Справа № 2/2207/300/11
"10" травня 2011 р.
Ізяславський районний суд
Хмельницької області
в складі головуючого -судді Демчука П.В.
при секретарі Новіковій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізяславі справу за позовом ОСОБА_1 до Плужненської сільської ради про поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Плужненської сільської ради про поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В обгрунтування позову зазначив, що працював директором Плужненського Будинку культури з 13.06.2007 року по 01.03.2011 року. Розпорядженням сільського голови с. Плужне від 01.03.201 року № 6 був звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КУодексу законів про працю України, а саме, за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки ним не було допущено будь-якого проступку при виконанні трудових обов'язків, а також трудовий договір був розірваний без попередньої згоди профспілкової організації, членом якої він є. Трудову книжку в день звільнення видано не було. Через відсутність коштів позивачу заподіяна моральна шкода, так як він є інвалідом 3-ї групи на його утримання знаходиться непрацездатна мати. ОСОБА_1 просить поновити його на роботі на посаді директора Будинку культури, стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також 10000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 заявлений позов підтримали.
Плужненський сільський голова Максимчук В.Й. проти позову заперечив, зазначивши, що протягом року позивач неодноразово допускав порушення, за що на нього накладалися дисциплінарні стягнення, крім того, у Плужненській сільській раді відсутня профспілкова організація, згода якої була би необхідна при звільненні працівника.
Суд, заслухавши позивача, його представника, Плужненського сільського голову Максимчука В.Й., дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював директором Будинку культури с. Плужне з 13.06.2007 року по 01.03.2011 року і згідно посадових обов'язків підпорядковувався Плужненському сільському голові.
Плужненський сільський голова надав суду копії розпоряджень про накладення на позивача дисциплінарних стягнень: розпорядження № 19 від 16.07.2010 року про оголошення догани; розпорядження № 31 від 14.12.2010 року про оголошення догани за порушення трудової дисципліни та розпорядку роботи; розпорядження № 6 від 01.03.2011 р. про оголошення догани за невиконання розпорядження сільського голови про участь директора Будинку культури в організації спортивного свята; розпорядження № 7 від 01.03.2011 р. про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 Кодексу законів про працю України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Як слідує із пояснень сторін, наданих суду письмових матеріалів, за один дисциплінарний проступок Плужненським сільським головою розпорядження № 6 від 01 березня 2011 року для ОСОБА_1 була оголошена догана, а в подальшому розпорядженням № 7 від 01 березня 2011 року за цей же проступок його було звільнено від займаної посади.
Оскільки при звільненні позивача були допущені порушення трудового законодавства, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, при цьому для нього слід виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до наданої довідки середній заробіток позивача за два останні місяці перед звільненням становив 1379 грн. 70 коп., а тому стягненню із відповідача на користь позивача підлягають 3151 грн. 35 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В ході судового розгляду доведено, що порушенням законних прав позивача йому завдано моральну шкоду, яку слід стягнути з відповідача на його користь. Виходячи із засад розумності та справедливості, розмір морального відшкодування суд визначає у сумі 350 грн.
На підставі ст.ст. 40 п. 3, 147, 149, 237-1 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
ОСОБА_1 поновити на роботі на посаді директора Будинку культури с. Плужне з 01 березня 2011 року.
Стягнути із Плужненської сільської ради на користь ОСОБА_1 3151 грн. 35 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 350 грн. моральної шкоди.
Стягнути із Плужненської сільської ради на користь держави 51 грн. державного мита, а також 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позову відмовити.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку 1379 грн. 70 коп. підлягає негайному виконанню.
На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд протягом 10 днів з часу його проголошення.
Суддя П.В.Демчук