м. Київ
09 квітня 2012 року 2а-5405/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,
за участю представників сторін:
від позивача -Поліщук О.О.,
від відповідача-1 -Войтович І.В.,
від відповідача-2 -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
до Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський кар'єр», Приватного підприємства «Техіндустрія»
про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі -позивач) з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський кар'єр»(далі -відповідач 1) та Приватного підприємства «Техіндустрія»(далі -відповідач 2) про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином.
В позовній заяві позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський кар'єр»на користь Приватного підприємства «Техіндустрія»кошти в сумі 345 240,00 грн. як вартість майна отриманого за нікчемним правочином, стягнути на користь Державного бюджету із Приватного підприємства «Техіндустрія»кошти в сумі 345 240, 00 грн., як вартість майна отриманого за нікчемним правочином та витребувати у Приватного підприємства договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з Відкритим акціонерним товариством «Білоцерківський кар'єр»за липень, серпень, вересень 2008 року.
13 березня 2012 року позивачем подано до суду клопотання про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим позивач просить суд: стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський кар'єр»на користь Державного бюджету кошти в сумі 345 240, 00 грн. як вартість майна отриманого за нікчемним право чином. В решті позовних вимог, а саме вимог щодо відповідача 2, позивач відмовився від позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної перевірки податковий орган прийшов до висновку про те, що правочин укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 є фіктивною операцією, яка відображена в бухгалтерському обліку контрагентів з конкретною метою, що суперечить інтересам держави, а саме: здійснювати підприємницьку діяльність в порушення вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Відповідач 1 позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача 1 проти позову заперечував.
В обґрунтування заперечень відповідач пояснив, що в основу позовних вимог податкового органу покладено хибний висновок про нікчемність правочину укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Білоцерківський кар'єр»та Приватним підприємством «Техіндустрія», оскільки договорів між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено не було.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився.
Ухвали та повістки суду направлялись відповідачу 2 за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, а саме: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гагаріна, буд. 9.
Однак, конверти якими направлялись відповідачу 2 ухвали та повістки суду повернулись до суду з довідкою пошти ф. 20 -«за зазначеною адресою не проживає».
Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Відкрите акціонерне товариство «Білоцерківський кар'єр»є юридичною особою, що зареєстрована відділом державної реєстрації виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.09.1993 за № 1353120000. Як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції з 09.11.1996 за № 350.
Основними видами діяльності відповідача за КВЕД є: добування декоративного та будівельного каменю, добування піску та гравію, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом.
Приватне підприємство «Техіндустрія»зареєстровано як юридична особа 21.11.2003 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.
Посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «Білоцерківський кар'єр»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011. (Акт від 26.07.2011 № 4355/23-2/00292480/159).
У ході вказаної перевірки податковим органом встановлено наступні порушення відповідачем, а саме:
- п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, на загальну суму 51 434;
- п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: не утримано податок з доходів фізичних осіб при виплаті коштів фізичній особі за придбані товари в сумі 2 800,00 грн. за 2008 рік. На підставі п. 7.1 ст. 7 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», підприємству донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 420,00 грн.;
- ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податку та інших обов'язкових платежів»від 22.12.1994 № 320/94-ВР, наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форми 3 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»від 29.03.2003 № 451, а саме: підприємством не включено до податкового розрахунку 4 кварталу 2008 року суму виплачених коштів фізичній особі за придбаний у неї товар та суму утриманого податку з доходів фізичних осіб та виплачені дивіденди;
- п. 3.1, 7.41 «Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ 15.12.2004 № 637, а саме: проведення розрахунків підзвітними особами підприємства без надання отримувачем коштів належним чином оформленого платіжного документа (оригіналу касового, товарного чека), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 517, 25 грн.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 1677/0000450232, яким збільшено ВАТ «Білоцерківський кар'єр»податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 57 191, 00 грн. (копія вказаного податкового повідомлення-рішення наявна в матеріалах справи).
Відповідачем 1 -ВАТ «Білоцерківський кар'єр»було сплачену суму у розмірі 57 191, 00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 1677/0000450232, що підтверджується платіжним дорученням від 10.08.2011 № 412 (копія якого наявна в матеріалах справи).
У листопаді 2011 року позивач звернувся з даним позовом щодо стягнення з відповідача-1 коштів у розмірі 345 240,00 грн., як вартість майна отриманого за нікчемним правочином.
Вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що в акті перевірки від 26.07.2011 № 4355/23-2/00292480/159 встановлено, що відповідачем-1 було укладено угоди з відповідачем - 2 -ПП «Техіндустрія». В свою чергу позивач зазначає, що службовою запискою № 4127/7/26-31 від 17.06.2011 ГВПМ Білоцерківської ОДПІ повідомлено, що Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2010, установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Техіндустрія»визнано недійсними з моменту їх реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 14169531 від 27.11.2003 та № 100079568 від 27.11.2007 визнано недійсними з моменту їх видачі.
Позивач вказує, що станом на момент проведення перевірки ПП «Техіндустрія»знаходилось на обліку в Білоцерківської ОДПІ Київської області , стан платника 21 -«ліквідаційна процедура за рішенням суду».
В ході проведення перевірки податковим органом було надіслано на адресу відповідача -1 лист від 05.07.2011 № 14839/10-23-2 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження».
Як пояснив позивач, відповідачем-1 було надано відповідь податковому органу від 26.07.2011 № 14839/10-23-2, в якій зазначено, що підтверджуючі документи на момент перевірки відсутні.
Однак, податковим органом під час перевірки було встановлено відповідачем -1 віднесено до валових витрат в ІІІ кварталі 2008 року вартість придбаних у ПП «Техіндустрія» послуг на суму 287702,00 грн.
Виходячи із зазначеного, позивач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ПП «Техіндустрія»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правової дієздатності відповідачем-2, а тому фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Техідустрія»та його контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними правочинами.
Вважаючи договори укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 фіктивнимим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведене свідчить, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом було проведено перевірку відповідача-1 за наслідками якої складено акт перевірки від 26.07.2011 № 4355/23-2/00292480/159. На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 1677/0000450232, сума у розмірі 57191,00 грн. за яким була сплачена відповідачем-1 у добровільному порядку.
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача-1 коштів за те саме правопорушення, як коштів отриманих за нікчемним правочином.
При цьому в ході розгляду справи позивачем не було надано суду самого договору на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача-1 кошти отримані за договором. Також податковим органом документально не було досліджено угоду, яка за твердженнями позивача була укладена між відповідачем-1 та відповідачем-2 та є нікчемною, рівно як не було надано жодних пояснень щодо предмету та істотних умов такої угоди. У зв'язку з зазначеним, суд не може встановити істотні умови можливого (заявленого позивачем) договору між відповідачами по справі.
Застосування наслідків статті 208 Господарського кодексу та статті 228 Цивільного кодексу України можливе за умови встановлення достовірного предмета та істотних умов договору, які суд може дослідити, відповідно, на відсутність ознак суперечності інтересам держави і суспільства чи відсутність порушення публічного порядку.
Згідно з статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оскільки в судовому засіданні позивач ніяким чином не довів в суді наявність угоди між відповідачами у справі, рівно як не довів суперечність цієї угоди інтересам держави чи порушення нею публічного порядку, суд не може застосувати наслідки передбачені статтею 208 Господарського кодексу України та 228 Цивільного кодексу України, та прийшов до висновку що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Терлецька О.О.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 13 квітня 2012 р.