Справа № 2а/1770/855/2012
17 квітня 2012 року 16год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Комшелюк Т.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Кушнір Р.Ю.,
відповідача: представник Троянчук Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будстар Плюс"
до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення в яких позовні вимоги заперечував, зазначивши, що оскільки позивачем сплачене самостійно визначене грошове зобов'язання із порушенням терміну граничної сплати, то і була, відповідно, нарахована штрафна санкція. Також в судовому засіданні пояснив, що всі кошти, які були сплачені позивачем на погашення цього самостійно визначеного грошового зобов'язання, перераховані податковим органом на погашення боргу, який виник раніше. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.
21.11.2011 ДПІ у м. Рівне документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за результатами якої складений акт
№ 515. На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011р. №0021281541, яким встановлено порушення граничного строку сплати на 269 календарних днів суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 69177грн та зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 13835,40грн., а саме по наступним деклараціям:
- декларація від 20.03.2009р. №11407 - термін сплати 02.03.2009р., сума зобов'язань 10821,62грн., фактично сплачено 10821,62грн. 24.12.2009р., кількість днів прострочення -269;
- декларація від 20.03.2009р. №11407- термін сплати 30.06.2009р., сума зобов'язань 2900грн., фактично сплачено 2900грн. 30.11.2009р., кількість днів прострочення -245;
- декларація від 19.06.2009р. №52607 - термін сплати 30.06.2009р., сума зобов'язань 9165,64грн., фактично сплачено 9165,64грн. 29.01.2010р., кількість днів прострочення - 213;
- невизначений документ від 31.01.2011р. - термін сплати 30.06.2009р., сума зобов'язань 1293,57грн., фактично сплачено 1293,57грн. 26.08.2011р., кількість днів прострочення - 208;
- декларація від 20.07.2009р. №75882 - термін сплати 30.06.2009р., сума зобов'язань 760грн., фактично сплачено 760грн. 29.01.2010р., кількість днів прострочення - 183;
- декларація від 19.06.2009р. №52607 - термін сплати 30.06.2009р., сума зобов'язань 651,38грн., фактично сплачено 651,38грн. 24.12.2009р., кількість днів прострочення - 177;
- невизначений документ від 03.03.2011р. - термін сплати 02.03.2011р., сума зобов'язань 1955грн., фактично сплачено 1955грн. 26.08.2011р., кількість днів прострочення - 177;
- декларація від 19.01.2011р. №9006282324 - термін сплати 30.01.2011р., сума зобов'язань 8464грн., фактично сплачено 8464грн., кількість днів прострочення - 176;
- невизначений документ від 31.03.2011р. - термін сплати 30.03.2011р., сума зобов'язань 2121грн., фактично сплачено 2121грн. 26.08.2011р., кількість днів прострочення - 149;
- декларація від 20.04.2011р. №9002492769 - термін сплати 30.04.2011р., сума зобов'язань 4998,85грн., фактично сплачено 4998,85грн. 26.08.2011р., кількість днів прострочення - 118;
- невизначений документ від 31.05.2011р. - термін сплати 30.05.2011р., сума зобов'язань 9033грн., фактично сплачено 9033грн. 22.09.2011р., кількість днів прострочення - 115;
- невизначений документ від 01.07.2011р. - термін сплати 30.06.2011р., сума зобов'язань 2178,37грн., фактично сплачено 2178,37грн. 20.10.2011р., кількість днів прострочення - 112;
- декларація від 20.06.2011р. №9004262290 - термін сплати 30.06.2011р., сума зобов'язань 3343,63грн., фактично сплачено 3343,63грн. 22.09.2011р., кількість днів прострочення - 84;
- невизначений документ від 31.07.2011р. - термін сплати 30.07.2011р., сума зобов'язань 8464грн., фактично сплачено 8464грн. 20.10.2011р., кількість днів прострочення - 82;
- декларація від 19.08.2011р. №9007026843 - термін сплати 30.08.2011р., сума зобов'язань 1363,79грн., фактично сплачено 1363,79грн. 20.10.2011р., кількість днів прострочення - 51.
28.11.2011р. відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, на підставі якого винесене повідомлення-рішення від 09.12.2011р. №0018571540, яким встановлено порушення граничного строку сплати на 67 календарних днів суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 7575грн. та зобов'язано позивача сплатити штраф 1515грн.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Будстар Плюс", в порушення п.57.1 ст.57 ПК України, порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання: термін сплати 05.09.2011р., сума зобов'язань 7575грн., фактично сплачено 7575грн. 11.11.2011р., кількість днів затримки сплати - 67.
Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових) платежів, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у 2009-2010 роках було встановлено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі - Закон №2181-ІІІ), а починаючи з 01.01.2011р. - ПК України; порядок визначення податкових зобов'язань у 2009-2010 роках з податку на додану вартість було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), з податку на прибуток - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), а починаючи з 01.01.2011р. - ПК України.
Так, п.11.1 ст.11 Закону №334/94-ВР передбачено, що для визначення розмірів і сплати податку на прибуток визначені податкові періоди: звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року, та звітний (податковий) квартал.
Пунктом 16.4 статті 16 Закону №334/94-ВР встановлено, що податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Платники податку у строки, визначені Законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.
Відповідно до пп.7.7.1п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
За змістом пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону №168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, крім випадків, особливо визначених цим Законом.
Підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 ст.4 Закону №2181-ІІІ передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.49.19 ст.49 ПК України якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 ст.49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
За змістом п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
При цьому, п.203.1 ст.203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2009р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 13735грн.
19.06.2009р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 9812грн.
20.07.2009р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 760грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням від 12.03.2009р. №14 на суму 25000грн.
19.01.2011р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 10232грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням від 25.01.2011р. №168 на суму 10232грн.
19.04.2011р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 6662грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням від 22.04.2011р. №241 на суму 6662грн.
20.06.2011р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 5522грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням від 24.06.2011р. №293 на суму 5522грн.
19.08.2011р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, відповідно до якої задекларовано до сплати ПДВ в сумі 10797грн. Податок на додану вартість сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням від 26.08.2011р. №349 на суму 10797грн.
06.11.2011р. ТОВ «Будстар Плюс» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, відповідно до якої задекларовано до сплати податок на прибуток в сумі 7575грн. Податок на прибуток сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням від 11.11.2011р. №426 на суму 7575грн.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм Закону №168/97-ВР, Закону №334/94-ВР, Закону №2181-ІІІ та ПК України, судом встановлено, що ТОВ «Будстар Плюс» у спірні періоди сплачувало податок на прибуток та податок на додану вартість у строки, визначені чинним законодавством.
Податковим органом кошти, сплачені позивачем відповідно до зазначених платіжних доручень, були самостійно зараховані в рахунок погашення податкового боргу, а не в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань за призначенням, зазначеним у платіжних дорученнях. Дані обставини представником відповідача підтверджені в судовому засіданні.
Пункт 7.7 статті 7 Закону №2181-III містив припис, в силу якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Однак, відповідно пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону №2181-III джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Отже, грошовий платіж є єдиною формою самостійної сплати податкових зобов'язань та самостійного погашення платником податку податкового боргу.
Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. №679-XIV систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Отже, право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181-III та п.129.6 ст.129 ПК України слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Як вбачається з платіжних документів позивача на оплату податку на додану вартість та податку на прибуток, позивач конкретизує призначення платежу згідно з відповідними податковими деклараціями. Відповідно, суми сплачених податків відповідають сумам, що попередньо задекларовані товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток. Жодної сплати позивачем податкового боргу за вказаними платежами в обумовлених вище періодах судом не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом №2181-III було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не мав права чи обов'язку змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Що ж стосується посилань представника відповідача на обов'язок податкового органу зараховувати кошти, сплачені платником податків в рахунок погашення податкової заборгованості, передбачений ПК України, суд зазначає таке.
Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Вказана норма зобов'язувала б відповідача зарахувати в рахунок погашення такого боргу суми коштів, сплачених позивачем, у разі наявності у позивача податкового боргу, який виник після набрання з 01.01.2011р. чинності ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг позивача за період з лютого 2009 року по липень 2009 року з податку на додану вартість та за І-ІІ квартали 2009 року з податку на прибуток підприємств відсутній, оскільки ненадходження коштів до державного бюджету сталося з вини АКБ «Європейський», що встановлено постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а-4584/10/1770 від 17.02.2011р., яка вступила в законну силу згідно з ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011р.
За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, було проведено неправомірно.
Крім того, оскільки норми пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-III та ст.126 ПК України дають право податковому органу нараховувати штрафні санкції лише на погашену суму податкового боргу, то за відсутності факту сплати позивачем заборгованості з податку на додану вартість та податку на прибуток, нарахування штрафних санкцій не можна вважати законним.
З аналізу норм Закону №2181-III та ПК України, якими встановлювалася та встановлюється відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень відсутнє недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону та п.87.9 ст.87 ПК України.
Отже, чинним законодавством України не передбачалося та не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків повинні були вживатися передбачені законодавством заходи примусового стягнення податкового боргу.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ДПІ у м. Рівне не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 05 грудня 2011 року №0021281541 та від 09 грудня 2011 року №0018571540 визнати протиправними та скасувати в повному обсязі з моменту їх прийняття.
Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Будстар Плюс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 153,51 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.