12 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/701/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кириченку О.О.,
за участю представників позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Волинська обласна друкарня» ДАК «Укрвидавполіграфія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У березні 2012 року Приватне акціонерне товариства «Волинська обласна друкарня» ДАК «Укрвидавполіграфія» (далі - ПАТ «Волинська обласна друкарня») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004092301 від 21.12.2011 року, №0004102301 від 21.12.2011 року (№0000492301 від 20.01.2012 року).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Волинська обласна друкарня» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт №9708/23-2/02465973 від 07.12.2011 року, в якому зафіксовано порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 52 406,07 грн., а також порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чим занижено податок на прибуток на загальну суму 11017,00 грн. Зазначає, що підставою для встановлення вищеназваних порушень слугували висновки Луцької ОДПІ, зафіксовані в акті перевірки про нікчемність правочинів між позивачем та ТзОВ «А.Т.В. Інженіринг», ТзОВ фірма «Снарк ЛТД», ТзОВ «Побутелектротехніка». Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з названими контрагентами, оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, про що подав письмову заяву. Просить визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення №0004092301 від 21.12.2011 року та №0000492301 від 20.01.2012 року. Вказав, що названі податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків про нікчемність правочинів між позивачем та ТзОВ фірма «Снарк ЛТД», ТзОВ «Побутелектротехніка». Пояснив, що податкове повідомлення-рішення щодо проведення операцій позивача з контрагентом ТзОВ «А.Т.В. Інженіринг» було нещодавно скасоване, а тому дані правовідносини, зокрема щодо податкового повідомлення-рішення №0004102301 від 21.12.2011 року не оспорюються. Вказав, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з названими контрагентами є неправомірними, оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Тому вказав, що посилання відповідача на нікчемність угод між позивачем і контрагентами з цього приводу є надуманим і таким, що не відповідають дійсності. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки договори були укладені у відповідності до норм цивільного законодавства, а сторони цих договорів в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які додані до позовної заяви. Просить позов задовольнити визнавши протиправними і скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення та стягнути з Державного бюджету України в користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 790,00 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що перевіркою постачальника витратних матеріалів ТзОВ «Снарк ЛТД» встановлено, що за місцем реєстрації 09.03.2011 року цього товариства не виявлено, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за місцезнаходженням. Вказав, що у ТзОВ «Снарк ЛТД» та ТзОВ «Побутелектротехніка» не було виявлено також техніки, виробничих активів, складських приміщень, транспорту та інших приміщень в яких проводиться господарська діяльність, тому вважає, що господарські операції ТзОВ «Снарк ЛТД» та ТзОВ «Побутелектротехніка» не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, які економічно необхідні для виконання постачання продукції або здійснення діяльності , що свідчить про відсутність економічних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, а також відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Переконаний, що договори укладені між позивачем та ТзОВ «Снарк ЛТД», ТзОВ «Побутелектротехніка» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. Вважає перевіркою доведеним, що укладення договорів між названими контрагентами спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до оглянутих судом свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 №139763, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) серії АА №035704/1268 позивач ПАТ «Волинська обласна друкарня» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» являється юридичною особою, яка зареєстрована за юридичною адресою: Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 27. Видами діяльності за КВЕД визначено: друкування газет; інша поліграфічна діяльність; видання книг; оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям; роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярськими товарами.
Судом встановлено, що на підставі направлень на перевірку №003078 від 20.10.2011 року, №002975 від 20.10.2011 року, №003039 від 20.10.2011 року, №003038 від 20.10.2011 року, №003029 від 20.10.2011 року, та наказу №2698 від 06.10.2011 року, виданих Луцькою ОДПІ працівниками цього податкового органу проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Волинська обласна друкарня» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт №9708/23-2/02465973 від 07.12.2011 року.
У вищеназваному акті перевірки Луцька ОДПІ вказує про нікчемність правочинів по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Снарк ЛТД» та по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Побутелектротехніка». Зокрема, Луцькою ОДПІ зроблений висновок про те, що укладені між цими суб'єктами господарської діяльності договори поставки витратних матеріалів, договори по технічному обслуговуванню відповідно до статті 228 ЦК України є нікчемними. Окрім того, податковий орган вказав, що оскільки правочини визнані нікчемними та відповідно не створюють юридичних наслідків, а тому в порушення законодавства позивачем ПАТ «Волинська обласна друкарня» занижено податок на додану вартість на загальну суму 52406,07 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 11017,00 грн.
На підставі вищезгаданого акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення: 1) №0004092301 від 21.12.2011 року, яким за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПАТ «Волинська обласна друкарня» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 13771,25 грн., з яких за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 11017,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 2754,25 грн.; 2) №00004102301 від 21.12.2011 року, яким за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 185, пунктів 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України ПАТ «Волинська обласна друкарня» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 64 942 грн., з яких за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 52 406 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 12 536 грн.
На вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем були подані скарги до Державної податкової служби Волинської області, за результатами розгляду яких прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21.12.2011 року №0004092301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13 771, 25 грн. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0004102301 від 21.12.2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість частково скасовано в сумі 16 983,69 грн.(основний платіж - 13 586,95 грн., штрафна(фінансова) санкція 3 396,74 грн.), а в частині - 47 958, 70 грн. залишено без змін.
Як встановлено судом, за результатами розгляду цих скарг, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492301 від 20.01.2012 року, яким за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 185, пунктів 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України ПАТ «Волинська обласна друкарня» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 47 958, 70 грн., з яких за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 38 819,05 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 9 139, 26 грн.
Суд проаналізувавши матеріали справи, законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 185, пунктів 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України та спростовується наступним.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяв на момент укладення договорів) (далі - Закон «Про податок…) передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищеназваного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок …» визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Як передбачено підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок…» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Разом з тим у підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок…» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону «Про податок…» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Норми пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.
При цьому щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на прибуток підприємств слід зазначити наступне.
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час укладення та виконання договорів (далі - Закон «Про оподаткування…») об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону «Про оподаткування …» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону «Про оподаткування…» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про оподаткування…» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону «Про оподаткування …» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Висновок Луцької ОДПІ про нікчемність укладених між позивачем та ТзОВ «Побутелектротехніка» базується на тому, що проведеною ДПА у Харківській області перевіркою ТзОВ «Побутелектротехніка» (акт №717/23-5/24136939 від 09.03.2011 року) встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій цим товариством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому законодавством, оскільки не можливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного і торгівельного обладнання у достатній кількості для здійснення основного виду діяльності. Крім того, висновок Луцької ОДПІ про нікчемність укладених між позивачем та ТзОВ «Снарк ЛТД» базується на тому, що проведеною ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова ТзОВ «Снарк ЛТД» (акт №923/233/24139808 від 09.03.2011 року) було встановлено відсутність за місцем реєстрації ТзОВ «Снарк ЛТД», не було виявлено власних, орендованих, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводиться господарська діяльність, а також господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів. Тобто, податкові органи дійшли висновку про нікчемність правочинів укладених між згаданими товариства. У зв'язку з цим, перевіркою позивача зроблено висновок про те, усі операції ТзОВ «Побутелектротехніка», ТзОВ «Снарк ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини вищеназваний висновок про нікчемність укладених між позивачем та ТзОВ «Побутелектротехніка», ТзОВ «Снарк ЛТД» договорів вважає неправомірним та спростовується наступним.
Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Побутелектротехніка» суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між ТзОВ «Побутелектротехніка» (постачальник) та ПАТ «Волинська обласна друкарня» (покупець) укладено договори поставки про поставку витратних матеріалів №б/н від 03.02.2008 року, який діяв до 31.12.2008 року, №25/1 від 25.01.2010 року, який діяв до 31.12.2010 року, №10/1 від 10.01.2011 року, який діяв до 31.12.2011 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх обов'язків сторонами договору. Згідно умов цих договорів постачальник ТзОВ «Побутелектротехніка» зобов'язувався поставити покупцю ПАТ «Волинська обласна друкарня» витратні матеріали, а покупець прийняти цей товар і оплатити постачальнику його вартість у терміни й порядку передбаченому договором.
Факт виконання умов договору поставки №25/1 від 25.01.2010 року підтверджується оглянутими в судовому засіданні накладними №№ 3624-01743101 від 23.06.2010 року на суму 353,88 грн., 3624-02943191 від 21.10.2010 року на суму 10165,57 грн., 3624-02954191 від 22.10.2010 року на суму 20169,00 грн., 3624-03014284 від 28.10.2010 року на суму 581,98 грн., 3624-03014275 від 28.10.2010 року на суму 12938,40 грн., 3624-03014273 від 28.10.2010 року на суму 6390,58 грн., 3624-03164112 від 12.11.2010 року на суму 7814,88 грн., 3624-03164111 від 12.11.2010 року на суму 3907,44 грн., 3624-03163101 від 12.11.2010 року на суму 150,48 грн., 3624-03197092 від 15.11.2010 року на суму 3180,60 грн., 3624-03264192 від 22.11.2010 року на суму 3573,94 грн., 3624-03284229 від 24.11.2010 року на суму 826,32 грн., 3624-03284226 від 24.11.2010 року на суму 3825,60 грн., 3624-03284228 від 24.11.2010 року на суму 735,48 грн., 3624-03294232 від 25.11.2010 року на суму 2209,54 грн., 3624-03334294 від 29.11.2010 року на суму 1841,04 грн., 3624-03337292 від 29.11.2010 року на суму 2118,00 грн., 3624-034340913 від 09.12.2010 року на суму 11739,78 грн., 3624-03447092 від 10.12.2010 року на суму 1855,80 грн., 3624-03614245 від 27.12.2010 року на суму 3927,24 грн., 3624-03614164 від 27.12.2010 року на суму 23256,84 грн., податковими накладними №№ 0165012 від 14.06.2010 року на суму 353,88 грн., 0294008 від 21.10.2010 року на суму 10165,57 грн., 0295004 від 22.10.2010 року на суму 20169,00 грн., 0301017 від 28.10.2010 року на суму 581,98 грн., 0301016 від 28.10.2010 року на суму 12938,40 грн., 0301014 від 28.10.2010 року на суму 6390,58 грн., 0316015 від 12.11.2010 року на суму 7814,88 грн., 0316012 від 12.11.2010 року на суму 3907,44 грн., 0316014 від 12.11.2010 року на суму 150,48 грн., 0314012 від 10.11.2010 року на суму 3180,60 грн., 0326016 від 22.11.2010 року на суму 3573,94 грн., 0328011 від 24.11.2010 року на суму 826,32 грн., 0328009 від 24.11.2010 року на суму 3825,60 грн., 0328010 від 24.11.2010 року на суму 735,48 грн., 0329001 від 25.11.2010 року на суму 2209,54 грн., 0333005 від 29.11.2010 року на суму 1841,04 грн., 0333006 від 29.11.2010 року на суму 2118,00 грн., 0343015 від 09.12.2010 року на суму 11739,78 грн., 0344006 від 10.12.2010 року на суму 1855,80 грн., 0358009 від 24.12.2010 року на суму 3927,24 грн., 0358008 від 24.12.2010 року на суму 25019,04 грн. та накладними на груз №№ ХА2189895 від 22.10.1010 року, ХА2174669 від 29.10.2010 року, ХА2184933 від 15.11.2010 року, ХА2183967 від 12.11.2010 року, ХА2189648 від 22.11.2010 року, ХА22191395 від 24.11.2010 року, ХА2194249 від 29.11.2010 року, ХА2192297 від 25.11.2010 року, ХА2203306 від 13.12.2010 року, ХА2202361 від 10.11.2010 року, ХА2212394 від 27.02.2010 року.
Підтвердженням умов договору поставки №10/1 від 10.01.2011 року являються досліджені судом накладні №№ 3624-10127112 від 12.01.2011 року на суму 2991,00 грн., 3624-101241101 від 12.01.2011 року на суму 3253,13 грн., 3624-10214206 від 21.01.2011 року на суму 5813,18 грн., 3624-10214207 від 21.01.2011 року на суму 722,04 грн., 3624-10214208 від 21.01.2011 року на суму 809,40 грн. та податкові накладні №№ 1012007 від 12.01.2011 року на суму 2991,00 грн., 1012009 від 12.01.2011 року на суму 3253,13 грн., 1021013 від 21.01.2011 року на суму 5813,18 грн., 1021014 від 21.01.2011 року на суму 722,04 грн., 1021015 від 21.01.2011 року на суму 809,40 грн.
Крім того, суд вказує, що факт оплати поставки витратних матеріалів по вищезгаданих договорах підтверджується платіжними дорученнями №609 від 14.06.2010 року, №239 від 21.10.2010 року, №590 від 22.10.2010 року, №271 від 28.10.2010 року, №613 від 28.10.2010 року, №614 від 28.10.2010 року, №300 від 10.11.2010 року, №314 від 12.11.2010 року, №347 від 22.11.2010 року, №351 від 24.11.2010 року, №352 від 24.11.2010 року, №353 від 24.11.2010 року, №354 від 24.11.2010 року, №356 від 24.11.2010 року, №660 від 29.11.2010 року, №661 від 29.11.2010 року, №413 від 10.12.2010 року, №414 від 10.12.2010 року, №464 від 24.12.2010 року, №465 від 24.12.2010 року, №16 від 12.01.2011 року, №17 від 12.01.2011 року, №53 від 24.01.2011 року, №54 від 24.01.2011 року, №55 від 24.01.2011 року, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Снарк ЛТД» суд зазначає наступне.
Суд встановив, що між ТзОВ «Снарк ЛТД» (постачальник) та ПАТ «Волинська обласна друкарня» (покупець) укладено договір про поставку витратних матеріалів №б/н від 01.11.2008 року, який діяв до 31.12.2008 року, у будь-якому випадку до повного виконання своїх обов'язків сторонами договору. Згідно умов цього договору постачальник зобов'язувався поставити покупцю витратні матеріали, а покупець прийняти цей товар і оплатити постачальнику його вартість у терміни й порядку передбаченому договором. Крім того, між згаданими суб'єктами господарської діяльності укладено договір №15/08 від 20.08.2010 року про технічне обслуговування поліграфічного обладнання, який діє до повного виконання своїх обов'язків сторонами договору. По умовах договору ТзОВ «Снарк ЛТД» зобов'язується виконати з 21.08.2010 року по 25.08.2010 року роботи по технічному обслуговуванню поліграфічного обладнання, що належить ПАТ «Волинська обласна друкарня», а останній в свою чергу - прийняти і оплатити виконану роботу ТзОВ «Снарк ЛТД».
Факт виконання умов договору поставки №б/н від 01.11.2008 року про поставку витратних матеріалів доводиться оглянутими судом видатковими накладними №№ РН-0000341 від 02.07.2009 року на суму 4098,60 грн., РН-0000352 від 07.07.2009 року на суму 5031,60 грн., РН-000529 від 31.08.2009 року на суму 6278,70 грн., РН-0055642 від 26.10.2009 року на суму 3823,20 грн., РН-0055643 від 26.10.2009 року на суму 2769,00 грн. та податковими накладними №№ 812692 від 01.07.2009 року на суму 4098,60 грн., 812901 від 06.07.2009 року на суму 5031,60 грн., 813169 від 28.08.2009 року на суму 2278,70 грн., 813178 від 31.08.2009 року на суму 4000,00 грн., 8133754 від 23.10.2009 року на суму 3823,20 грн., 8133755 від 26.10.2009 року на суму 2769,00 грн. Оплата поставки витратних матеріалів по даному договору підтверджується платіжними дорученнями №192 від 16.12.2008 року, №200 від 18.12.2008 року, №111 від 02.02.2009 року, №163 від 12.02.2009 року, №164 від 12.02.2009 року, №198 від 17.02.2009 року, №283 від 27.02.2009 року, №326 від 03.03.2009 року, №334 від 04.03.2009 року, №516 від 31.03.2009 року, №531 від 01.04.2009 року, №738 від 07.05.2009 року, №808 від 30.06.2009 року, №285 від 01.07.2009 року, №289 від 01.07.2009 року, №305 від 06.07.2009 року, №471 від 31.07.2009 року, №637 від 28.08.2009 року, №638 від 31.08.2009 року, №39 від 02.10.2009 року, №59 від 16.10.2009 року, №888 від 23.10.2009 року, №909 від 27.10.2009 року, №378 від 30.11.2010 року, №494 від 28.12.2010 року, №4019 від 29.12.2010 року.
На підтвердження виконання умов договору №15/08 від 20.08.2010 року про технічне обслуговування поліграфічного обладнання між позивачем та ТзОВ «Снарк ЛТД» укладено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ від 26.08.2010 року, який завірений підписами посадових осіб та печатками сторін. З цього акту вбачається, що загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ становить 74000,00 грн. Факт оплати наданих послуг по даному договору підтверджується податковою накладною №238006 від 26.08.2010 року на суму 74000,00 грн.
Позивачем на підставі вищеперелічених податкових накладних та накладних в податкових деклараціях було включено до податкового кредиту суми ПДВ та податку на прибуток.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_3, який в минулому працював головою правління ПАТ «Волинська обласна друкарня» пояснив, що на очолюваному ним підприємстві працювало приблизно 150 осіб. Ним, як керівником, дійсно на протягом 2008-2011 років укладались договори №б/н від 03.02.2008 року, №25/1 від 25.01.2010 року, №10/1 від 10.01.2011 року, №б/н від 01.11.2008 року, №15/08 від 20.08.2010 року з ТзОВ «Побутелектротехніка» та ТзОВ «Снарк ЛТД» під час проведення нарад у ДАК «Укрвидавполіграфія» в м. Києві. Аналогічні договори також укладались централізовано і іншими обласними друкарнями. Дані договори в повному обсязі були виконані сторонами, матеріали і послуги їх підприємству були надані, акти виконаних робіт підписувались. Вважає посилання податкової інспекції на нікчемність цих договорів є надуманим.
Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 7 Закону України «Про податок …», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки факт поставки товарів та надання послуг підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару та послуг, а також сплату коштів продавцю товару та послуг, тому підстави для визнання укладених договорів поставки витратних матеріалів та надання послуг по технічному обслуговуванню обладнання нікчемними, відсутні. Крім того, ні відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Побутелектротехніка» чи ТзОВ «Снарк ЛТД» суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушують публічний порядок.
Крім того, шодо неправомірності твердження відповідача про нікчемність договорів суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Побутелектротехніка» чи ТзОВ «Снарк ЛТД» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.
Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки витратних матеріалів та надання послуг сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.
Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток.
Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.
Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Разом з цим, як вже згадувалось, статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Зроблений відповідачем висновок про те, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаними контрагентами, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" - не є вірним, оскільки акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені підприємством.
Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку перевірки відповідності законодавстсву установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку.
Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Як вбачається з податкової звітності контрагентів, то усі податкові декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки були подані у відповідності до вимог діючого законодавства України. Податковою інспекцією, в якій перебувають на обліку контрагенти не було надіслано жодних письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено законом.
Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку ДПІ в акті перевірки контрлюючого органу відсутні. На момент складання податкових накладних контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.
Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, які в свою чергу оплачені, та були поставлені витратні матеріали. Зазначення податковою інспекцією на відсутність «технологічних можливостей, неможливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності їх проведення» є надуманим.
Таким чином, актом перевірки №9708/23-2/02465973 від 07.12.2011 року не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складений ДПІ у Червоноармійському районі м. Харкова акт №923/233/24139808 від 09.03.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки по ТзОВ «Снарк ЛТД»» та складений ДПА у Харківській області акт №717/23-5/24136939 від 09.03.2011 року «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТзОВ «Побутелектротехніка». Однак, в силу приписів статтей 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.
Крім того, суд вказує, що посилання відповідача на нікчемність договорів укладених між позивачем та ТзОВ «Снарк ЛТД» на підставі акту перевірки, складеного ДПІ у Червоноармійському районі м. Харкова акт №923/233/24139808 від 09.03.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки по ТзОВ «Снарк ЛТД» не заслуговує на увагу суду, оскільки як вбачається з ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 року в справі №2а-3611/11/2070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СНАРК ЛТД" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії, зроблено висновок про те, що даний акт перевірки №923/233/24139808 від 09.03.2011 року не є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства, а відтак виходячи з приписів частини 3 статті 70 КАС України, не може бути взятий судом до уваги в якості належного та допустимого доказу.
Крім того, вищевказаною ухвалою суду встановлено, що свідок ОСОБА_4, який є директором ТзОВ «Снарк ЛТД», документи обов'язкової звітності підписував особисто, зразки підписів у нього відібрані не були, про призначення експертиз його почерку повідомлений не був.
Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
В ході розгляду справи відповідачем не подано суду жодних доказів порушення адміністративного чи кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представником в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, пункту 198.6 статті 198 ПК України.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Луцькою ОДПІ в акті планової виїзної перевірки ПАТ «Волинська обласна друкарня» обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0004092301 від 21.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 13771,25 грн., з яких за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 11017,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 2754,25 грн. та №0000492301 від 20.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 47958,31 грн., з яких за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 38819,05 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 9139,26 грн. слід скасувати як протиправні.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позивачем до суду був сплачений судовий збір в розмірі 790,00 грн. відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», а тому дана сума судового збору на підставі частини 1 статті 94 КАС України підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ПАТ «Волинська обласна друкарня».
Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтей 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтей 185, 198, 201 Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0004092301 від 21.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 13771,25 грн., з яких за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 11017,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 2754,25 грн. та №0000492301 від 20.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 47958,31 грн., з яких за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на суму 38819,05 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 9139,26 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Волинська обласна друкарня» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» 790 (сімсот дев'яносто) гривень сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 17 квітня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич