19.11.08 р. № 13/22-62
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Темкіжева І.Х. розглянувши:
позовну заяву: Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Донецьк
про визнання недійсним рішення
Державне підприємство «Донецька залізниця» м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом від 12.11.2008р. № 273/1206 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Донецьк про визнання недійсним рішення № 2057 від 04.08.08р. про накладення штрафу у розмірі 39054грн. 68коп. та пені в сумі 611грн. 00коп.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240-III та положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 06.10.2005 року господарський суд Донецької області розглядав та вирішував як перша інстанція спори за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише до початку діяльності окружного адміністративного суду.
21 травня 2007 року почав роботу Донецький окружний адміністративний суд, про що було розміщено оголошення в газеті Донецької обласної Ради «Життя» № 70 від 18 травня 2007 року. Саме з цього моменту господарський суд Донецької області втратив право приймати до розгляду адміністративні позови.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Поняття “справа адміністративної юрисдикції» визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Поняття “суб?єкт владних повноважень» визначено статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, необхідною та єдиною ознакою суб?єкта владних повноважень є здійснення цим суб?єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись відповідним суб?єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до ст.. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.98р. страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим держаним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Згідно ст. 10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.
Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.
Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування виступають у якості органу при здійсненні ним владних управлінських функцій, і відповідно, є суб'єктами владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
З огляду на викладене та відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України 1991 року (із змінами) до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи наведене, позовна заява Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Донецьк про визнання недійсним рішення не підлягає розгляду в господарських судах України, що є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.12, п.1 ст.62, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у прийнятті позовної заяви Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк від 12.11.2008р. № 273/1206 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Донецьк про визнання недійсним рішення № 2057 від 04.08.08р. про накладення штрафу у розмірі 39054грн. 68коп. та пені в сумі 611грн. 00коп.
Позовні матеріали повернути Державному підприємству «Донецька залізниця» м. Донецьк
Додаток: акт канцелярії № 02-57/289 від 17.11.08р., позовна заява з доданими документами на 29 аркушах, конверт.
Суддя
надруковано у 3 прим.:
1-суду;
1-позивачу;
1-відповідачу;