Копія Справа № 2а-2883/10/1170
Категорія статоюліку 2.33
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
09 грудня 2010 року м. Кіровоград
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Флоренко О.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Знам'янського міжрайонного прокурора Кіровоградської області до Знам'янської Другої селищної ради Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний підприємець ОСОБА_1 про скасування рішення від 30.01.2008 року №157, -
Знам'янський міжрайонний прокурор Кіровоградської області звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Знам'янської Другої селищної ради Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний підприємець ОСОБА_1, в якому просить: скасувати рішення від 30.01.2008 року №157 сесії Знам'янської Другої селищної ради «Про затвердження «Угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельної ділянкою»з приватним підприємцем ОСОБА_1»(далі -оскаржуване рішення).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню, як таке, що було видане незаконно, оскільки відсутні правові підстави до стягнення платежів, не передбачених чинним законодавством у вигляді втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельними ділянками із суб'єктів господарювання та підприємницької діяльності, які не набули права власності чи користування на земельні ділянки.
За наслідками встановлених порушень позивачем було винесено протест, який відповідач відхилив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Від представника прокуратури та представника відповідача, надійшли письмові заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 101, 108).
Третя особа -ПП ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, підтвердженням чому є, зворотні поштові повідомлення про вручення судових повісток та судові повістки із підписом третьої особи (а.с. 74, 82, 86, 92, 100).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третьої особи в порядку письмового провадження.
Представником відповідача були подані заперечення, в яких зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Дослідивши матеріали справи та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про прокуратуру", на органи прокуратури покладено здійснення прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Згідно ч. 2 вказаної статті, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Згідно із ст. 21 Закону України „Про прокуратуру", протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У відповідності із ч. 4 ст. 21 Закону України „Про прокуратуру", у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.
Вирішуючи питання про те, чи пропущений позивачем строк звернення до суду за захистом своїх прав, суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до п.4 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Суд встановив, що Знам'янський міжрайонний прокурор Кіровоградської області дізнався про відхилення протесту, із супровідного листа, направленого відповідачем 03.03.2009 року за вих. №133 (а.с. 7). Даний адміністративний позов було подано до суду 16.03.2009 року, тобто у межах 15 денного терміну, який обчислюється з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому ця справа підлягає подальшому судовому розгляду.
Суд встановив, що 29.04.2004 року виконавчим комітетом Знам'янської селищної ради Кіровоградської області прийнято рішення №28 «Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельних ділянок на території Знам'янської селищної ради»(а.с. 30), у якому зазначено, що в разі використання земельної ділянки без відповідних документів, які посвідчують право на неї, - встановити, що до часу видачі правовстановлюючих документів на землекористування (землевласність) користувач (власник) сплачує за окремою угодою до селищного бюджету втрати від недоотримання коштів за фактичне користування земельною ділянкою в межах існуючих землекористувань за період і у розмірах, нарахованих і підтверджених відповідною довідкою управління економіки та власності. Затвердити типову угоду про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою.
16.06.2004 року сімнадцятою сесією Знам'янської селищної ради двадцять четвертого скликання прийнято рішення №173 про встановлення ставок орендної плати за користування земельними ділянками (а.с. 31).
В матеріалах справи є довідка від 20.05.2009 року №246, з якої вбачається, що гр . ОСОБА_1 використовується земельна ділянка площею 130,5 м.кв., на якій знаходиться будівля магазину, за адресою: АДРЕСА_1. За категорією земель, земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови (а.с. 26), що підтверджується планом розташування земельної ділянки (а.с. 27).
Станом на 20.05.2009 року Приватним підприємцем ОСОБА_1 сплачено у сумі 1186,97 грн. орендної плати за фактичне використання земельної ділянки (а.с. 28).
30.01.2008 року було прийняте рішення двадцятої сесії Знам'янської селищної ради п'ятого скликання №157 «Про затвердження «Угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою»з приватним підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 5).
06.02.2009 року позивачем був винесений протест за №730-вих-09 на рішення від 30.01.2008 року №157сесії Знам'янської Другої селищної ради «Про затвердження «Угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою»з приватним підприємцем ОСОБА_1» №157 від 30.01.2008 року»(а.с. 6) з вимогами розглянути протест на сесії ради, визнати аргументи протесту обґрунтованими та скасувати дане рішення.
Відповідач надіслав позивачеві лист від 03.03.2009 року вих.133 (а.с. 7) разом із рішенням двадцять дев'ятої сесії Знам'янської Другої селищної ради п'ятого скликання від 24.02.2009 року №221 «Про розгляд протесту на рішення сесії Знам'янської Другої селищної ради «Про затвердження «Угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельної ділянкою»з приватним підприємцем ОСОБА_1»від 30.01.2008 року №157», яким відхилено протест прокурора (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
На підставі ч.2 ст.116 Земельного Кодексу України, набуття права на землю гомадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.125 Земельного Кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Питання справляння плати за використання землі врегульовано Законом України від 03.07.1992 року №253 "Про плату за землю".
Згідно зі ст. 2 цього Закону, плата за землю справляється тільки у вигляді земельного податку або орендної плати.
Земельний податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів.
Орендна плата сплачується за земельні ділянки, надані в оренду.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про плату за землю", земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст.1, ст.15 Закону України «Про плату за землю», оренда це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
На підставі ч. 4 ст. 2 цього Закону, за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Правові засади оренди земельних ділянок та сплати орендної плати за них визначаються статтею 93 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі". Відповідно до ст. ст. 1, 13, 16 Закону України "Про оренду землі", в оренду може бути передана лише земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості). Орендна плата сплачується орендарем за користування саме такою виокремленою земельною ділянкою (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, лише в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України від 25.06.1991 року №1251 "Про систему оподаткування" встановлено, що "плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)" належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 7 статті 1 цього Закону встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Стаття 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, серед яких зокрема: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами; справляння плати за землю; здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
На підставі оскаржуваного рішення відповідачем було затверджено Угоду про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельної ділянкою з приватним підприємцем ОСОБА_1, встановлено розмір щомісячної плати за користування в сумі 58,04 грн.
Суд вважає, що на порушення вищеназваних положень ст. ст. 2, 4 Закону України "Про плату за землю", ст. ст. 1, 13, 16, 21 Закону України "Про оренду землі", а також ч. 7 ст. 1, п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», фактично оскаржуваним рішенням відповідачем на території Знам'янської селищної ради було незаконно встановлено новий вид плати за землю, а саме "плату за фактичне користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів", а також незаконно встановлено механізм і порядок її сплати. Ця плата за землю (яка не є земельним податком) стягується на підставі "строкової угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою". При цьому цей новий вид плати за користування землею не є і орендною платою, оскільки на земельні відповідні ділянки землекористувачем ще не отримані правовстановлюючі документи на землекористування (землевласність).
Суд зауважує, що у даному випадку, на підставі норм ст.125 Земельного Кодексу України, у межах наданих йому повноважень відповідач повинен був не допускати ПП ОСОБА_1 до використання земельної ділянки до моменту отримання ним правовстановлюючих документів на землекористування (землевласність), а не встановлювати плату за таке незаконне використання земельних ділянок.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що оскаржуване рішення є правовим актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом виконання, оскільки така плата до цього часу стягується відповідачем на підставі укладеної із ПП ОСОБА_1 відповідної угоди.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не було доведено законності прийнятого ним оскаржуваного рішення щодо встановлення нового виду плати за землю, а саме "плати за фактичне користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суд дійшов висновку, що рішення двадцятої сесії Знам'янської Другої селищної ради п'ятого скликання від 30.01.2008 року №157 «Про затвердження «Угоди про відшкодування втрат від недоотриманих коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою» з приватним підприємцем ОСОБА_1» винесено відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, без дотримання принципів рівності та пропорційності, а тому його слід скасувати.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач був звільнений від сплати державного мита, під час розгляду даної адміністративної справи позивачем свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення двадцятої сесії Знам'янської Другої селищної ради п'ятого скликання від 30.01.2008 року №157 «Про затвердження «Угоди про відшкодування втрат від недоотриманих коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою» з приватним підприємцем ОСОБА_1».
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко