Справа № 2а/1770/948/2012
18 квітня 2012 року 12год. 40хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Грибок Л. Т,
відповідача: представник Бочковський Ю. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств
до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне
про скасування рішення №533 від 19.03.2010 року , -
Позивач - Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про скасування рішення №533 від 19.03.2010 року.
Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 року позов залишено без розгляду.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 року скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 року, яка перешкоджає подальшому провадженню по справі та направлено справу для продовження розгляду.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року справу призначено до розгляду.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за своїм змістом і формою рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про застосування фінансових санкцій №533 від 19.03.2010 року не відповідає вимогам Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, оскільки не містить посилання на період, за який відповідачем застосовано фінансову санкцію, що є істотним порушенням вимог законодавства.
У судовому засіданні представник позивача надав обґрунтування аналогічні, викладеним у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. На обґрунтування поданим запереченням зазначив, що у рішенні про застосування фінансової санкції на нарахування пені обов'язково зазначається період з якого починається розрахунок фінансової санкції та пені, точніше дата виникнення боргу, який погашається та дата його погашення, тобто дата останнього платежу, на який нараховується фінансова санкція та пеня. Відповідно спірне рішення містить у собі зазначення такого періоду. Відтак, вимоги позивача вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю, виходячи з наступного.
Згідно із статтями 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 -IV від 09.07.2003 року (далі по тексту судової постанови - Закон № 1058) та пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі по тексту судової постанови - Інструкція), у редакціях, що діяли до 01.01.2011 року, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України є страхувальники -роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру, для яких розміри страхових внесків встановлені в розмірі 32,3% з 31.03.2005 року, 31,8% з 01.01.2006 року та 33,2% з 01.01.2007 року суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників.
Зазначені страхувальники відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058 є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками, або територіальними органами Пенсійного фонду, зокрема накладається штраф у розмір 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів розрахована за кожний день прострочення платежу.
Судом встановлено, що позивач - кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств на момент виникнення спірних правовідносин був платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та страхувальником в розумінні Закону № 1058.
Пунктом 6 частини 2 статті 17 та частиною 6 статті 20 Закону № 1058 передбачено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п. 9.3.2. Інструкції розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Відповідно до розрахунків фінансової санкції та пені по особовому рахунку позивача (а. с. 18, 19) та з витягу з карток особових рахунків (а. с. 20-27) останнім порушено строки сплати страхових внесків за період з 20.05.2009 року по 22.01.2010 року, а саме: несвоєчасно сплачені внески за квітень місяць 2009 року (строк сплати по 20.05.2009 року) та за грудень місяць 2009 року (строк сплати по 20.01.2010 року). У першому випадку термін затримки сплати склав 8 днів, у другому - 2 дні.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
На цій підставі управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне було винесено рішення від 19.03.2010 року №533 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (не своєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на загальну суму 5234,29 грн., в тому числі: фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 5130,56 грн. та пеня в розмірі 107,73 грн.
Пунктом 9.3.2 Інструкції встановлено, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків територіальним органом Пенсійного фонду України складається рішення за формою згідно з додатком 14 даної Інструкції.
Типова форма рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду містить у собі зазначення періоду за який застосовано фінансову санкцію та нараховано пеню.
Як вбачається з рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рівне від 19.03.2010 року №533 штрафна санкція та пеня нарахована за період з 20.05.2009 року по 22.01.2010 року.
Таким чином спростовуються обґрунтування позивача стосовно того, що вищевказане рішення суб'єкта владних повноважень не містить посилання на період, за який останнім застосовано фінансову санкцію та нараховано пеню.
Враховуючи вищенаведене рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рівне від 19.03.2010 року №533 відповідає вимогам Закону № 1058 та Інструкції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Рівне довів правомірність дій по винесенню спірного рішення від 19.03.2010 року №533, а відтак у задоволенні позовних вимог позивачу належить відмовити повністю.
Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України позивачу не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - кооперативному підприємству "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.