ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
05 серпня 2008 р.
Справа № 16/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашника В.О. при секретарі судового засідання Поповичу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" вул. Б.Хмельницького,59А, м.Івано - Франківськ,76007
до відповідача ПП ОСОБА_1АДРЕСА_1
про стягнення коштів в сумі 19859,45 грн.
За участю представників:
Від позивача: Бабій С.В. - юрисконсульт юридичного відділу, (довіреність № 297-2/07 від 15.08.2007р. )
Від відповідача: не з'явились,
встановив: заявлено позов про стягнення 19859 грн. 45 коп., в тому числі 9292 грн. 45 коп. заборгованості, 9664 грн. 98 коп. пені, 822 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 79 грн. 23 коп. - 3% річних .
Представник позивача в судове засідання у відповідності до ст. 22 ГПК України подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу в зв'язку із сплатою відповідачем.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання в якому визнає борг в сумі 5797 грн. 45 коп.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка дає позивачу право до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, суд вважає за правильне подану заяву позивача по зменшення розміру позовних вимог в зв'язку із сплатою відповідачем в добровільному порядку 3495 грн. 00 коп. боргу прийняти.
Суд прийшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне: 25.09.2007року між Позивачем - Державним міським підприємством "Івано-Франківськтепокомуненерго", та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., укладено Договір про постачання теплової енергії № 757 .
Відповідно до п.1.1 Договору Позивач зобов'язався постачати Відповідачу теплову енергію у відповідності з умовами Договору, а Відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.
Пунктом 5.8 Договору встановленого, що оплата послуг здійснюється Споживач на підставі виставлених Виробником рахунків-факту та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 9292 грн. 45 коп., що підтверджується рахунками-фактури, які знаходяться в матеріалах справи.
Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання, згідно договору №757 від 25.09.2007року, належним чином не виконав, допустив борг на загальну суму 18252 грн. 80 коп. за поставлену теплову енергію, після звернення позивача з позовом до суду оплатив 3495 грн. 00 коп. богу.
За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 5797 грн 45 коп., в частині стягнення основного боргу в розмірі 3495 грн. 00 коп. слід припинити провадження, у справі відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору.
Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 5.8 Договору встановлена відповідальність за прострочку оплати, а саме відповідач зобов'язаний на користь позивача сплатити пеню в розмірі 1 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Сума пені, нарахована позивачем, що підлягає стягненню становить 9664 грн. 98 коп.
В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 822 грн. 79 коп. та 3 % річних за в сумі 79 грн. 23 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню .
В частині стягнення 3495 грн. 00 коп. боргу провадження слід припинити відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, за відсутності предмета спору, в зв'язку із сплатою відповідачем.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті 198 грн. 59 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,193,216,230,231 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 49,80,83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1(код НОМЕР_1 ) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59-А ( код 03346058) -5797 грн 45 коп боргу, 9664 грн. 98 пені, 822 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 79 грн 23 коп -3% річних, 198 грн. 59 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 3495 грн. 00 коп. боргу провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття підписання.
рішення підписане 07.08.08
Виготовлено в АС "Діловодство суду"