Справа № 2а/1770/1051/2012
10 квітня 2012 року 13год. 05хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1, представник ОСОБА_2
відповідача: представник ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державна податкова служба у Рівненській області
про стягнення грошової компенсації , -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Рівненській області, відповідно до якого просить стягнути з Державної податкової адміністрації в Рівненській області на його користь грошову компенсацію замість належних предметів форменого одягу в сумі 3564,71 грн., яка не була виплачена при звільненні у відставку.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2008 року, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.
07.03.2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Рівненського окружного адміністртивного суду від 31 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позовні вимоги мотивує тим, що при проходженні служби в органах податкової міліції, він перебував на забезпеченні у відповідача. За наказом ДПА України №175-о/д був звільнений за п.65 п.п. "а" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів і внутрішніх справ України" з ОВС за віком. Стаття 24 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачене носіння та безкоштовне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції форменим одягом та знаками розрізнення. Незважаючи на те, що за родом його служби в податковій міліції носіння форменого одягу було обов'язковим, за час служби в податковій міліції ДПА він був забезпеченим форменим одягом частково. В порушення чинного законодавства на день звільнення позивач не був забезпечений таким одягом, відповідно до діючих норм, на загальну суму 3564,71 грн., грошова компенсація за неодержаний формений одяг йому не виплачена. Вважає наявними підстави для стягнення грошової компенсації за речове майно на вищевказану суму.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в поданих письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що оскільки виплата грошової компенсації замість належних до отримання предметів речового майна особам начальницького складу податкової міліції, згідно до п.2 п.п.2.8 Положення, затвердженого Наказом ДПА України № 501 від 22.10.2003 року, проводиться за наявності джерела фінансування, а кошторисом ДПА в Рівненській області не було передбачено коштів на таку виплату грошової компенсації за речове майно, так як Законом України №1459-ІІІ від 17.02.2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено чинність ч. 2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо одержання грошової компенсації замість речового майна, то вимоги є безпідставними. Законами України про Державний бюджет на 2000-2005 роки витрати на грошову компенсацію замість речового майна звільненим у запас або у відставку військовослужбовцям не передбачались і кошти на такі цілі не виділялись. Відповідно, таких коштів не було передбачено в кошторисах ДПА України в Рівненській області.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Щодо строку звернення до суду, то позивач просив визнати причини пропущення строку звернення до суду поважними.
В обгрунтування поважності причин зазначив, що під час проходження служби він забезпечувався форменим одягом, однак про норми забезпечення одягом не знав. Про те, що йому видано не весь формений одяг також не знав. Про обставини, щодо неповного забезпечення форменим одягом та про можливість сплати грошової компенсації за неотриманий формений одяг позивач дізнався виключно з розрахунку, який був виданий відповідачем 23.04.2007 року; а відтак стверджує , що раніше він не знав і не міг знати про належний йому розмір компенсації.
Представник відповідача проти визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду не заперечувала. Доказів того, що позивачу було відомо раніше про належний йому розмір компенсації за неотриманий формений одяг не надала.
Розглянувши питання щодо строку звернення до суду, судом встановлено наступне.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент подання позивачем позову) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент розгляду адміністративної справи) встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Право позивача на отримання компенсації за неотриманий формений одяг відповідно до п.п. 2.17,2.18 Положення, затвердженого Наказом ДПА України №501 від 22.10.2003 року виникло у нього лише після його звільнення зі служби податковій міліції ДПА в Рівненській області, а саме 29 грудня 2005 року. Таким чином позивач набув права на отримання компенсації за неотриманий формений одяг з 29 грудня 2005 року. Проте розрахунок вартості грошової компенсації замість належних предметів форменого одягу отримав лише 23 квітня 2007 року. До вказаної дати, як стверджує позивач, йому не було відомо про те, що до виплати підлягає компенсація за неотриманий формений одяг.
Враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд вважає, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є поважними та такий строк підлягає поновленню.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. На підставі вищевикладеного, суд за клопотанням сторін допустив заміну Державна податкова адміністрація в Рівненській області на її правонаступника - Державну податкову службу у Рівненській області.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, давши оцінку доказам у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п. 2.17 Положення про порядок забезпечення, обліку та видачі речового майна в підрозділах податкової міліції та навчальних закладах державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПА України № 501 від 22.10.2003 р. - при звільнені осіб начальницького складу з державної податкової служби України за віком, хворобою, скороченням штатів видані предмети речового майна особистого користування, термін носіння якого не вийшов, не повертається, їх вартість не відшкодовується. Зазначеним особам за невидані предмети речового майна з дня належності до дня звільнення виплачується грошова компенсація у розмірі вартості речового майна пропорційно встановленим термінам носіння.
Виплата компенсації замість належних до отримання предметів речового майна особам начальницького складу податкової міліції проводиться за наявності джерела фінансування.
Державна податкова адміністрація в Рівненській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Ч. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України дає поняття кошторису як основного планового документа бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави стверджувати, що єдиним та належним доказом, що підтвердить або спростує наявність фінансування у ДПА в Рівненській області на компенсацію за невикористаний формений одяг є кошторис на відповідний бюджетний рік.
До матеріалів справи представником відповідача було долучено копії кошторисів Державної податкової адміністрації в Рівненській області на 2000-2007 роки.
Наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 року № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" визначено код економічної класифікації видатків "1134 М'який інвентар та обмундирування ", з якого відбувається фінансування за рахунок бюджетних коштів на обмундирування особового складу податкової міліції.
Дослідивши кошториси ДПА в Рівненській області судом було встановлено, що бюджетні асигнування за КЕКВ 1134 " М'який інвентар та обмундирування " для ДПА в Рівненській області на 2000-2005 рр. ( на момент звільнення позивача) не передбачалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
За таких обставин, на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби у податковій міліції, були відсутні необхідні обставини для отримання компенсації за невиданий формений одяг. Як наслідок - у останнього не виникло право на отримання такої компенсації.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відсутність бюджетного фінансування визначеного кошторисом Державної податкової адміністрацією в Рівненській області на 2000-2007 рр. за КЕКВ 1134 " М'який інвентар та обмундирування " та необхідність діяти виключно в рамках визначених в силу об'єктивних обставин унеможливлює порушення зі сторони відповідача прав, свобод та законних інтересів позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державної податкової адміністрації в Рівненській області про стягнення грошової компенсації замість належних предметів форменого одягу в сумі 3564,71 грн. - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шевчук С.М.