01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.04.2012 № 5011-39/1127-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Отрюха Б.В.
Михальської Ю.Б.
за участю представників:
від позивача : Костін К.М. - юрист
від відповідача : Зражевська Н.В. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України
на ухвалу
Господарського суду м. Києва
від 20.02.2012р.
у справі № 5011-39/1127-2012
за позовом Приватного акціонерного товариства «Славагропромсервіс»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України №720-р від 30.11.2011 року
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2012р. у справі № 5011-39/1127-2012 вжито заходів забезпечення позову, а саме заборонено Антимонопольному комітету України вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням рішення Антимонопольного комітету від 30.11.2011 №720-р., в тому числі й щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Славагропромсервіс" штрафу в розмірі 350000,00 грн. до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-39/1127-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Славагропромсервіс" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 720-р від 30.11.2011 року.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятою ухвалою звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу Господарського суду м. Києва скасувати, оскільки вважає, що судом порушено ст. 66 ГПК України.
Апелянт зауважує, що предметом позову є рішення Антимонопольного комітету України від 30.11.20011 №720-р, яким визнано, що ПрАТ «Славагропромсервіс» вчинило порушення, передбачене п. 16 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді створення перешкод працівникам Комітету. За вчинене порушення на ПрАТ «Славагропромсервіс» накладено штраф у розмірі 315 000 грн.
Апелянт посилається на те, що рішення органу Антимонопольного комітету України не є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється стягнення штрафу та пені у примусовому порядку. Тому на його думку, судове рішення у справі буде стосуватися правомірності прийняття Комітетом рішення від 30.11.2011 №720-р, а не стягнення штрафу та пені, то вжиття заходів по забезпеченню позову, не пов'язане із самим позовом.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:
До Господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Славагропромсервіс» з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 30.11.2011р. №720-р. Разом з позовною заявою позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просив з метою забезпечення позову зупинити дію рішення Антимонопольного комітету України № 720-р від 30.11.2011 року до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України позивач до прийняття рішення по справі, має право зокрема, збільшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" збільшено може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог, то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Позивач додатково до заявленої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 720-р від 30.11.2011 року, просив суд також визнати відсутнім у Антимонопольного комітету України права на стягнення штрафу з Приватного акціонерного товариства "Славагропромсервіс" у сумі 350000,00 грн. за рішенням Антимонопольного комітету України № 720-р від 30.11.2011 року.
Оскільки саме оскаржуваним рішенням Антимонопольного комітету України №720-р від 30.11.2011 року на позивача була накладена вищезазначена сума штрафу, то суд вважає позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог такими, що є однорідними, оскільки вони виникають з одних і тих самих підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як свідчать матеріали справи, що до заяви про збільшення позовних вимог додані докази її направлення відповідачу, а саме: фіскальний чек № 7568 від 09.02.2012 р. з описом вкладення у цінний лист.
Колегія вважає, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
Відповідно до підтриманої заяви про вжиття заходів забезпечення позову представник позивача просить суд з метою забезпечення позову заборонити Антимонопольному комітету України вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням рішення Антимонопольного комітету України № 720-р від 30.11.2011 року, в тому числі й щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Славагропромсервіс" штрафу в розмірі 350000,00 грн. до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Представник позивача вважає, що оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України оскарження рішення суб'єкта владних повноважень не зупиняє його дії саме по собі, то фактично, приступивши до стягнення штрафу за оскаржуваним рішенням, Антимонопольний комітет України зможе стягнути кошти з рахунків позивачів, а у випадку задоволення позову, повернути ці кошти з державного бюджету буде практично неможливо, що в свою чергу, вплине на фінансовий стан підприємства позивача. За наведених обставин, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до вищепереліченого, заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії (ч. 1 ст. 67 ГПК України).
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ), у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ).
Позивач належним чином обґрунтував причини звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Судом також враховано, що заходи до забезпечення позову, що застосовуються господарським судом, відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються. При цьому судом враховано співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Аналізуючи матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін колегія вважає, що позивач обґрунтував належним чином необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони Антимонопольному комітету України вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням рішення Антимонопольного комітету України № 720-р від 30.11.2011 року, в тому числі й щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Славагропромсервіс" штрафу в розмірі 350000,00 грн. до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-39/1127-2012.
Колегія, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті може утруднити виконання рішення суду.
За таких обставин колегія приходить до висновку, що ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 101, 103-106 Господарського процесуального Кодексу України, суд ,-
Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.02.2012р. у справі №5011-39/1127-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-39/1127-2012 повернути Господарському суду м. Києва для розгляду справи по суті спору.
Головуючий суддя Тищенко А.І.
Судді Отрюх Б.В.
Михальська Ю.Б.