2
6
19 квітня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: відповідачки ОСОБА_1
представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно за апеляційною скаргою прокурора м. Калуша в інтересах дитини ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року, -
у жовтні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором від 28.12.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 26 070 доларів США з кінцевим терміном повернення 25.12.2026 року. Для забезпечення виконання зобов'язань сторони 29.12.2006 року уклали договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Відповідач станом на 05.09.2011 року має заборгованість за кредитом в сумі 27 001,08 доларів США. Тому банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на зазначене нерухоме майно шляхом продажу предмету іпотеки, з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням «ПриватБанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, стягнути з відповідача судові витрати.
Справа № 2/0908/2011/2011 Головуючий у І інстанції - Юрчак Л.Б.
Провадження № 22ц/0990/709/2012 Суддя-доповідач - Васильковський В.М.
Категорія 27
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року позов задоволено. Звернуто стягнення на квартиру НОМЕР_1, загальною площею 45,8 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням «ПриватБанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі прокурор м. Калуша, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено без врахування інтересів неповнолітньої дитини та без встановлення обставин, що мають значення для справи. Судом першої інстанції не враховано, що відповідачі розлучені за рішенням суду від 17.02.2010 року, відповідно до якого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір'ю. Згідно довідки ЖЕО № 1 м. Калуша від 14.04.2010 року про склад сім'ї, малолітній ОСОБА_4 проживає в квартирі, на яку звернуто стягнення. Його матір'ю ОСОБА_1 було подано клопотання про залучення в якості третьої особи органу опіки та піклування - служби у справах дітей, однак судом на порушення вимог процесуального закону, ухвала про вирішення заявленого клопотання постановлена не була. Судом не отримано дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо житла дитини. Поза увагою суду залишено ту обставину, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність іншого житла у малолітнього ОСОБА_4 Судом порушено гарантоване право дитини на користування житлом, оскільки оскаржуваним рішенням надано можливість відчужити квартиру, в якій проживає ОСОБА_4 Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
В засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 та представник служби у справах дітей доводи апеляційної скарги підтримали. Інші особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № IFК0GK00000055 на суму 26 070 доларів США строком до 25.12.2026 року, зі сплатою 12 % річних за користування кредитом.
29.12.2006 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 з ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки нерухомого майна - двохкімнатної квартири НОМЕР_1, загальною площею 45,8 кв.м, по АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу за № Д-1808.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05.09.2011 року має заборгованість 27 001,08 доларів США.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому суд дійшов висновку, що слід звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру, загальною площею 45,8 кв.м, по АДРЕСА_1.
Однак, такий висновок суду є передчасним.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Ухвалене у справі судове рішення цим вимогам закону не відповідає.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".
Згідно ст. 1 цього Закону України іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Суд першої інстанції на вимоги цих норм закону уваги не звернув.
Судове рішення на порушення п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України не містить даних про загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Крім того, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, оскільки згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Суд не врахував, що кредитний договір укладений сторонами на строк до 25.12.2026 року, а позивач не надав доказів завдання збитків іпотекодержателю порушенням зобов'язань боржником.
На порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України судове рішення не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку щодо співмірності вартості предмету іпотеки, на який звернуто стягнення, із розміром заборгованості по кредиту, оскільки вартість квартири на час пред'явлення банком вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки судом не встановлена.
У ч. 3 ст. 303 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Разом з тим, наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора заслуговують на увагу.
За ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.
Згідно із ч. 3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, а діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
У статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, попередня згода органу опіки та піклування повинна бути надана щодо будь-яких правочинів, право власності на яке, або право користування яким мають неповнолітні діти.
Згідно довідки ЖЕО № 1 м. Калуша від 14.04.2010 року про склад сім'ї, малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає у квартирі, на яку звернуто стягнення.
Однак, у матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування щодо предмету спору.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що не врахувавши зазначених норм права та порушивши норми процесуального права, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За таких обставин відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу прокурора м. Калуша в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Ковалюк Я.Ю.
Матківський Р.Й.