Копія Справа № 1170/2а-312/11
Категорія статобліку 8.2.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
25 травня 2011 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О. Ю.,
при секретарі - Галушко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -
31 січня 2011 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якій просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 06.01.2011 року №0001641710/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169 313,12 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 06.01.2011 року №0001651710/2, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 40 278,83 грн.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.08.2010 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року про що складено акт №82/1710/НОМЕР_1.
На підставі акта від 09.08.2010 року №82/1710/НОМЕР_1, було прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.01.2011 року № №0001641710/2, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 169 313,12 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 112 875,41 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкціями у сумі 56437,71 грн., а також податкове повідомлення -рішення № 0001651710/2, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 40278,83 грн., за основним платежем у сумі 40278,83 грн.
Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001641710/2 від 06.01.11 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 169 313,12 грн., у тому числі 112 875,41 грн. за основним платежем та 56 437,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення №0001651710/2 від 06.01.11 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40 278,83 грн. є незаконними, а податкові зобов'язання нараховані безпідставно.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача Панасенко І.Б. просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 70-72).
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначила, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих, безтоварних операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях, та податкових накладних виписаних порушенням вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), чим порушено вимоги пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого приватним підприємцем завищено дозволений податковий кредит на суму по податку на додану вартість у сумі 105775,41 грн. в тому числі: за березень 2008 року на суму 11750,00 грн.; за квітень 2008 року на суму 15259,72 грн.; за травень 2008 року на суму 2683,34 грн.; за червень 2008 року на суму 11330,00 грн.; за вересень 2008 року на суму 13083,33 грн.; за лютий 2009 року на суму 6125,00 грн.; за травень 2009 року на суму 4800,00 грн.; за червень 2009 року на суму 14694,00 грн.; за серпень 2009 року на суму 9670,00 грн.; за вересень 2009 року на суму16380,02 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 04.12.2003 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу -підприємця до Єдиного державного реєстру 2 НОМЕР_2 (а.с. 7).
Судом встановлено 04.02.2008 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Регіон -Кіровоград»було украдено договір №3 про надання посередницьких послуг, а саме находження покупців для придбання товарів (а.с. 144), на виконання даного договору надані акти 02.06.2008 року №3 та 10.06.2008 року №2 (а.с. 147-148).
15.05.2008 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Регіон -Кіровоград» було украдено договір №5 про надання посередницьких послуг, а саме находження покупців для придбання товарів (а.с. 145), на виконання даного договору надані акти 15.09.2008 року №4, 15.09.2008 року №5, 04.06.2008 року №1 та 15.09.2008 року №6 (а.с. 149-152).
03.03.2008 року між позивачем та приватним підприємством «Некс -Кіровоград»було укладено договір поставки товарів, з якого вбачається, що ціна на поставку товару і загальна сума кожної партій вказується в накладній (а.с. 146).
На підтвердження виконання зобов'язань між позивачем та ПП «Регіон -Кіровоград», ПП «Некс -Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»надані:
- податкові накладні ( т.1 а.с. 85-99)
- видаткові накладні (т.1 а.с. 133-143),
- квитанції до прибуткового касового ордера (т.1 а.с. 162-182).
На підтвердження подальшого використання придбаного товару позивачем надано податкові, видаткові накладні, акти ( т. 1 а.с. 191-250, т. 2 а.с. 1-40).
10.02.2009 року позивачем подана декларація №19044 про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року (а.с. 101). 05.05.2009 року позивачем подана декларація №11877 про доходи, одержані з 01 січня по 31 березня 2009 року за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року (а.с. 100). 09.11.2009 року позивачем подана декларація №24769 про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року (а.с. 102). 11.03.2010 року позивачем подана декларація про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року (а.с. 103). 09.04.2010 року позивачем подана декларація №6573 про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року (а.с. 104-105).
З матеріалів справи встановлено, що позивачем було надано на перевірку податкові накладні на придбання товарів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року в повному обсязі, проте, в ході доперевірочної роботи до відділу КПР управління оподаткування фізичних осіб надійшла службова записка від 24.06.2010 року № 258/26-3109 від ГВПМ Кіровоградської ОДПІ, про те, що слідчим управління УМВС України в Кіровоградській області капітаном міліції Добростроєм В.В. порушено кримінальну справу відносно службових осіб ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград», в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України („фіктивне підприємство"), що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження від 28.01.2010 року (а.с. 79-80) 06.02.2010 року було здійснено ФОП ОСОБА_1 виїмку документів щодо здійснення господарських операцій про що складено протокол виїмки (а.с. 8-10).
09.08.2010 року заступником начальника відділу контрольно -перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Дзигунською П.С. було проведено планову перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року. Перевірка проведе з відома ФОП ОСОБА_1 В результаті перевірки складено акт №82/1710/НОМЕР_1 (а.с. 11-50).
В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 - IV від 22.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) - неведення обліку доходів та витрат за період з 01.07.2007 року по 31.03.2010 року; ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року (зі змінами та доповненнями) - заниження обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) за 2008 рік; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 1392 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями) та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року № 53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року № 523, від 16.07.2003 року № 352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64 - донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 40278,83 гри. в тому числі за 2009 рік в сумі 34317,33 грн, за I квартал 2010 року в сумі 5961,50 грн; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року Ш68/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) - донараховано податку на додану вартість в сумі 112875,41 грн. в тому числі в лютому 2008 року в сумі 7100,00 грн., в березні 2008 року в сумі 11750,00 грн., в квітні 2008 року в сумі 15259,72 грн., в травні 2008 року в сумі 2683,34 грн, в червні 2008 року в сумі 11330,00 грн, в вересні 2008 року в сумі 13083,33 грн, в лютому 2009 року в сумі 6125,00 грн, в травні 2009 року в сумі 4800,00 грн, в червні 2009 року в сумі 14694,00 грн, в серпні 2009 року в сумі 9670,00 грн, в вересні 2009 року в сумі 16380,02 грн.
На підставі акта від 09.08.2010 року №82/1710/НОМЕР_1 було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 06.01.2011 року №0001641710/2, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 169313,12 грн., за основним платежем 112875,41 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56437,71 грн. з податку на додану вартість за порушення п.п.7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 62). Та податкове повідомлення - рішення №0001651710/2 форми «Р», яким позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 40278,83 грн., за основним платежем у сумі 40278,83 грн. за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», та додатку №7 до «Інструкції про прибутковий податок з громадян»(а.с. 63).
Позивач не погодившись з податковими повідомленнями -рішеннями звернувся із скаргою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції. Рішенням Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.10.2010 року вих. №15606/10/25-018 «Про результати розгляду первинної скарги»податкові повідомлення -рішення залишено без змін, скарга позивача без задоволення (а.с. 51-56).
Позивач не погодившись з рішенням Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.10.2010 року вих. №15606/10/25-018 звернувся із скаргу до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області. Рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 27.12.2010 року вих. 4342/10/25-037 «Про результати розгляду повторних скарги», податкові повідомлення -рішення залишено без змін, скарга позивача без задоволення (а.с. 57-61).
В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів /робіт, послуг/, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Таким чином, позивачем, на думку працівників Кіровоградської ОДПІ було порушено статті 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
Дані твердження спеціалістів Кіровоградської ОДПІ судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).
У відповідності з вимогами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідачем не надано рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсними договорів /правочинів/, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, а отже, такий висновок відповідача є передчасним.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.5 ст.203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Також, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В судовому засіданні відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що вищезазначені договори /правочини/, сторонами яких є позивач та ПП «Регіон -Кіровоград», ПП «Некс -Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград» були укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.
Договори між позивачем та вказаними контрагентами є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку , яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами (ПП «Регіон -Кіровоград», ПП «Некс -Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»), а тому є помилковими та необґрунтованими висновки податкового органу про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Відповідач не позбавлений права на звернення до суду про визнання правочинів такими, що вчинені всупереч інтересам держави.
Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд приходь до наступних висновків.
Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом-Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" /далі Закон №168/97-ВР/ податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням
товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.
Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Господарських операцій між позивачем та ПП «Регіон -Кіровоград», ПП «Некс -Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»не підтверджені належними первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.
Відповідно до пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року № 13-92 (Далі по тексту Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян") громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).
Статтями 4 та 11 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII, із змінами та доповненнями, встановлено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки, збори, (обов"язкові платежі). Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків, зборів (обов"язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов"язкових платежів) відповідно до законів України.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та до Додатку 7 "Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платника податку - фізичних осіб" до інструкції "Про прибутковий податок з громадян" (затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.06.1993 р. за № 64) (далі Інструкція) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" (Далі по тексту Указ Президента України № 727/98) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000,00 грн.
Згідно ст. 5 Указу Президента України № 727/98, у разі порушення вимог, установлених ст. 1 даного Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) та суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Враховуючи лист ДПА України від 28.01.2008 року № 1803/г/17-0415 "Про спрощену систему оподаткування", якщо у звітному періоді (кварталі, році) обсяг виручки ФОП - платника єдиного податку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищав 500 тис. грн., то такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. При цьому платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію за наслідками звітного періоду, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки, та сплатити відповідну суму податку.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», та додатку №7 до «Інструкції про прибутковий податок з громадян», у зв'язку з чим виникло заниження об'єкту оподаткування за 2009 рік та І квартал 2010 року та донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 40278,83 грн.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, якими було визначено податкове зобов'язання, винесені відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому вони є законними і не підлягають скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко