01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.04.2012 № 5011-7/365-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Отрюха Б.В.
Михальської Ю.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Лисич Ю.В. - юрист;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської громадської організації інвалідів «Довічне право інваліда»
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 20.02.2012р.
у справі № 5011-7/365-2012
за позовом Київської міської громадської організації інвалідів «Довічне право інваліда»
до Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський»
про укладення договору оренди
Київська міська громадська організація інвалідів "Довічне право інваліда" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" про зобов'язання укласти договір оренди приміщення розміром 5, 3 кв. м. на першому поверсі та 67, 4 кв. м. підвального приміщення у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 43/12.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.02.2012 року по справі № 5011-7/365-2012
в позові Київській міській громадській організації інвалідів «Довічне право інваліда» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права та на неповне з»ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що в обґрунтування свого права на оренду нежитлового приміщення апелянт посилався на ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідно цієї норми особа, яка бажає укласти договір оренди, направляє заяву відповідному орендодавцеві, який за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк надсилає матеріали органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Апелянт зазначає, що жодних претензій до поданих ними документів для укладення договору оренди або про наявність перешкод для цього зі сторони відповідача апелянту не надходило.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:
Рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради №129 від 26.06.2007 Київській міській громадській організації інвалідів «Довічне право інваліда» (позивач) передано на баланс та закріплено на праві господарського відання майно територіальної громади міста Києва нежиле приміщення площею 72, 7 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 43/12.
Позивачем на адресу відповідача було направлено листи відповідно до яких, позивач просив вирішити питання про передачу приміщень за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 43/12 в оренду та укладення договору оренди.
На вказані листи, відповідач рекомендував позивачу звернутися з цього питання до голови Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
Київська міська громадська організації інвалідів «Довічне право інваліда» просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір оренди приміщення розміром 5, 3 кв. м. на першому поверсі та 67, 4 кв. м. підвального приміщення у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 43/12.
Відповідно до матеріалів справи спірне нежиле приміщення належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Згідно з ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, особа, якій належать майнові права або особа, уповноважена власником на укладення договору найму.
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГК України, щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності, орендодавцями є органи, уповноважені відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти таким майном.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ст. ст. 6 та 10 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.
Статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній станом на 01.03.2007) передбачений порядок укладання договору оренди, а саме фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
Органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 вказаного Закону орендодавцями зокрема є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91 затверджено Порядок передачі майна територіально громади міста Києва в оренду, який регулює організаційно-розпорядчі відносини, пов'язані з передачею в оренду (суборенду) цілісних майнових комплексів, будівель, споруд, приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; правові відносини між орендодавцем та орендарями щодо використання комунального майна; порядок укладання, припинення та розірвання договору оренди комунального майна.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку орендодавцями за цим Порядком є, у тому числі підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення; окреме індивідуально визначене майно).
Відповідно до вищепереліченого орендодавцем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 43/12 є Комунальне підприємство "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський", а власником є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній станом на 01.03.2007) істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди (ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Згідно з ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Наявними в справі доказами встановлено, що сторони у справі істотних умов договору оренди не визначили.
Загальні умови укладення договорів, які породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 ГК України. Згідно з п. 3 цієї статті укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю.
Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
Колегія суддів підтримує суд першої інстанції стосовно того, що укладення господарського договору є обов'язковим і суд може зобов'язати сторони укласти господарський договір чи визнати, що договір між ними вже укладений, лише в тому випадку, коли такий договір заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим, або коли існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних суб'єктів господарювання, а також якщо вирішення переддоговірного спору передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставою для його скасування.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Київської міської громадської організації інвалідів «Довічне право інваліда» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2012 р. у справі №5011-7/365-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-7/365-2012 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Тищенко А.І.
Судді Отрюх Б.В.
Михальська Ю.Б.