м.Вінниця
17 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/1110/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука Михайла Володимировича
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги
12 березня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.12.2011 року ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0011441750 про збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 43955 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10988,75 грн. Крім того, в зв'язку з несплатою суми грошового зобов'язання, визначеної в даному податковому повідомленні-рішенні, Позивачу була вручена податкова вимога № 50 від 07.02.2012 року.
Дане податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу Позивач вважає такими, що суперечать чинному законодавству, є протиправними, не ґрунтуються на жодних законних підставах та винесені з порушенням вимог законодавства та просить визнати їх протиправними і скасувати.
В судовому засіданні 29 березня 2012 року суд протокольно ухвалив замінити позивача, Державну податкову інспекцію у м. Вінниці, її правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник Відповідача позов не визнав з підстав викладених у своїх письмових запереченнях, в яких вказав, що ДПІ у м. Вінниці, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представника Позивача, заперечення представника Відповідача, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В період з 04.11.2011 р. по 10.11.2011 р. старшим державним податковим ревізором-інспектор відділу адміністрування та контрольно-перевірочної роботи з ПДВ управління оподаткуввання фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_4 проведена документальна позапланова невиїзна ФОП ОСОБА_3 з питань правильності обчислення сум ПДВ за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., за наслідками якої складено акт №4437/17/НОМЕР_1 від 15.11.2011 року.
Перевіркою встановлено, що Позивачем, в порушення п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму ПДВ 43955 грн., та, в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, за липень 2011 року в сумі 43955 грн.
На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення - рішення №0011441750 від 22.12.2011 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 43955,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10988,75 грн.
Крім того, в зв'язку з несплатою суми грошового зобов'язання, визначеної в даному податковому повідомленні-рішенні, Позивачу була вручена податкова вимога № 50 від 07.02.2012 року.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
Як слідує з акту перевірки від 15.11.2011 року, основними аргументами, на підставі яких винесено оскаржуване рішення, є те, що в результаті аналізу та співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за серпень 2011р. встановлено, що СПД ОСОБА_3 в додатку 5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" в розділі II „Податковий кредит" відобразило обсяг придбання в сумі 95544,15 грн., суму ПДВ 19108,83 грн. по платнику податку (постачальнику) СПД ОСОБА_5, та в сумі 124233,35 грн., суму ПДВ 24846,67 грн. по платнику податку (постачальнику) СПД ОСОБА_5
Виходячи з вищевикладеного ФОП ОСОБА_3 в липні 2011 року сформовано податковий кредит на суму ПДВ 43955 грн. з сумнівними платниками податків, а саме: стан платника СПД ОСОБА_5 - фактична адреса не встановлена, основні засоби, в тому числі власні складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.
відсутні, стан платника ПП «Спецкомсервіс» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.
Виходячи з вищенаведеного, Відповідач прийшов до висновку, що СПД ОСОБА_3, порушено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 43955 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 43955 грн., що призвело до порушення Позивачем п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 43955 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 43955 грн.
З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як вбачається з акту перевірки, питання товарності зазначених операцій ревізором, під час проведення перевірки, взагалі не досліджувалось. Ним тільки досліджувались акт перевірки СПД ОСОБА_5 та акт про неможливість звірки з ПП "Спецкомпсервіс".
Дане питання досліджувалось судом під час судового розгляду.
Так, як встановлено під час судового розгляду, між Позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір № 35 про надання маркетингових послуг від 01 квітня 2011 року. Відповідно до п. 1.1 даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовникові маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці Товару за няпрямками, погодженими сторонами в цьому Договорі, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх до умов Договору.
Відповідно до податкових накладних від 01.07.2011 р. №№ 1/, 2/, 3 Позивач отримав зазначені в договорі номенклатурні послуги від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 на загальну суму ПДВ 19108,83 грн.
Крім того, в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт №№ ЯР-0000003, ЯР-0000004, 0000005, що підтверджують надання маркетингових послуг СПД ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_3
Факт оплати маркетингових послуг, на підставі договору поставки №35 від 01.04.2011 року, підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку ФОП ОСОБА_3
Також, під час судового розгляду справи встановлено, що між Позивачем та приватним підприємством "Спецкомпсервіс" укладено договір № 668 виконання робіт/надання послуг від 02 травня 2011 року. Відповідно до п. 1 даного договору Замовник зобов'язаний передати зерно ячменю та пшениці, а Виконавець зобов'язаний прийняти його та виконати послуги по сушці, очистці і калібровці зерна на умовах визначених цим договором.
Відповідно до податкових накладних від 20.07.2011 р. № 99, від 21.07.2011 р. № 103, від 27.07.2011 р. № 134, від 06.07.2011 року № 18 Позивач отримав зазначені в договорі послуги від ПП "Спецкомпсервіс" на загальну суму ПДВ 24846,67 грн.
Крім того, в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт № СК-0000095 від 20.07.2011 р., № СК-0000095 від 21.07.2011 р., № СК-0000181 від 29.07.2011 р., № СК-0000182, що підтверджують надання послуг ПП "Спецкомпсервіс" ФОП ОСОБА_3 за договором № 668 від 02.05.2011 року.
Факт оплати виконання робіт/надання послуг, на підставі договору поставки №668 від 02.05.2011 року, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 23 від 21.07.2011р., № 14 від 06.07.2011р., № 22 від 22.07.2011р., № 27 від 22.07.2011р.
Крім того, як зазначено Відповідачем самостійно в акті перевірки від 15.11.2011 року № 4437/17/НОМЕР_1, ПП "Спецкомпсервіс" включило до складу зобов'язань по ПДВ у липні 2011 року взаємовідносини із Позивачем на загальну суму 24846,67 грн.
Що стосується посилань представника Відповідача на те, що СПД ОСОБА_5 не взято на себе зобов'язань по ПДВ у липні 2011 року по взаємовідносинах із Позивачем і в результаті чого виникла "податкова яма", то в даному випадку варто зазначити наступне.
Так, положення Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами даного кодексу
Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.
Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс , який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення не відповідають вище переліченим вимогам.
Оскільки судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0011441750 від 22.12.2011 року є протиправним, то відповідно і вимога ДПІ у м. Вінниці № 50 від 07.02.2012 року прийнята на виконання вказаного рішення також є протиправною.
Відтак, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0011441750 від 22.12.2011 року та податкової вимоги № 50 від 07.02.2012 року.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню та виммозі, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення не відповідають вище переліченим вимогам.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, квитанцією від 12.03.2012р. підтверджено сплату Позивачем судового збору у розмірі 549,43 грн., то дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 шляхом її безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0011441750 від 22 грудня 2011 року.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 50 від 07 лютого 2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 549 грн. 43 коп. (п'ятсот сорок дев'ять грн. 43 коп.) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (вул. 30-річчя Перемоги, 21, м. Вінниця, 21027).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна