося світло і почав гавкати собака. Хлопці злякалися і втекли.
Підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_8 суду показали, що 02 квітня 2010 року, у вечірній період доби, вони разом з ОСОБА_7 на автомобілі «ЗАЗ» приїхали до нежилого двохповерхового приміщення, в с. Правдівка. Далі ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вийшли з автомобіля і пішли в сторону господарства ОСОБА_11 З ними також йшла ОСОБА_12 Чи йшов спільно з ними ОСОБА_8, він не пам'ятає, але ОСОБА_8 спільно з ними мав умисел на викрадення товарів з вказаного магазину. Далі він зайшов на подвір'я господарства ОСОБА_11, а ОСОБА_7 залишилася на городній ділянці. Коли ОСОБА_9 підійшов до вхідних дверей магазину, то він намагався їх відчинити ключами, але його побачив собака і тоді він злякався, що може бути викритим у вчиненні крадіжки родиною ОСОБА_11, і тому вони усі втекли. Після цього ОСОБА_9 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сіли в автомобіль «ЗАЗ»і поїхали на ньому в сторону свого господарства. Того ж вечора їх зупинили працівники міліції поблизу господарства ОСОБА_13, де ОСОБА_9 загубив ключі від магазину, а потім їх доставили в райвідділ міліції для дачі пояснень.
Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 показали, що приблизно в 2009 році в них викрали ключі від магазину. В кінці березня 2010 року з їх магазину було викрадено продукти харчування та алкогольні напої. А на початку квітня 2010 року ввечері вони спіймали злочинців, які намагалися обікрасти їх.
Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що з вночі з 2 на 3 квітня 2010 року він бачив, як ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зупинив патруль біля його господарства, хлопці були на автомобілі ЗАЗ, який належить ОСОБА_8 Він побачив, що в автомобілі знаходились в той момент: ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7, більше нікого він не бачив. На наступний день біля його хвіртки він знайшов 4 ключі, які він віддав ОСОБА_14.
Свідок ОСОБА_14 показала, що 3 квітня 2010 року на наступний день після затримання її брата ОСОБА_9 та ОСОБА_8, ОСОБА_13 приніс їй ключі і запитав, чи не знає вона чиї вони. Вона відповіла, що це ключі належать ОСОБА_10.
Свідок ОСОБА_15 повідомив, що з 2 на 3 квітня 2010 року до нього зателефонував ОСОБА_11 та попросив піти подивитись до старого будинку. Коли він підійшов, то побачив автомобіль ЗАЗ, в якому сидів ОСОБА_8 Це було біля 22 години. Коли приїхала оперативна група працівників міліції, то відразу ж автомобіль ЗАЗ різко рушив з місця і почав рухатись з великою швидкістю. Працівники міліції наздогнали їх біля будинку ОСОБА_9
Крім показань підсудних, потерпілих та свідків, вина ОСОБА_7 у скоєному суспільно-небезпечного діяння, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджується іншими матеріалами кримінальної справи:
· протоколом огляду приміщення магазину «ДАР»та ілюстративною таблицею до нього від 03.06.2011 року, згідно яких встановлено, що дійсно на території господарства ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в с. Правдівка Ярмолинецького району по вул. Центральній 230, знаходиться магазину «ДАР»(Т.№.1 а.с.55-64);
· протоколом огляду чотирьох ключів, від 03.04.2010 року, згідно якого в ОСОБА_14 вилучено в'язку з чотирьох ключів, які є ключами від дверей магазину «ДАР»(Том №1 а.с.66);
· протоколами пред'явлення ключів для впізнання та ілюстративними таблицями до них, згідно яких потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 впізнали в ключах, котрі були вилучені в ОСОБА_14, свої ключі від вхідних дверей магазину «ДАР»(Том № 1а.с.234-237);
· протоколом пред'явлення ключів для впізнання та ілюстративною таблицею до нього, згідно яких ОСОБА_9 впізнав в даних ключах ті ключі, котрі він викрав з будинку ОСОБА_11, осінню 2009 року і саме цими ключами він відчиняв вхідні двері в магазині «ДАР», при вчиненні з нього крадіжок товарів (Том №1 а.с.238-239);
· протоколом відтворення обставин та обстановки події і ілюстративною таблицею до нього від 11.02.2011 року, з участю ОСОБА_9, згідно яких ОСОБА_9 відтворив обставини і обстановку вчинення крадіжки товарів з магазину «ДАР», яка мала місце березні 2010 року та відтворив обставини та обстановку замаху на крадіжку майна з приміщення магазину «ДАР», який мав місце 02.04.2010 року, оголошеного судом (том № 1 а.с. 215-232).
Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, а саме -незакінчений замах на крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у інше приміщення.
Відповідно до висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 95 від 11.05.2011 р. (а.с. 27-29 том. № 2) ОСОБА_7 страждає ПФРОПФШИЗОФРЕНІЄЮ, БЕЗПЕРЕРВНИМ ТИПОМ ПЕРЕБІГУ ЗІ СТАБІЛЬНИМ ДЕФЕКТОМ, страждав таким і на період інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння, внаслідок цього не міг та не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому відносно вчиненого і на теперішній час його можна вважати неосудним. ОСОБА_7, який вчинив суспільно-небезпечне діяння, і виявляє пфропфшизофренію, безперервний тип перебігу зі стабільним дефектом, потребує примусового лікування в психіатричній лікарні із загальним режимом нагляду.
Виходячи зі змісту висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_7 під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України як злочин, не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тобто в даному випадку присутні і медичний, і юридичний критерії неосудності цієї особи, і тому його можна вважати неосудним. З врахуванням характеру, тяжкості та тривалості душевного захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд прийшов до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Керуючись ст. ст. 419, 421, 424 КПК України,
Застосувати до ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
На постанову може бути подано апеляцію в Апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд протягом 15 діб з моменту її проголошення.
Суддя: підпис.
Копія вірна:
Суддя А.В. Кульбаба