29 липня 2008 р.
№ 7/184-40
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов В. Цвігун
розглянув касаційну скаргу
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову
від 24.04.2008р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 7/184-40 господарського суду Волинської області
за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до
фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про
стягнення збитків
Рішенням господарського суду Волинської області від 21.02.2008 (суддя: М.Шум) позов задоволено повністю, з підприємця ОСОБА_2 на користь підприємця ОСОБА_1 стягнуто 83100грн. завданих збитків, 840грн. за повернення витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що власником майна, щодо якого виник спір, є підприємець ОСОБА_1., а за приписами ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, особа, у даному випадку підприємець ОСОБА_2., яка набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно, або відшкодувати всі доходи, які вона отримала або могла отримати від цього майна.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 (судді: Я.Юрченко, Г.Якімець, О.Зварич) рішення господарського суду Волинської області від 27.02.2008 скасовано, провадження у справі припинено.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що даний спір виник між фізичними особами, а не суб'єктами підприємницької діяльності, відповідно до норм чинного Господарського процесуального кодексу дана справа не підвідомча господарським судам, а тому місцевим судом порушено підвідомчість розгляду даної справи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками апеляційної інстанції, звернулась з касаційною скаргою в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 залишити без змін.
Скаржник посилається на те, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також не було повно досліджено всі фактичні обставини, внаслідок чого надано невірну кваліфікацію спірним правовідносинам.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. надала доповнення до касаційної скарги, в якій вказує на різне застосування апеляційним судом норм процесуального права з аналогічної справи, посилаючись на справу №5/64-71, яка була розглянута в апеляційному та касаційному порядку відповідно до норм господарського законодавства.
Сторони не скористалися правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спір виник з договорів від 26.12.2006р. №691,692,693,694,695,696 купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна - приміщення адмінприміщення та цеху А-2, будівлі безалкогольного цеху Г-1, будівлі консервного цеху Е-1, будівлі мельниці Б-2, будівлі цеху сухих концентратів Д-1, будівлі складу сировини Е-1, що розташовані по вул. АДРЕСА_1
Предметом даних договорів була передача нерухомого майна, але за усною угодою після реалізації вищезазначених будівель фізична особа ОСОБА_1. повинна була отримати решту технологічного обладнання та інвентарю, які залишились в будівлях та на території колишнього Маневицького заводу продовольчих товарів, що по вул. АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_2. не повернула решту технологічного обладнання, ОСОБА_1. звернулась з позовом до Маневицького районного суду про витребування майна з чужого незаконного володіння і залишки промислового обладнання, які входили до переліку витребуваного майна. Рішенням місцевого районного суду від 11.04.2007р. її позов було частково задоволено на суму 23520грн.
Справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.
Статтею 1 ГПК України встановлено коло осіб, які мають право звернутись до господарського суду.
Так, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Стаття 12 ГПК України передбачає категорії спорів, підвідомчі господарським судам.
Так, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України, договір купівлі-продажу був укладений між фізичними особами, є підставою виникнення, зміни або припинення їх цивільних прав та обов'язків, які реалізовуються в межах цивільних правовідносин.
Отже, правовідносини сторін спору виникли з відносин власності на майно і не належать до господарських, оскільки підставою господарського спору є порушення або оспорювання прав учасників господарських відносин, а не цивільних (майнових).
Отже, апеляційний господарський суд вірно кваліфікував, що правовідносини у даній справі пов'язані з порушенням прав фізичних осіб, спір не стосується правовідносин, що виникли при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а відтак не підпадає під перелік категорій справ, які відносяться до юрисдикції господарських судів.
Виходячи з викладеного, висновок апеляційної інстанції про не підвідомчість спору господарському суду правомірний.
Доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують, а відтак касаційною інстанцією відхиляються.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 у справі № 7/184-40 господарського суду Волинської області залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун