"26" квітня 2012 р.Справа № 30-26/17-1572-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Петрова М.С.,
суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 24.11.11 р.;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 2438 від 10.04.11 р.;
- ОСОБА_3, довіреність № 2438 від 10.04.11 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства „Житлово комунальний сервіс „Чорноморський"
на рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2012 р.
по справі № 30-26/17-1572-2011
за позовом комунального підприємства „Житлово комунальний сервіс „Чорноморський"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 21124,42 грн. та зобов'язання укласти договір
20.04.2011 р. Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський»(далі по тексту КП «ЖКС «Чорноморський») звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту ФОП ОСОБА_4) про стягнення основного боргу по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території у сумі 10562,21 грн. за період з лютого 2008 р. по січень 2011 р., пені у сумі 10562,21 грн., а також просило зобов'язати ФОП ОСОБА_4 укласти з КП «ЖКС «Чорноморський»договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.11р. (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позову КП "ЖКС "Чорноморський" відмовлено (том 1, а. с. 113).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.11 р. (том 2, а. с. 56) апеляційну скаргу КП "ЖКС "Чорноморський" задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2010р. у справі №26/17-1572-2011 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення боргу у сумі 21124,42грн. -скасовано. Позов в цій частині задоволено, з ФОП ОСОБА_4 на користь КП "ЖКС "Чорноморський" стягнуто 10562,21грн. боргу, 10562,21грн. пені, 211,24 грн. держмита за подання позову, 105,62грн. держмита за подачу апеляційної скарги та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.11 р. (том 2, а. с. 94) касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 та рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2011 у справі № 26/17-1572-2011 в частині вимог про стягнення 10 562,21 грн. боргу та 10 562,21 грн. пені скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 та рішення господарського суду Одеської області від 18.07.2011 у справі № 26/17-1572-2011 залишено без змін.
Вищий господарський суд України дійшов даного висновку з огляду на те, що апеляційним господарським судом в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не надано оцінки тим обставинам, що позивачем самостійно було встановлено розмір плати у відшкодування понесених експлуатаційних витрат з утримання будинку і прибудинкової території; не було встановлено фактичні обставини справи, наявність відповідних рішень органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на вказані послуги, а також не з'ясовано питання щодо правомірності стягнення пені у правовідносинах, в яких сторонами не укладено договір.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2011р. (том 2, а. с. 99) справу прийнято до розгляду суддею Рога Н.В. та присвоєно № 30-26/17-1572-2011р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.02.12 р. (суддя Рога Н.В.) позов КП "ЖКС "Чорноморський" задоволено частково, з ФОП ОСОБА_4 стягнуто заборгованість у сумі 10 562 грн. 21 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 105 грн. 62 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 100 грн. В решті позову відмовлено.
Зазначене рішення прийняте з посиланням на те, що вимога позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та при будинкової території у сумі 10526 грн. є обґрунтованою, оскільки позивачем доведено належними доказами отримання відповідачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.
Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 10526 грн. за несвоєчасну оплату основного боргу у відшкодування понесених експлуатаційних витрат з утримання будинку та прибудинкової території місцевий господарський суд відмовив у задоволенні цих позовних вимог, оскільки приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачена сплата пені тільки за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги, а не за несвоєчасні розрахунки по утриманню будинків та прибудинкових територій.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КП "ЖКС "Чорноморський" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21.02.12 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 10562,21 грн. з ФОП ОСОБА_4 за прострочку оплати послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та задовольнити ці вимоги, поклавши на ФОП ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 804,75 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги КП "ЖКС "Чорноморський" зазначило, що відмова у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 10562,21 грн. є результатом помилки та неправильного застосування судом 1 інстанції норм матеріального права.
Так, скаржник вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні даного спору по суті неправильно розтлумачив термін «комунальні послуги», посилаючись на Закон України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 р., оскільки вказаний закон не скасовує і не змінює тлумачення та застосування відповідних норм Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», на підставі якого КП «ЖКС «Чорноморський»просило стягнути з відповідача пені за прострочення оплати по відшкодуванню витрат з утримання будинку та прибудинкової території.
На думку скаржника тлумачення судом 1 інстанції терміну комунальні послуги на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 р. є помилковим, оскільки у такому випадку вказаний закон скасовує відповідальність за несвоєчасну оплату витрат з утримання будинків та прибудинкових територій, встановлену Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 не погоджується із доводами цієї скарги і вважає, що суд 1 інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені. Крім того, ФОП ОСОБА_4 не погоджується і з розміром стягнутого основного боргу, оскільки позивач не надав відповідного рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифу на відшкодування витрат по утриманню будинку та прибудинкової території, тариф визначено позивачем самостійно без відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Відповідач також зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що він фактично надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території у спірний період.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального та матеріального права, судова колегія приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2006 р. між КП "ЖКС "Чорноморський" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір №62 (далі по тексту Договір) про повернення експлуатаційних витрат, за яким КП "ЖКС "Чорноморський" зобов'язалось забезпечувати утримання та експлуатацію житлового фонду України, а Фізична особа-підприємець зобов'язалась прийняти дольову участь у витратах по утриманню житлового дому, розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 522,8кв.м., шляхом перерахування комунальному підприємству відповідної суми на повернення експлуатаційних витрат.
Зазначений договір укладено сторонами строком на один рік. При цьому сторонами погоджено, що за відсутності заперечень, він автоматично пролонгується на один рік (п.6.1 договору).
Позивач та відповідач стверджують про закінчення дії Договору 31.12.2007р., цей факт встановлено і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.11 р., яка в частини відмови у задоволенні позовних вимог про спонукання ФОП ОСОБА_4 укласти спірний договір, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.11 р.
Проте, КП "ЖКС "Чорноморський" зазначає, що відносини по використанню нежитлового приміщення в підприємницькій діяльності та користування ФОП ОСОБА_4 послугами по утриманню будинку № 59 не переривались.
До вказаного приміщення в 2001 році ОСОБА_4 було прибудоване приміщення промтоварного магазину загальною площею 475,61 кв.м. (в 2-х рівнях), яке використовується відповідачем в підприємницькій діяльності шляхом надання приміщень в оренду під магазини та офіс банку.
Актом державної комісії від 30.11.2001р. (том 1, а. с. 14) промтоварний магазин розбудованої квартири АДРЕСА_1 як закінчений будівництвом об'єкт прийнятий в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи (том 1, а. с. 17-19), ОСОБА_4 неодноразово надсилались приписи та повідомлення про зобов'язання укласти (поновити) договір та сплатити заборгованість. Проте, зазначені листи були проігноровані, а ФОП ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від виконання зобов'язання приймати дольову участь в утриманні будинку та прибудинкової території ухилялася.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_4 надіслала КП "ЖКС "Чорноморський" лист (том 1, а. с. 20) в якому зазначила, що пред'явлена КП "ЖКС "Чорноморський" сума боргу є некоректною та просила зробити перерахунок.
Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_4 помилково вважає, що розрахунок суми послуг має розраховуватись виходячи із первісної площі квартири, яку вона придбала, та без врахування площі добудованих приміщень, оскільки це суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009г. № 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".
Згідно із позовною заявою КП ЖКС «Чорноморський»стверджує, що ним було надано відповідачу послуги по утриманню будинку та прибудинкової території на суму 10 562 грн. 21 коп.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території .
Відповідно до п.1 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05. 2009 р. N 529 (далі по тексту Порядок), який визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі по тексту - послуги) і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі по тексту - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Згідно із п.2 Порядку тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій . Виконавець доводить розрахунок тарифів до відома власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках, власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) та інших споживачів послуг шляхом проведення щодо кожного будинку грормадських слухань.
Цим же пунктом Порядку встановлено, що послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Таким чином, вказаний пункт порядку встановлює, що вартість наданих позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території у спірний період може бути визначена за тарифом, розрахованим позивачем, якщо цей тариф затверджено (погоджено) рішенням органу місцевого самоврядування.
З врахуванням вищезазначеного, однією з підстав скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.11 р. в частині стягнення з відповідача боргу за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території у спірний період, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 05.12.11 р. по даній справі зазначив саме відсутність в наявних матеріалах справи рішення органу місцевого самоврядування про затвердження (погодження) тарифів позивача за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території у спірний період.
При цьому у постанові Вищого господарського суду України від 05.12.11 р. містяться вказівки про те, що апеляційний суд в порушення вимог ст.43 ГПК України не надав оцінки тим обставинам, що позивачем самостійно було встановлено розмір плати у відшкодування понесених експлуатаційних витрат з утримання будинку і прибудинкової території; не було встановлено фактичні обставини справи, наявність відповідних рішень органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на вказані послуги.
Таким чином, за висновками Вищого господарського суду України вирішення спору щодо стягнення з відповідача витрат по утриманню будинку та прибудинкової території у спірний період є неможливим без рішення органу місцевого самоврядування про затвердження (погодження) визначеного позивачем самостійно тарифу на утримання будинку та прибудинкової території та встановлення фактичних обставин справи (фактичне надання послуг).
Відповідно із ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У зв'язку із тим, що судом 1 інстанції при вирішенні даного спору не були виконані вищезазначені вказівки Вищого господарського суду, судова колегія ухвалою від 24.04.12 р. витребувала від позивача рішення органу місцевого самоврядування про затвердження (погодження) визначеного позивачем тарифу на утримання будинку та прибудинкової території у спірний період, а також докази, підтверджуючи фактичне надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території у спірний період.
Однак, позивач вищезазначені вимоги Одеського апеляційного господарського суду, викладені в ухвалі від 24.04.12 р. не виконав у повному обсязі.
Так, позивач на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 24.04.12 р. надав рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.08.08 р. №9970 , яким затверджено тариф для мешканців квартир будинку по вул. Ак. Корольова, 59 по утриманню цього будинку та прибудинкової території, в той час як відповідач є власником нежитлового приміщення і тариф для нього повинен розраховуватися як для власника нежитлового приміщення.
Таким чином, надане позивачем рішення органу місцевого самоврядування, не містить погодження тарифів для власників нежитлових приміщень по спірному будинку, а відтак позивач не виконав вимоги постанови Вищого господарського суду України та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.12 р. щодо надання рішення органу місцевого самоврядування.
Щодо вимог апеляційного суду про надання доказів, підтверджуючих фактичне надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території, позивач надав дефектний акт на капітальний ремонт будинку по вул. Ак. Корольова,59, акт прийому виконаних робіт по ремонту каналізації, гарячого водопостачання, акт виконаних робіт прибиральницією дільниці №4 за березень 2011 р., акт слюсаря-сантехніка дільниці №4 щодо обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Однак, жодного документу, який би підтверджував оплату виконаних робіт або інших витрат позивач не надав.
При цьому як на початку розгляду апеляційної скарги, так і в подальшому, позивач вважає, що він не повинен узгоджувати із органом місцевого самоврядування тариф на послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, а доказом фактичного надання цих послуг є надані ним калькуляції вартості прибирання 1 кв. м. території, технічного обслуговування 1 кв. м. внутрішньобудинкових мереж тепло, водовідведення, водоспоживання, каналізації, розшифровки до тарифу, а також надані 26.04.12 р. документи, про які зазначалося вище.
Згідно із клопотанням позивача, поданим до апеляційного суду 26.04.12 р., він вважає, що вимоги, викладені в постанові Вищого господарського суду України (які є обов'язковими для суду 1 інстанції) та в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.12 р. є некоректними та незрозумілими і їх неможливо виконати.
Таким чином, судова колегія вважає, що вищезазначені калькуляції, їх розшифровки та інші документи позивача, надані 26.04.12 р., не можуть бути належними доказами надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території в тих обсягах, які зазначає позивач, і з цих документів неможливо визначити фактичні витрати на утримання будинку та прибудинкової території, а відповідно із цим визначити пропорційну частку витрат у спірний період, яку повинен відшкодувати відповідач, оскільки як зазначалося вище позивач не надав належно затвердженого (погодженого) органом місцевого самоврядування тарифу для власників нежитлових приміщень. Визначений позивачем самостійно тариф відповідно із п.2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05. 2009 р. N 529 та вказівками, які містяться в постанові Вищого господарського суду від 05.12.12 р. не може бути застосований судом при визначені наданих позивачем послуг.
За таких обставин судова колегія вважає, що позивач всупереч вимогам ст.33 ГПК України не довів належними доказами фактичний обсяг наданих ним послуг з утримання будинку та прибудинкової території у спірний період та їх вартість, а тому місцевий господарський суд помилково задовольнив позов в частині позовних вимог КП ЖКС «Чорноморський», що відповідно із п.2 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування в цій частині оскарженого рішення суду 1 інстанції.
Згідно із позовною заявою КП ЖКС «Чорноморський»останнім також заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_4 пені в сумі 10562,21 грн., нарахованої за борг по оплаті послуг з утримання будинку та при будинкової території.
Однак, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки позивач всупереч вимогам ст.33 ГПК України не довів наявність самого основного боргу, а відповідно із цим і його прострочення. Таким чином, підстав для стягнення з відповідача пені не має.
Доводи скаржника про те, що відповідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено нарахування пені за прострочення оплати послуг з утримання прибудинкових територій судова колегія не приймає до уваги з огляду на те, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені є недоведеність позивачем фактичного обсягу та вартості наданих послуг, тобто наявності основного боргу та прострочення його сплати.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги КП ЖСК «Чорноморський»про скасування рішення господарського суду Одеської області від 21.02.12 р. в частині відмови у стягненні пені - без задоволення, а рішення в цій частині без змін, оскільки в цій частині по суті воно є вірним. Решта рішення господарського суду Одеської області від 21.02.12 р. підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст.104 ГПК України.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача (скаржника).
Керуючись ст.ст. 49,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
1.Апеляційну скаргу комунального підприємства „Житлово комунальний сервіс „Чорноморський" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 21.02.12 р. скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«У позові комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський»відмовити.»
2.Видачу наказу в порядку ст.122 ГПК України доручити господарському суду Одеської області.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 27.04.2012 р.
Головуючий суддя М.С. Петров
Суддя Г.П. Разюк
Суддя С.І. Колоколов