Справа № 2/522/255/12
2-2478/11
(заочне)
20 квітня 2012 року
Калінінський районний суд м. Донецьку Донецької області в складі:
головуючої судді - Токарєвої Н.М.,
при секретарі - Даткової К.В.,
за участю представника позивача
ПАТ «Родовід Банк» - Абрамової О.В..,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ПАТ «Родовід Банк»в особі регіональне відділення «Донецький регіональний департамент» АТ «Родовід Банк»до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -
Позивач ПАТ «Родовід Банк»в особі регіональне відділення «Донецький регіональний департамент»звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути в з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № Д048/МБ-009.08.1 від 1 лютого 2008 року в розмірі 20 000, 00 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що 1 лютого 2008 року між ПАТ «Родовід Банк»і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Д048/МБ-009.08.1. 17 червня 2009 року назву банку офіційно змінено з Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК»(скорочена назва - ПА'Г «РОДОВІД БАНК»), що підтверджується новим Свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи. Відповідно до умов кредитного договору банк взяв на себе зобов'язання надати відповідачу ОСОБА_2 кредит в гривні на споживчі цілі згідно з договором на загальну суму 50 000 гривень 00 копійок. Сума кредиту в повному обсязі (тобто, в сумі 50 000,00 гривень) була надана відповідачу ОСОБА_2банком у відповідності з положеннями пункту 2.5. кредитного договору, тобто готівкою з подальших їх обов'язковим продажем через касу банку відповідно до цілей п.2.2 кредитного договору. Факт видачі кредиту відповідачу за кредитним договором підтверджується заявою про видачу готівки № 232 _24 від 01.02.2008 року. Таким чином, банк в повному обсязі виконав свої обов'язки перед відповідачем за кредитним договором. Кредит був виданий відповідачу за умови сплати ним банку процентів за користування грошовими коштами в розмірі 35%відсотків річних (пункт 1 додаткова угода № 1 від 1 лютого 2008 рік). Відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів до додаткової угоди №1 від 01.02.2008 року відповідач взяв на себе обов'язок:- починаючи з місяця, наступного за звітним (тобто, з лютого 2008 року) щомісяця частково погашати заборгованість за кредитами згідно з графіком повернення кредиту додаткової угоди №1, на рахунок, вказаний в пункті 3; 4 додаткової угоди №1, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку; - повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 20.01.2009 року; - сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця, а також 15 січня 2009 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом. Скориставшись своїм вищевказаним правом, банк надіслав на адресу відповідача вимогу № 151.6- 11-6.6/5940 від 23 липня 2010 року, в якій позивач вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором. Факт направлення вимоги відповідачу підтверджується реєстром поштових відправлень, поштовою квитанцією та повідомленням про вручення вимоги відповідачу. До теперішнього часу відповідь на зазначену вимогу позивача від відповідача не надходила. Відповідачем до теперішнього часу не виконав зобов'язання щодо:повернення в повному обсязі кредитних коштів, які ним були отримані від банку та неповернуті банку за кредитнім договором в розмірі 30 860 гривні 02 копійок; - сплати процентів, які станом на 05 жовтня 2011року складають грошову суму в розмірі 6 328 гривень 11 копійок,що підтверджується виписками з банківських рахунків відповідача. Пунктом 3.4.6. кредитного договору передбачено, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту чи сплати процентів. Відповідач зобов'язується сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1, 6% від суми простроченої заборгованості. Таким чином, загальний розмір грошових вимог банку, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту, процентів, плати за управління кредитом та пені), станом на 05 жовтня 2011року складає грошову суму в розмірі677 540 гривень 91 копійки, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом -30 860 гривні 02 копійок;- прострочена заборгованість за нарахованими процентами -6 328 гривень11 копійок;- пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань-640 352 гривень 78 копійок. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором у сумі 677 540 гривень 91 копійки, а також судовий збір у сумі 1820, 00гривень.
У судовому засіданні представник позивача Абрамова О.В. підтримала позовні вимоги і дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась. Про день, час і місце розгляду справи була сповіщена у порядку ст. 74 ЦПК України, що підтверджується представленими в матеріалах справи документами. Від відповідача не надійшло до суду повідомлення про причини неявки. У справі мається достатньо матеріалів про права і взаємини сторін, суд приходить до висновку про можливість розглянути дану справу заочно під час відсутності відповідача на підставі наявних досліджених у судовому засіданні доказів відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.
Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. Представник позивача проти заочного рішення не заперечує, наслідки та порядок перегляду заочного рішення розуміє. Таким чином, суд визнав причини неявки відповідача неповажними та ухвалив розгляд справи провести у відсутність відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Як встановлено у судовому засіданні 1 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Д048/МБ-009.08.1.
Відповідно до умов кредитного договору банк взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в гривні на споживчі цілі згідно з договором на загальну суму 50 000 гривень 00 копійок.
Сума кредиту в повному обсязі (тобто, в сумі 20 000,00 гривень) була надана відповідачу банком у відповідності з положеннями пункту 2.5. кредитного договору, тобто готівкою з подальших їх обов'язковим продажем через касу банку відповідно до цілей п.2.2 кредитного договору.
Факт видачі кредиту відповідачу за кредитним договором підтверджується заявою про видачу готівки № 232 _24 від 01.02.2008 року.
Таким чином, банк в повному обсязі виконав свої обов'язки перед відповідачем за кредитним договором.
Кредит був виданий відповідачу за умови сплати ним банку процентів за користування грошовими коштами в розмірі 32%відсотків річних (пункт 1 додаткова угода № 1 від 01.02.2008 рік).
Відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів до додаткової угоди №1 від 01.02..2008 року відповідач взяв на себе обов'язок:- починаючи з місяця, наступного за звітним (тобто, з лютого 2008 року) щомісяця частково погашати заборгованість за кредитами згідно з графіком повернення кредиту додаткової угоди №1, на рахунок, вказаний в пункті 3; 4 додаткової угоди №1, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку; - повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 20.01.2009 року; - сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця, а також 20.01.2009 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.
Статтею 509 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - «ЦК») визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. І ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
У відповідності до положень статті 1049 ЦК України «позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором».
Всупереч умовам п. 3.4.3 кредитного договору, зокрема, якими передбачається зобов'язання відповідача щомісячно сплачувати грошові кошти в рахунок повернення суми наданого кредиту та сплати процентів, відповідач неодноразово порушував вищезазначені умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Пунктом 3.1.1. кредитного договору банку надано право у разі порушення відповідачем умов кредитного договору вимагати від нього дострокового повернення наданих кредитів та нарахованих процентів за період фактичного користування кредитом, а у разі невиконання вищевказаних вимог.
Скориставшись своїм вищевказаним правом, банк надіслав на адресу відповідача вимогу № 151.6- 11-6.6/5940 від 23 липня 2010 року, в якій позивач вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором. Факт направлення вимоги відповідачу підтверджується реєстром поштових відправлень, поштовою квитанцією та повідомленням про вручення вимоги відповідачу. До теперішнього часу відповідь на зазначену вимогу позивача від відповідача не надходила.
Всупереч умовам пунктів 3.4.4 кредитного договору, якими передбачається зобов'язання відповідача повністю сплатити заборгованість за кредитом та процентами у визначений кредитним договором строк (в т.ч. і при достроковому виконанні зобов'язань за договором).
Відповідачем до теперішнього часу не виконав зобов'язання щодо: повернення в повному обсязі кредитних коштів, які ним були отримані від банку та неповернуті банку за кредитнім договором в розмірі 30 860 гривні 02 копійок; - сплати процентів, які станом на 05 жовтня 2011року складають грошову суму в розмірі 6 328 гривень 11 копійок,що підтверджується виписками з банківських рахунків відповідача.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Таким чином, з боку відповідача мало місце порушення зобов'язання, що відповідно до ст. 611ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
Пунктом 3.4.6. кредитного договору передбачено, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту чи сплати процентів. Відповідач зобов'язується сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1, 6% від суми простроченої заборгованості.
Таким чином, загальний розмір грошових вимог банку, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту, процентів, плати за управління кредитом та пені), станом на 05 жовтня 2011року складає грошову суму в розмірі 677 540 гривень 91 копійки, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом -30 860 гривні 02 копійок; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами -6 328 гривень 11 копійок;- пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань -640 352 гривень 78 копійок..
В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед банком по кредитному договору, між банком та ОСОБА_2, був укладений договір поруки №Д048/М 1-022/2.07.1 від 24 липня 2007 року. У відповідності до пункту 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_2. зобов'язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Враховуючи викладене, в силу ст.ст. 543, 554 ЦК України суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до умов кредитного договору, зобов'язаний виплачувати платежі в строки, вказані в кредитному договорі, проте він свої обов'язки не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором на момент звернення у суд. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 677 540 гривень 91 копійки.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи наведене суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до суми заборгованості за кредитом у розмірі 31 000, 00 гривень, оскільки неустойка значно перевищує розмір збитків. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 68 188 гривень 13 копійок.
Також, суд приходить до висновку, що діями відповідачів були порушені вищезгадані договірні зобов'язання, виконання яких було прострочене, у зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 526, 546, 549 ЦК України, вказана сума заборгованості по кредиту, по відсотках, по пені повинна бути стягнута з відповідачів на користь позивача, при цьому обставин, що звільняють відповідачів від відповідальності за прострочення виконання даного зобов'язання судом не встановлено.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України всі судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідачів, тому сплачена позивачем сума судового збору в доход держави у розмірі 1820, 00 гривень підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача солідарно.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 543, 546, 549, 554, 610-612, 617, 625, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК, суд -
Позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк»в особі регіональне відділення «Донецький регіональний департамент» АТ «Родовід Банк»до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитом в сумі 68 188 гривень 13 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір у сумі 1820, 00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Калінінським районним судом м. Донецька за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Токарєва Н.М.
20.04.2012