вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
28 квітня 2012 р. Справа №2а-1273/12/0170/16
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі коллегії суддів: Головуючого судді - Александрова О.Ю.
суддів - Латиніна Ю.А.,
- Кононової Ю.С.,
за участі секретаря Сидельової М.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність №2.8.1.1 - 22/1054 від 30.12.11, посвідчення №272,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Державної виконавчої служби України
про визнання протиправною та скасування постанови, спонукання до виконання певних дій
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби (далі - відповідач) від 15.12.2011 року, зобов'язання відповідача вчинити вичерпні заходи для виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.12.2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Зі змісту листа відповідача від 17.01.12 року вих. № Л-2211-0-11/20/2 випливає, що "На адресу Генеральної прокуратури України, направлено подання про притягнення винних службових осіб Міністерства оборони України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2009 року №2а-698/08".
Ураховуючи викладене, керуючись п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем прийняте рішення про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа та ухвали №2-а-698/08 щодо зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з Державного бюджету України.
Посилаючись на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006 року, п. 26 Рішення Європейського суд з прав людини (заява № 53134/00) у справі "Кечко проти України", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 1 протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод позивач вважає, що відсутні правові підстави для перешкоджання забезпечити житлом ОСОБА_3 згідно норм, передбачених житловим законодавством. Невиконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2009 року, яка набула чинності, стосовно забезпечення громадянина ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з Державного бюджету України, є підставою стверджувати про відсутність в Україні ефективного засобу правового захисту, відтак має місце порушення вимог ст. 13 Конвенції.
У судове засідання позивач не з'явився та явку свого представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Раніше представником позивача надано до суду листа (а.с.35) у якому він просить розглянути справу за відсутності позивача. Крім того у судових засіданнях, що відбулись 14.03.12 року та 17.04.12 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовної заяві, а також зазначав, що виконавче провадження по виконавчому листу по адміністративній справі № 2-а-698/08 проведено неналежним чином.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає що виконавчі дії за виконавчим провадженням з примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду по справі №2-а-698/08 проведені у повному обсязі у відповідності до норм діючого Законодавства України "Про виконавче провадження" та інших нормативних актів, зокрема посилаючись на те, що оскільки виконати рішення суду без участі боржника не вбачається за можливе, державний виконавець цілком правомірно у відповідності до вимог пункту 11 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" 15.12.2011 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанова про закінчення виконавчого провадження жодним чином не порушила права позивача. Просить відмовити позивачу у задоволені його вимог у повному обсязі.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
13.04.2009 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-698/08, виданого 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з Державного бюджету України. Боржнику надано 7-ми денний строк для добровільного виконання рішення та попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк рішення буде виконане в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
22.07.2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. на Міністерство оборони України за невиконання рішення суду без поважних причин.
24.07.2009 року на адресу боржника (Міністерства оборони України) було скеровано вимогу державного виконавця надати у письмовому вигляді до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служб Міністерства юстиції України інформацію про наслідки виконання виконавчого листа, відповідно до якого суд вирішив: зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з державного бюджету України.
Листом вих. від 14.08.2009 року за № 303/3/426 заступник начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ полковник ОСОБА_4 повідомив державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_5, що на сьогоднішній день в Сімферопольському гарнізоні вільного житла не має. Громадянин ОСОБА_3 буде забезпечений житлом, після його надходження для розподілу серед військовослужбовців, членів їх сімей, а також осіб звільнених з лав Збройних Сил України.
22.09.2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. на Міністерство оборони України за невиконання рішення суду без поважних причин.
05.10.2009 року на адресу боржника (Міністерства оборони України) було скеровано вимогу в 3-денний строк з моменту отримання вимоги державного виконавця надати у письмовому вигляді до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України інформацію про наслідки виконання виконавчого листа, відповідно до якого суд вирішив: зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з державного бюджету України.
04.11.2009 року відповідачем на адресу Генеральної прокуратури України було направлено клопотання про притягнення винних посадових осіб Міністерства оброни України до кримінальної відповідальності по виконавчому провадженню № 12364710 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-689/08, виданого 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим.
Клопотання державного виконавця було повернено у відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для доопрацювання.
17.11.2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-а-698/08, виданого 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з Державного бюджету України.
Постанови вмотивовані тим, що державним виконавцем вжиті всі необхідні заходи для належного виконання рішення суду, передбачені ст. ст. 3, 18, 20-1, 24, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», однак виконання неможливе без участі боржника.
Непогодившись з зазначеною постановою позивач оскаржив її до Окружного адміністративного суду АР Крим. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.07.10 року по справі №2а-14735/09/6/0170 задовольнено позовні вимоги ОСОБА_3 та визнано протиправною і скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 17.11.2009 року про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-698/08 виданого 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів Державного бюджету України. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС вчинити дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" за виконавчим листом №2а-698/08, виданим 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів Державного бюджету України.
20.05.2011 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.07.10 року по справі №2а-14735/09/6/0170 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-а-698/08 виданого 17.03.2009 року, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим, про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів Державного бюджету України, про що прийнято відповідну постанову.
12.12.2011 року актом державного виконавця встановлено, що після відновлення виконавчого провадження від боржника - надійшли:
- лист від 07.06.2011 року №303/3/299, яким повідомлено, що постанова суду щодо забезпечення житлом ОСОБА_3 буде виконана після надходження житла для розподілу серед військовослужбовців, членів їх сімей, а також осіб, звільнених із військової служби, у Сімферопольському гарнізоні згідно черги;
- лист від 03.10.2011 року №303/3/490 яким повідомлено, що в Сімферопольському гарнізоні вільного житла не має, а також, що при найближчому розподілу житла ОСОБА_3 буде надано пропозиція щодо забезпечення його житлом в іншому гарнізоні АР Крим.
Відповідно до зазначених листів та проведених раніше виконавчих дій, державний виконавець дійшов до висновку про невиконання судового рішення та наявність в діях посадових осіб Міністерства оборони України ознак злочину передбачених ст. 382 КК України.
Відповідачем на адресу Генеральної прокуратури України 15.12.11 року було направлено клопотання про притягнення винних посадових осіб Міністерства оброни України до кримінальної відповідальності по виконавчому провадженню № 12364710 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-689/08, виданого 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим.
Згідно клопотання державного виконавця було повернено у відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для доопрацювання.
15.12.2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-а-698/08, виданого 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з Державного бюджету України.
Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2011 року та зобов'язати відповідача вчинити вичерпні заходи для виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2009 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність дій та оскаржуваних постанов відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах.
Відповідно до ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського Суду (справа "Кічко проти України" від 08.11.2005 р.) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність до бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні прийматися до уваги.
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
З постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.12.2011 року про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-а-698/08, виданого 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з Державного бюджету України вбачається, що державний виконавець дійшов висновку про те, що ним вжиті всі необхідні заходи для належного виконання рішення суду, у тому числі направлено подання про притягнення винних службових осіб Міністерства оборони України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання постанови суду, що стало підставою для скасування першої постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2009 року.
Однак в процесі розгляду справи судом встановлено, що подання державного виконавця про притягнення винних службових осіб Міністерства оборони України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання постанови суду, направлене до Генеральної прокуратури України, у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та спільного наказу Міністерства юстиції України і Генеральної прокуратури України "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів прокуратури при направлені та розгляді подань державних виконавців про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності" від 13.04.2009 №642/5/32, було повернено до відділу примусового виконання рішення департаменту ДВС України для доопрацювання (а.с.47).
Будь яких доказів, прийняття заходів щодо усунення недоліків у поданні державного виконавця, щодо притягнення посадових осіб Міністерства оборони України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання постанови суду, не надано.
За таких обставин вбачається, що відділом примусового виконання рішення департаменту ДВС України не дотримано вимог діючого законодавства України при виконанні судового рішення, що привело до повернення подання державного виконавця про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності на доопрацювання.
Суд вважає, що в даному випадку, закінчивши виконавче провадження відповідач не дотримав в повному обсязі вимог, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", адже закінчення виконавчого провадження за статтею 75 даного Закону передбачається тільки після застосування всіх заходів.
Матеріали справи свідчать про те, що не отримавши реагування на клопотання про порушення кримінальної справи і закінчивши виконавче провадження державний виконавець не звернув уваги на те, що за змістом даного Закону до кримінальної відповідальності може бути притягнуто боржника. В даному випадку боржником у відповідності до виконавчого листа від 17.03.2009 року у справі № 2-а-698/08 є державний орган - Міністерство оборони України.
Разом з тим, стаття 382 КК України не визначає суб'єктом злочину юридичну особу.
У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Однак, за даних обставин та за вказаних підстав виконавче провадження не може бути закінчене, а невиконаний виконавчий документ - повернутий до суду.
Суд також звертає увагу відповідача на те, що згідно з ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 3 статті 75 Закону 606-XIV встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Однак, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа до суду не зазначено.
Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, зважаючи на те, що згідно ч. 1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а закриття виконавчого провадження, по своїй суті є відмовою виконання постанови суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 28.04.12 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 28.04.12 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94,160-163 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.12.2011 року про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-а-698/08, виданого 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим, про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з Державного бюджету України.
3. Зобов'язати Державну виконавчу службу вчинити дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", за виконавчим листом № 2-а-698/08, виданим 17.03.2009 року Окружним адміністративним судом АР Крим про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити ОСОБА_3 житлом за рахунок коштів з Державного бюджету України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) 32,19 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунків відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.