Справа №2-а-4771/09 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кравченко В.О.
Номер провадження 22-а/1890/3265/12 Суддя-доповідач - Семеній
Категорія - 100
17 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Семеній Л. І.,
суддів - Левченко Т. А., Кононенко О. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області
на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області
про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області (далі - Управління) щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язано Управління здійснити перерахунок державної та додаткової пенсій позивача у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з 22.05.2008 р. по 30.11.2009 з урахуванням фактично виплачених сум.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - залишенню без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з 22.05.2008 р. по 30.11.2009 р. протиправно не проводив перерахунку призначеної позивачеві державної пенсії, передбаченої ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в порядку передбаченому ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Управління не проводило перерахунку державної пенсії за 2008 рік, виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, тобто у 2008 році відповідач не проводив перерахунку призначеної позивачу пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в порядку передбаченому ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим допустило протиправну бездіяльність щодо виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 р. по 30.11.2009 р. не проводилося відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. №230/96-ВР в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. №230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Частиною третьою ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. №231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Законом України від 28.12.2007 №107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 28.12.2007 №107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" втратило чинність 22 травня 2008 року.
Згідно зі ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2-ої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується, зокрема, інвалідам II групи - 20% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до 1-ої категорії, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється в розмірі, визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору необхідно виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому при розрахунку державної основної та додаткової пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином, позивачу мав бути визначений мінімальний розмір державної пенсії, виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не у розмірі мінімальних виплат, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" та розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
За таких обставин суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, дав правильну правову оцінку наданим доказам та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано наслідки пропуску строку звернення до суду, передбачені ст.ст.99,100 КАС України є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він не наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до суду (а.с.16).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2009 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -
З оригіналом згідно: суддя Л.І.Семеній