20 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/960/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Іванчуку О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Ківерцівська МДПІ, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року, якими визначено суму грошового зобов'язання за платежем: штраф за затримку сплати суми грошового зобов'язання на загальну суму 180,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 11.11.2011 року було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності, за результатами якої було складено акт № 864/1701/НОМЕР_3 від 21.11.2011 року. На підставі вищевказаного акту 06.12.2012 року Ківерцівською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року про нарахування ФОП ОСОБА_1 штрафу за затримку сплати суми грошового зобов'язання на загальну суму 180,00 грн. В подальшому позивач подав скарги до ДПА у Волинській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг вказаними інстанціями були прийняті рішення про залишення податкових повідомлень-рішень без змін, а скарги - без задоволення. Позивач не погоджується з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх безпідставними посилаючись на те, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання, передбачено статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом. Також зазначає, що підстави для сплати суми грошового зобов'язання відсутні, оскільки відповідно до ч. 5 п. 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили. Отже, оскільки податкові зобов'язання, визначені згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15 червня 2010 року не можуть бути узгодженими, оскільки зупинені відповідною ухвалою Вищого адміністративного суду України. Просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю, в наданих суду усних поясненнях посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідно до вимог ПК України за несвоєчасну сплату прибуткового податку на доходи позивача від підприємницької діяльності, оскільки рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, яким позивачу відмовлено в скасуванні податкового повідомлення рішення від 15.06.2010 року, набрало законної сили. Також зазначила, що оскільки у позивача виникли сумніви у достовірності отриманих податкових повідомлень-рішень, в яких відсутні прізвище та ініціали уповноваженої особи, яка їх підписала, йому повторно було направлено податкові повідомлення-рішення. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності фізична особа-підприємець, зареєстрований Ківерцівською районною державною адміністрацією 02.09.2003 року, що також підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_1 від 12.12.2011 року.
Ківерцівською МДПІ на підставі п.п. 20.1.4 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПК України старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Ківерцівської МДПІ ОСОБА_3 11.11.2011 року проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльні, за результатами якої складено акт від 21.11.2011 року за № 864/1701/НОМЕР_3. Перевіркою встановлено порушення п. 57.3 ст. 57 ПК України, а саме платником несвоєчасно сплачено прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності.
За наслідками перевірки та на підставі акту № 864/1701/НОМЕР_3 від 21.11.2011 року Ківерцівською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0008311701 від 06.12.2011 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 90,00 грн. за затримку на 71 календарний день сплати суми грошового зобов'язання в сумі 450,00 грн., та № 0008301701 від 06.12.2011 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 90,00 грн. за затримку на 162 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в сумі 450,00 грн.
Суд не погоджується з позивачем, що вищевказані податкові повідомлення-рішення підписані невідомою особою, бо неможливо ідентифікувати підпис наявний на офіційному документі, а отже податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011 року підлягають визнанню їх нечинними, оскільки відсутність в податковому повідомленні-рішенні прізвище та ініціалів уповноваженої особи, хоча і є порушенням наказу ДПА України № 985 від 22.12.2010 року, однак не є підставою для скасування в цілому оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Крім того, на вимогу позивача листом від 30.12.2011 року Ківерцівська МДПІ надіслала аналогічні податкові повідомлення рішення № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року з зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка підписала дані податкові повідомлення-рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подавав скарги до ДПА у Волинській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг вищевказаними інстанціями прийняті рішення № К/9/25-006, № К/10/25-006 від 08.02.2012 року та № 9201/к/10-2315 від 13.03.2012 року про залишення податкових повідомлень-рішень Ківерцівської МДПІ № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року та рішення ДПА у Волинській області - без змін, а скарг - без задоволення.
Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року. За результатами якої були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2010 року № 0012101701/0, яким донараховано 132425,00 грн. податку на додану вартість і застосовано 66212,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0012031701/0, яким зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 197670,00 грн. та у зв'язку з тим, що було відшкодовано 142139,00 грн. ПДВ, визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 142139,00 грн. і застосовано 69361,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0012041701/0, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 290711,00 грн.
Позивач не погодився із вищевказаними рішеннями податкового органу та оскаржив її в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року в справі № 2а-2270/10 податкове повідомлення-рішення № 0012031701/0 від 15.06.2010 року скасовано в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 38199,00 грн.
В судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що працівником, який проводив перевірку та складав акт, допущено описку, де зазначено що рішення в справі № 2а-2270/10 приймав Господарський суд.
Суд погоджується з відповідачем, що в акті перевірки податковим працівником допущено описку та невірно зазначено найменування суду, оскільки справа № 2а-2270/10 за позовом позивача до Ківерцівської МДПІ про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2010 року розглядалась в Волинському окружному адміністративному суді, яким і була прийнята постанова від 06.09.2010 року.
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року (далі - Закон № 2181), чинного на момент вчинення порушення, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Підпунктами 4.2.1 та 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 визначено, що у разі, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення Суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону).
Відповідно до підпунктів 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом також встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 року рішення Волинського окружного адміністративного суду в справі № 2а-2270/10 залишено без змін. Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення.
Ківерцівською МДПІ в картці особового рахунку платника податку відповідно до вищевказаної ухвали суду поновлено податковий борг по податку на додану вартість в сумі 359208,86 грн., та по податку з доходів фізичних осіб у сумі 290711,00 грн. з терміном сплати 06.06.2011 року.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вбачається із акту № 864/1701/НОМЕР_3 від 21.11.2011 року, позивачем порушено граничний строк сплати грошового зобов'язання із затримкою на 71 та 162 календарні дні, у зв'язку з чим Ківерцівською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року, якими зобов'язано ФОП ОСОБА_1 сплатити штраф на загальну суму 180,00 грн.
Щодо посилання позивача на те, що постанова Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 року оскаржена ним до Вищого адміністративного суду в касаційному порядку, який ухвалою від 31.08.2011 року відкрив касаційне провадження і зупинив виконання вищевказаної постанови та ухвали суду до закінчення касаційного провадження у справі, на думку суду не є підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень від 06.12.2011 року, оскільки даною ухвалою не зупинено дію самих податкових повідомлень-рішень Ківерцівської МДПІ від 15.06.2010 року № 00121011701/0, та № 0012041701/0, які згідно з рішенням суду, що набрало законної сили, не скасовані, а податкове повідомлення-рішення № 0012031701/0 визнано протиправним та скасовано лише в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 38199,00 грн.
З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до Ківерцівської МДПІ про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року, якими визначено штраф за затримку сплати суми грошового зобов'язання на загальну суму 180,00 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам позивач належним чином не довів, що винесені Ківерцівською МДПІ податкові повідомлення-рішення № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року є нечинними та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували підставність позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року діяв в межах повноважень наданих йому чинним законодавством України, а отже відсутні підстави для визнання їх нечинними та скасування.
Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008311701 та № 0008301701 від 06.12.2011 року, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 квітня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський