Справа № 2а/1770/1116/2012
19 квітня 2012 року 11год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Маринич О. В.,
відповідача - відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції: Могильницька Н. В.,
відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Рівне: представник Бочковський Ю. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державне підприємство " Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп"
до Відділ Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне
про зобов'язання вчинення певних дій , -
Позивач - Державне підприємство "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції та управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про зобов'язання зупинити стягнення та визнання дій по винесенню рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені неправомірними.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що добровільно виконати постанови про відкриття виконавчого провадження №31551035 та №31551773 від 05.03.2012 року, у яких строк для їх добровільного виконання встановлений до 12.03.2012 року, він не міг, оскільки дані постанови були ним отримані 12.03.2012 року. Крім того, вказав, що його рахунки заблоковані на підставі постанови про решт коштів боржника від 16.11.2011 року.
Також, позивач у позовній заяві зазначив, що він не згідний з винесенням рішень управління Пенсійного фонду України в м. Рівне №2429 та №2430 від 20.12.2011 року, оскільки ті винесені всупереч вимогам законодавства України. Зокрема, вказує, що вищевказані рішення винесені після 01.01.2011 року в період, коли ч. 1-9 ст. 106 Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не діяли і були виключені Законом України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а також за період з 01.01.2011 року по 05.10.2011 року, коли вже не сплачувався страховий внесок, а проводилася сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, позивач зазначив, управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне при винесенні рішень №2429 та №2430 від 20.12.2011 року до нього були застосовані норми абз. 5 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" без документального підтвердження заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій станом на 01.01.2011 року.
У судовому засіданні представник позивача надав суду додаткові пояснення у яких зазначив, що на момент винесення управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне рішень №2429 та №2430 від 20.12.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у Державного підприємства "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" була відсутня заборгованість по сплаті страхових внесків.
Представник відповідача - відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що оскільки виконавчі документи, а саме - рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рівне №2429 та №2430 від 20.12.2011 року, відповідали вимогам, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", то у державного виконавця були всі підстави для відкриття виконавчих проваджень з приводу їх виконання.
На заперечення обґрунтувань позивача щодо неможливості виконати добровільно постанови про відкриття виконавчого провадження №31551035 та №31551773, представник відповідача вказав, що дані виконавчі провадження приєднані до зведеного виконавчого провадження та виконуються в порядку черговості.
На підставі вищенаведеного, просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Рівне у судовому засіданні проти позову заперечив. На обґрунтування своїх заперечень, зазначив, що управління Пенсійного фонду України в м. Рівне при винесенні рішень №2429 та №2430 від 20.12.2011 року діяло на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Додатково суду пояснив, що на момент винесення вищевказаних рішень у позивача була наявна заборгованість перед Пенсійним фондом України по сплаті страхових внесків, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копією витягу з картки особового рахунку страхувальника.
За таких обставин, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно з витягу з карток особових рахунків Державного підприємства "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" станом на листопад місяць 2011 року за останнім рахувалася недоїмка по внесках (у тому числі заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені) в сумі 55598,96 грн. (а.с. 72-82).
Згідно із статтями 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - IV від 09.07.2003 року (далі по тексту судової постанови - Закон № 1058) та пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, у редакціях, що діяли до 01.01.2011 року, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру, для яких розміри страхових внесків встановлені в розмірі 32,3% з 31.03.2005 року, 31,8% з 01.01.2006 року та 33,2% з 01.01.2007 року суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників.
Зазначені страхувальники відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058 є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками, або територіальними органами Пенсійного фонду, зокрема накладається штраф у розмір 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів розрахована за кожний день прострочення платежу.
На підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 20.12.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне було винесено рішення №2429 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (не своєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на загальну суму 8230,47 грн. за період з 20.08.2010 р. по 18.11.2011 р., в тому числі: фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1475,86 грн. та пеня в розмірі 6754,61 грн. (а.с. 6), та рішення №2430 - на загальну суму 10220,85 грн. за період з 20.09.2010 р. по 18.11.2011 р., в тому числі: фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1950,54 грн. та пеня в розмірі 8270,31 грн. (а. с. 10).
Що стосується застосування ч. ч. 1-9 ст. 106 Закону 1058, то відповідно до пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (на підставі якого було виключено відповідні пункти), який вступив в дію з 01 січня 2011 року встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, до правовідносин зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік застосуванню підлягає Закон № 1058 - IV від 09.07.2003 року в редакції, що діяла до 01.01.2011 року.
Згідно з частиною 6 статті 18 Закону № 1058 законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. У той же час відповідно до частини 12 статті 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про правомірність дій відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Рівне по винесенню рішень №2429 та №2430 від 20.12.2011 року.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту судової постанови - Закон № 606-XIV) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень згідно з ч. 1 ст. 2 Закон № 606-XIV покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Обов'язки і права державних виконавців встановлені статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до ч. 1 якої державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до цієї статті державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 17 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до ч. 14 ст. 106 Закону № 1058 рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Так, 05.03.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції при примусовому виконанні рішень управління Пенсійного фонду України в м. Рівне №2429 та 2430 від 20.12.2011 року були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень №31551035 (а. с. 9) та №31551773 (а. с. 8) відповідно.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
У постановах про відкриття виконавчих проваджень №31551035 та №31551773 від 05.03.2012 року боржнику - Державному підприємству "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" було встановлено строк для добровільного виконання рішень до 12.03.2012 року.
Позивачем у позовній заяві було вказано, що він не міг добровільно виконати вищевказані рішення, оскільки постанови про відкриття виконавчих проваджень були ним отримані лише 12.03.2012 року.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ст. 35 Закону № 606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Позивач, у свою чергу, правом подання заяви про відкладення виконавчих дій по виконанню рішень управління Пенсійного фонду України в м. Рівне №2429 та 2430 від 20.12.2011 року не скористався, а відтак, у відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції були відсутні підстави для постановлення відповідних рішень про відкладення виконавчих дій.
Щодо обґрунтувань позивача про неможливість виконання рішень у зв'язку з накладенням арешту на його кошти, то суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебували виконавчі провадження щодо стягнення з позивача заборгованості по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України та по заборгованості перед КП "Теплотранссервіс".
У зв'язку з невиконанням позивачем виконавчих документів у наданий для їх виконання строк державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції прийнято постанову про арешт кортів боржника від 16.11.2011 року (а. с. 10).
Разом з тим, накладення арешту на кошти, що перебувають на відкритих рахунках Державного підприємства "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" на позбавляють останнього можливості передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчими документами (рішеннями управління Пенсійного фонду України в м. Рівне №2429 та 2430 від 20.12.2011 року).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відділ Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції при виконанні виконавчих проваджень №31551035 та №31551773 по виконанню рішень управління Пенсійного фонду України в м. Рівне №2429 та 2430 від 20.12.2011 року діяв в межах, на підставі та в порядку, що передбаченні Конституцією та законами України.
За таких обставин, позивачу у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України позивачу не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - Державному підприємству "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.