м. Київ
13 квітня 2012 року Справа № 2а-833/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:
представника позивача -Порхун О.П.,
представника відповідача -Мамаєва Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
до про Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника,
Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»про стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих платника податків, на суму податкового боргу у розмірі 102153 грн. 77 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.
У судовому засіданні, призначеному на 16 березня 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що висновки податкового органу стосовно наявності у Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»податкового боргу у розмірі 51916 грн. 46 коп., який утворився внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями за лютий -серпень та листопад 2009 року, є безпідставними, оскільки відповідачем своєчасно та у повному обсязі виконано податковий обов'язок за вказані вище звітні періоди.
Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на недотримання податковим органом у ході застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання вимог статті 250 Господарського кодексу України.
Судом, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 29 березня 2011 року о 14 год. 00 хв., яку в подальшому було продовжено до 13 квітня 2012 року о 9 год. 00 хв.
У судове засідання, призначене на 13 квітня 2012 року, з'явились представники сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Тетіївській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області, що підтверджується даними довідки позивача від 14.09.2007 № 257 (а.с. 10).
Судом встановлено, що відповідачем до податкового органу були подані декларації з податку на додану вартість за лютий -серпень та листопад 2009 року, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 17-34).
Згідно з даними вказаної податкової звітності загальний розмір податку на додану вартість, що підлягає сплаті Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»до бюджету, становить 54165 грн. 00 коп.
Як зазначає позивач, вказану суму заборгованості сплачено відповідачем частково, а саме: у розмірі 2248 грн. 54 коп.
З матеріалів адміністративної справи також вбачається, що Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області було проведено ряд перевірок дотримання Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»вимог податкового законодавства.
Так, у березні -листопаді 2009 року посадовими особами Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, на підставі пункту 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, проведено невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати відповідачем податку на додану вартість, за результатами яких складено акти від 23.03.2009 № 102/153/24879282, 09.04.2009 № 114/24879282/153, 15.05.2009 № 133/153/24879282, 10.06.2009 № 155/152/24879282, 13.07.2009 № 199/153/24879282, 18.08.2009 № 274/153/24879282, 18.09.2009 № 300/153/24879282, 07.10.2009 № 314/153/24879282, 02.11.2009 № 350/153/24879282 та 30.11.2009 № 381/153/24879282.
Під час перевірок податковим органом встановлено порушення відповідачем норм податкового законодавства, а саме: підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
На підставі актів перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення -рішення від 31.03.2009 № 0000141503/0, 16.04.2009 № 0000181503/0, 22.05.2009 № 0000201503/0, 16.06.2009 № 0000211503/0, 17.07.2009 № 0000281503/0, 01.09.2009 № 0000391503/0, 01.10.2009 № 0000471503/0, 21.10.2009 № 0000481503/0, 06.11.2009 № 0000661503/0 та 07.12.2009 № 0000681503/0, якими відповідно до приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III до відповідача застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму, відповідно, 4029 грн. 55 коп., 3174 грн. 00 коп., 2023 грн. 49 коп., 5371 грн. 61 коп., 8128 грн. 17 коп., 1426 грн. 92 коп., 1028 грн. 34 коп., 1982 грн. 33 коп., 269 грн. 55 коп. та 269 грн. 56 коп.
Податкові повідомлення - рішення від 31.03.2009 № 0000141503/0, 21.10.2009 № 0000481503/0, 06.11.2009 № 0000661503/0 та 07.12.2009 № 0000681503/0 отримані відповідачем, відповідно, 31.03.2009, 21.10.2009, 06.11.2009 та 07.12.2009, що підтверджується підписами його представників на корінцях рішень (а.с. 38, 115, 123, 131).
У свою чергу, податкові повідомлення - рішення від 16.04.2009 № 0000181503/0, 22.05.2009 № 0000201503/0, 16.06.2009 № 0000211503/0, 17.07.2009 № 0000281503/0, 01.09.2009 № 0000391503/0 та 01.10.2009 № 0000471503/0 отримані представником відповідача, відповідно, 17.04.2009, 26.05.2009, 18.06.2009, 18.07.2009, 03.09.2009 та 08.10.2009, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 52, 64, 74, 86, 96, 105).
Судом також встановлено, що податковим органом, на виконання вимог підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання відповідачу на суму податкового боргу з податку на додану вартість нараховано пеню у сумі 22533 грн. 80 коп.
Враховуючи вимоги пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000№ 2181-III, відповідачу було виставлено першу податкову вимогу від 23.10.2001 № 1/169 на суму 409 грн. 65 коп. та другу податкову вимогу від 04.12.2001 № 2/223 на суму 49811 грн. 85 коп.
Вказані вимоги отримані відповідачем, відповідно, 23.10.2001 та 04.12.2001, про що свідчать підписи його представників на корінцях вимог (а.с. 145-146).
Податковий обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання у загальному розмірі 102153 грн. 77 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Під час судового розгляду справи представник відповідача зазначив, що твердження податкового органу про несплату Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий -серпень та листопад 2009 року у розмірі 51916 грн. 46 коп. не відповідають дійсності, оскільки вказану суму заборгованості сплачено підприємством у строк, передбачений законодавством.
Разом з тим, податковим органом зараховано всі сплачені у наведений спосіб грошові кошти в рахунок податкового боргу минулих податкових періодів без повідомлення та згоди платника податку, що є порушенням діючого на той час податкового законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні не заперечував, що грошові кошти, що надійшли від підприємства як платежі за призначенням: податок на додану вартість за лютий -серпень та листопад 2009 року спрямовано податковим органом у рахунок погашення податкових зобов'язань (податкового боргу) у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.
Так, принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, права, обов'язки і відповідальність платників та порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) до 1 січня 2011 року визначались законами України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III.
З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з приписами статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991, що був чинний до 01.01.2011, та статті 9 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.
Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який на момент виникнення спірних правовідносин визначав порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Звітним податковим періодом у розумінні підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі -Закон України № 2181-III), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону передбачено, що податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Строки погашення самостійно визначеного платником податків податкового зобов'язання визначено пунктом 5.3 статті 5 зазначеного Закону.
Так, відповідно до приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Як вже зазначалось судом вище, Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди лютий - серпень та листопад 2009 року.
Загальна сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем відповідно до вказаних вище податкових декларацій, становить 54165 грн. 00 коп., з яких: 6484 грн. 00 коп. -за лютий 2009 року; 4154 грн. 00 коп. -за березень 2009 року; 11135 грн. 00 коп. -за квітень 2009 року; 16438 грн. 00 коп. -за травень 2009 року; 2448 грн. 00 коп. -за червень 2009 року; 1606 грн. 00 коп. -за липень 2009 року; 3633 грн. 00 коп. -за серпень 2009 року; 8267 грн. 00 коп. -за листопад 2009 року.
Судом встановлено, що оплата за призначенням платежу -податок на додану вартість за лютий -серпень та листопад 2009 року у загальному розмірі 54165 грн. 00 коп. була здійснена відповідачем у строк, визначений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-III.
Зазначені обставини підтверджуються платіжними дорученнями № 115 від 25.03.2009 на суму 6484 грн. 00 коп., № 172 від 28.04.2009 на суму 4154 грн. 00 коп., № 197 від 21.05.2009 на суму 11135 грн. 00 коп., № 256 від 25.06.2009 на суму 216438 грн. 00 коп., № 296 від 16.07.2009 на суму 2448 грн. 00 коп., № 344 від 20.08.2009 на суму 1606 грн. 00 коп., № 393 від 22.09.2009 на суму 3633 грн. 00 коп. та № 547 від 18.12.2009 на суму 8267 грн. 00 коп., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 191, 194, 197, 200, 203, 207, 210, 213).
Крім того, у вказаних вище платіжних дорученнях, а саме, в реквізитах щодо призначення платежу, відповідачем було надано повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалось перерахування коштів.
Таким чином, сплата податку на додану вартість за лютий -серпень та листопад 2009 року здійснена відповідачем у повному обсязі та у строк, передбачений Законом України № 2181-III.
Під час судового розгляду справи представник позивача зазначив, що кошти сплачені відповідачем згідно вказаних вище платіжних доручень, були перераховані Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області в рахунок погашення податкового боргу платника податків за минулі податкові періоди у порядку календарної черговості його виникнення без повідомлення та згоди відповідача.
За таких обставин, на наступний день після закінчення граничного терміну сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий -серпень та листопад 2009 року у відповідача в силу приписів Закону України № 2181-III виникла заборгованість з податку на додану вартість у сумі 54165 грн. 00 коп.
У подальшому, кошти у сумі 2248 грн. 54 коп., що надійшли від підприємства, зараховано податковим органом в рахунок сплати податкового зобов'язання відповідача з податку на додану вартість за лютий 2009 року.
Залишок заборгованості з податку на додану вартість за лютий - серпень та листопад 2009 року у сумі 51916 грн. 46 коп., який є предметом розгляду у даній справі, на думку податкового органу, підлягає стягненню з відповідача.
Зазначені доводи судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Як вже зазначалось судом вище, порядок погашення перед бюджетом податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий -серпень та листопад 2009 року визначено Законом України № 2181-III.
Так, пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181-III встановлено принцип рівності бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Згідно з приписами підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.99 № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до приписів наведених вище правових норм належало виключно платнику.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181-III, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом України № 2181-III, який на момент виникнення спірних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування і встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Так, згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2 статті 2 Закону України № 2181-III, контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Вказані вище вимоги Закону не містять будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, а також не дає повноважень контролюючому органу - державній податковій службі здійснювати будь-які дії щодо визначення черговості сплати податків чи погашення податкового боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника податків розпоряджатися його власними коштами.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що на момент нарахування і сплати відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий -серпень та листопад 2009 року податковий орган був позбавлений права самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних дорученнях, зокрема, з метою погашення податкового боргу, та змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 11.02.2011 по справі № 2а-830/07 та постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 по справі № 21/184а11.
В силу статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідачем самостійно перераховано суми податку на додану вартість за лютий -серпень та листопад 2009 року у строк, визначений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-III, а отже виконано власне зобов'язання зі сплати цього податку за визначеними ним періодами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»податкового боргу у сумі 51916 грн. 46 коп.
Що стосується вимог податкового органу про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 27703 грн. 51 коп., який виник внаслідок несплати підприємством податкового зобов'язання, визначеного у податкових повідомленнях -рішеннях від 31.03.2009 № 0000141503/0, 16.04.2009 № 0000181503/0, 22.05.2009 № 0000201503/0, 16.06.2009 № 0000211503/0, 17.07.2009 № 0000281503/0, 01.09.2009 № 0000391503/0, 01.10.2009 № 0000471503/0, 21.10.2009 № 0000481503/0, 06.11.2009 № 0000661503/0 та 07.12.2009 № 0000681503/0, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось судом вище, Законом України № 2181-III встановлено обов'язок платника податків своєчасно сплачувати суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що під час проведення перевірок Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», результати яких оформлені актами від 23.03.2009 № 102/153/24879282, 09.04.2009 № 114/24879282/153, 15.05.2009 № 133/153/24879282, 10.06.2009 № 155/152/24879282, 13.07.2009 № 199/153/24879282, 18.08.2009 № 274/153/24879282, 18.09.2009 № 300/153/24879282, 07.10.2009 № 314/153/24879282, 02.11.2009 № 350/153/24879282 та 30.11.2009 № 381/153/24879282, податковим органом виявлено несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень, грудень 2005 року та квітень - липень 2006 року.
Так, позивачем встановлено, що грошові кошти у загальному розмірі 55407 грн. 02 коп. сплачені відповідачем із затримкою, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-III (у редакції, що діяла до 01.01.2011) передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, податковий орган, виявивши при проведенні перевірок порушення відповідачем норм податкового законодавства, що полягало у сплаті податку на додану вартість у загальному розмірі 55407 грн. 02 коп. із затримкою більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, правомірно застосував до відповідача штрафні санкції, виходячи з приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-III, у розмірі 27703 грн. 51 коп. (55407 грн. 02 коп. х 50 % = 27703 грн. 51 коп.).
Під час судового розгляду справи представник відповідача не заперечував, що Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»порушено строки сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, проте наголосив на недотриманні відповідачем вимог статті 250 Господарського кодексу України в частині строків застосування до підприємства штрафних санкцій, які, на думку відповідача, є адміністративно -господарськими.
Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції є заходами організаційно-правового або майнового характеру, які можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання виключно у разі порушення ними встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Разом з тим, податки є обов'язковим внеском до бюджету відповідного рівня, які сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності у порядку та в спосіб, що визначаються спеціальним законом з питань оподаткування, яким у даному випадку є Закон України № 2181-III.
Штрафною санкцією (штрафом) у розумінні приписів пункту 1.5 статті 1 Закону України № 2181-III є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
При цьому, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених статтею 17 цього Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум (пункт 17.3 статті 17 Закону України № 2181-III.
За таких обставин, штраф за порушення строків сплати податку є податковою санкцією, яка справляється з платника податку у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, та не відноситься до адміністративно -господарських санкцій, оскільки не відповідає визначенню, закріпленому у статті 238 Господарського кодексу України.
Відтак, визначені статтею 250 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно -господарських санкцій не поширюються на штрафні (фінансові) санкції за порушення визначених спеціальним законом з питань оподаткування правил нарахування та сплати податків.
Враховуючи, що чинне податкове законодавство України ґрунтується на принципах невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, твердження представника відповідача про відсутність у підприємства обов'язку сплачувати штрафні (фінансові) санкції за порушення ним строків сплати податкового зобов'язання суд вважає необґрунтованими.
Статтею 5 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межи його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.
Оскільки відповідач не оскаржував прийняті податковим органом податкові повідомлення -рішення від 31.03.2009 № 0000141503/0, 16.04.2009 № 0000181503/0, 22.05.2009 № 0000201503/0, 16.06.2009 № 0000211503/0, 17.07.2009 № 0000281503/0, 01.09.2009 № 0000391503/0, 01.10.2009 № 0000471503/0, 21.10.2009 № 0000481503/0, 06.11.2009 № 0000661503/0 та 07.12.2009 № 0000681503/0, податковий борг зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у сумі 27703 грн. 51 коп. є узгодженим.
Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України № 2181-III, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно з підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України № 2181-III, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що податковим органом, на виконання вказаних вище вимог податкового законодавства, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання відповідачу на суму податкового боргу з податку на додану вартість нараховано пеню у загальному розмірі 22533 грн. 80 коп.
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-III передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем до Державного бюджету України, становить 50237 грн. 31 коп.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (який набрав чинності на момент звернення податкового органу до суду з даним позовом), органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.3 статті 95 цього Кодексу встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Доказів понесення будь-яких судових витрат представниками осіб, які беруть участь у справі, суду надано не було, вимог про їх відшкодування не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 50237 (п'ятдесят тисяч двісті тридцять сім) грн. 31 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.
Постанову складено у повному обсязі 18 квітня 2012 року.