24 квітня 2012 року 2а-1074/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Лелюх Л.П.,
від відповідача -Літвінов О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеплоліфтсервіс»
до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та податкових вимог,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртеплоліфтсервіс»з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 № 0005821502 та від 12.12.2011 № 0005831502 та визнання недійсними вимог від 16.12.2011 № 1105 та від 03.01.2012 № 29.
Відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень позивачу визначені штрафні (фінансові) санкції за порушення строків сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість. Крім того, у зв'язку із наявністю у позивача згідно даних облікової картки податкового боргу, податковим органом були виставлені податкові вимоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством своєчасно та у повному обсязі сплачувались кошти по податковим деклараціям за березень, квітень і травень 2011 року, тому підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій відсутні. У зв'язку з цим у підприємства відсутній податковий борг, а тому податкові вимоги прийняті відповідачем неправомірно і підлягають визнанню недійсними.
У ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позову не визнав. Обґрунтовуючи заперечення на позов зазначив, що у позивача ще до настання граничного строку сплати податкових зобов'язань по податковим деклараціям за податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2011 № 0000232300 виник узгоджений податковий борг в сумі 58756,68 грн., який не був своєчасно погашений позивачем. Тому усі платежі, які сплачував позивач відповідно до вимог статті 89 Податкового кодексу України зараховувались на погашення податкового боргу, який виник раніше, а не за призначенням платежів, які вказані у платіжному дорученні. Крім того, у позивача згідно даних облікової картки платника податків була наявна податкова заборгованість, тому відповідачем на підставі статті 59 Податкового кодексу України були виставлені податкові вимоги.
При цьому, представник відповідача зазначив, що податкова вимога від 16.12.2011 № 1105 відповідно до вимог статті 60 Податкового кодексу України була відкликана податковим органом, оскільки вказана у ній сума боргу була погашена позивачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, податковим органом у березні 2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0000232300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58705,49 грн.
Вказане податкове повідомлення рішення було надіслано позивачу по пошті 11.03.2011, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи фіскального чеку від 11.03.2011 № 4582.
Проте, від позивача до податкового органу повернуто поштовий конверт з довідкою поштового відділення ф.19.
У подальшому, у травні 2011 року податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0000232300 оскаржено позивачем у судовому порядку. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 у справі № 2а-2572/11/1070 у задоволенні позову відмовлено.
У квітні 2011 року позивачем до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року, згідно з якою позивачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у сумі 25420,00 грн.
27.04.2012 позивачем сплачено податкову заборгованість частково у розмірі 25420,00 грн. згідно платіжного доручення від 27.04.2011 № 85.
У травні 2011 року позивачем до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, згідно з якою позивачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у сумі 17638,00 грн.
23.05.2012 позивачем сплачено податкову заборгованість частково у розмірі17638,00 грн. згідно платіжного доручення від 23.05.2011 № 103.
У червні 2011 року позивачем до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, згідно з якою позивачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у сумі 18314,00 грн.
20.06.2012 позивачем сплачено податкову заборгованість частково у розмірі 25420,00 грн. згідно платіжного доручення від 20.04.2011 № 131.
У жовтні 2011 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій з податку на додану вартість, за результатам якої складено Акт від 12.10.2011 № 2213/15-2/35548307.
Згідно даного Акта податковим органом встановлено порушення строків податкових зобов'язань по податку на додану вартість передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України по сплаті суми податкового зобов'язання нарахованого згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2011 року.
На підставі вказаного Акта перевірки Державною податковою інспекцію у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2011 № 0005831502, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10 % у сумі 25420,00 грн. та від 12.10.2011 № 0005821502, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % у сумі 82906,15 грн.
Як пояснив під час судового розгляду представник відповідача, у зв'язку з тим, що податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0000232300 не було оскаржено позивачем у встановлені Податковим кодексом України строки, сума визначеного у ньому податкового зобов'язання податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 58756,68 грн. набула статусу податкового боргу, а тому, суми коштів, які були сплачені підприємством у період з квітня по червень 2011 року в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими деклараціями за березень, квітень і травень 2011 року зараховані податковим органом в рахунок погашення зобов'язань минулих періодів.
У зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу, податковим органом складено податкову вимогу від 16.12.2011 № 1105 на суму 18962,97 грн.
Також, позивачем подано до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, якою підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28668,00 грн.
Як повідомив представник відповідача суду, у зв'язку з наявною у ТОВ «Укрптеплоліфтсервіс»переплатою у сумі 9642,22 грн., сума заборгованості позивача по вказані податкові декларації за листопад 2011 року становить 19025,78 грн.
Враховуючи наявність у позивача заборгованості, податковим органом складено податкову вимогу від 03.01.2012 № 29 на суму 19025,78 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються вимогами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з пунктом 56.3 статті 56 податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як було зазначено судом, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області у березні 2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0000232300,
Вказане податкове повідомлення рішення було надіслано позивачу по пошті за юридичною адресою ТОВ «Укртеплоліфстсервіс»-07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, корпус 5, однак, до податкового органу повернуто поштовий конверт з довідкою поштового відділення ф.19.
Таким чином, відповідно до вимог пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вказане податкове повідомлення-рішення вважається врученим позивачу, а тому, враховуючи, що позивач не скористався правом оскарження вказаного рішення у порядку та строки визначені статтею 57 Податкового кодексу України, і звернувся до суду лише у травні 2011 року, тобто після закінчення 10-денного строку на оскарження, сума податкового зобов'язання визначена у ньому набула статусу узгодженого податкового боргу.
Відповідно до пункту 89.7 статті 89 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 131.1 статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
Відповідно до пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Таким чином, податковий орган зарахувавши сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, які виникли у минулих періодах, діяв правомірно та у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Також, податковим органом правомірно прийняті податкові вимоги, враховуючи наявність податкової заборгованості у позивача, що підтверджується даними облікової картки платника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, що судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат.
Таким чином, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 квітня 2012 р.