Донецький окружний адміністративний суд
24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/4116/2012
приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого - судді Козаченка А.В.
суддів Стойка В.В., Толстолуцької М.М.
при секретарі Шалагіновій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої вихідної допомоги,-
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої вихідної допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював на посаді судді Совєтського районного суду м. Макіївки з 22.11.1995р. Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010р. №2766-VІ та згідно наказу голови суду №37-к від 31.12.2010р. звільнений з посади судді у зв'язку з виходом у відставку.
Відповідно довідки відповідача 1, вихідна допомога перерахована позивачу в грудні 2011 року в сумі 101036,94 грн. Згідно Податкового кодексу України сума ПДФО з вихідної допомоги склала 20813,60 грн.
Згідно ч.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів», котрий був чинний на час звільнення позивача, нарахована позивачу вихідна допомога підлягає виплаті без сплати податку.
Відповідно до п.2 ст.11 Закону України «Про статус суддів», однією з гарантій незалежності суддів є особливий порядок їх фінансування, включаючи заходи його правового захисту, матеріального та соціального забезпечення, передбачені цим законом поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи зменшені іншими нормативними актами України, у зв'язку з чим позивач вважає, що положення Податкового кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані до вихідної допомоги при виході судді у відставку.
На підставі викладеного позивач просив визнати дії відповідача 1, 2 щодо утримання з вихідної допомоги суми ПДФО в розмірі 20813,60 грн.; стягнути з відповідача 1 на користь позивача 20813,60 грн., у вигляді недоплаченої суми нарахованої вихідної допомоги при виході судді у відставку.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення в яких позов не визнав, вважав позовні вимоги до ТУ ДСА України в Донецькій області необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити в задоволені позовних вимог до ТУ ДСА України в Донецькій області, а також просив розглянути справу без його участі (а.с.19-22).
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїх заперечень та заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Представник відповідача 3 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення в яких позов не визнав, вважав позовні вимоги до Мінфіна України необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити в задоволені позовних вимог до Мінфіна України, а також просив розглянути справу без його участі (а.с.15-17).
За таких підстав і відповідно до ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, представників відповідача 1, 2, 3, та на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України №2762-VІ від 02.12.2010р. звільнена з посади судді Совєтського районного суду м. Макіївки у відставку відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992р.
Наказом голови Совєтського районного суду м. Макіївки №37-к від 31.12.2010р. позивач був звільнений з займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку. Пунктом 4 даного наказу визначено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 15 місячних заробітків за кожний повний рік роботи на посаді судді.
Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 03.03.2012р. вихідна допомога ОСОБА_1 нарахована у сумі 123540,00 грн. та сплачена в грудні 2011р. у сумі 101036,94 грн., сума ПДФО з вихідної допомоги склала 20813,60 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їx посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у cпociб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Згідно з ч.3 ст.43 Закону України "Про статус суддів" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
У п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб" викладено виключний перелік доходів, що включено до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.
Вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.
Отже, оскільки Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачає стягнення податку з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, при вирішенні даного питання застосовуються норми Закону України "Про статус суддів".
Kpiм того, пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.
Слід також зазначити, що Державна податкова адміністрація України у листі від 16.11.2006р. за вих. №13807/5/17-3116, адресованому Верховному Суду України роз'яснила, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються i не підлягають відображенню в його річній податковій декларації суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно iз законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. по справі №1-1/2004, не допускається заниження рівня гарантій незалежності i недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005р. по cправi №1-21/2005 зазначено, що за змістом ст.126 Конституції України положення частини третьої ст.11Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів i забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального i соціального забезпечення.
З 30.07.2010р. набрав чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI.
Згідно п.1 розділу ХІІ Прикінцевих положень стаття 142 цього Закону, якою визначено засади фінансування судів та п.п.1, п.п.3.5 п.3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення", якими внесено зміни до Бюджетного кодексу України щодо головних розпорядників бюджетних коштів Державного бюджету України, вводяться в дію з 1 січня 2011 року.
Згідно ч.1-5 ст.120 Закону України від 07.02.2002р. № 3018-III "Про судоустрій України" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
1) Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;
2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.
Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.126 цього Закону Державна судова адміністрація виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом.
На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України "Про судоустрій України" забезпечення належного фінансування та умов функціонування суддів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.
Частиною 2 статті 78 Бюджетного Кодексу України передбачено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.
Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до ст.43 цього Кодексу при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;
3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
З викладеного вбачається, що казначейство відповідно до покладених на нього функцій здійснює розрахунково-касове обслуговування за операціями з коштами державного та місцевих бюджетів.
Статтею 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Так, відповідно до п. 43.3 цієї статті обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
З аналізу вищенаведених норм суд прийшов до висновку, що виплата вихідної допомоги позивачу мала бути проведена без сплати податку з доходів фізичних осіб.
З огляду на зазначене, утримання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області з вихідної допомоги ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 20813,60 грн. є протиправним.
Як вбачається з листа ДСА України від 06.02.2011р. №11-1029/11 та листа ТУДСА України в Донецькій області від 03.03.2012р. №08-23/459, податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача було утримано саме ТУДСА України в Донецькій області, у зв'язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволені позовних вимог до ДСА України.
Разом з цим, як вже було зазначено, Податковим кодексом України визначений певний порядок повернення платнику помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання. Відтак не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, оскільки воно не є належним відповідачем за цією вимогою. Для стягнення цих коштів з казначейської служби у суду відсутні підстави, оскільки позивачем не дотриманий порядок повернення цих коштів.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої вихідної допомоги задовольнити частково.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої вихідної допомоги, задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20813,60 гривень з вихідної допомоги судді Трипутіної Тамари Миколаївни.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 104,07 гривень.
Постанова в повному обсязі виготовлена 28.04.2012р.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Козаченко А.В.
Судді Толстолуцька М.М. Стойка В. В.