01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.04.2012 № 32/153
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Моторного О.А.
Кошіля В.В.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2012 року (суддя - Любченко М.О.)
за позовом ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас»
про визначення та стягнення вартості частки майна, -
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» (далі - відповідач) про визначення та стягнення, належної позивачу частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас», у зв'язку із виключенням ОСОБА_3 із вказаного товариства, з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.01.2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2012 року, а позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2012 року ОСОБА_3 відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 06.03.2012 року.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення технічної експертизи.
Колегія суддів, розглянувши дане клопотання не знайшла підстав для його задоволення, у з в'язку з тим, що питання вказані позивачем в клопотанні не мають значення для правильного вирішення справи та можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні 06.03.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 03.04.2012 року.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (оригінальний примірник пояснення ОСОБА_10, які на його думку підтверджують, що ОСОБА_3 коштів та майна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» не вносив.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів ухвалила відмовити в задоволені клопотання з огляду на те, що вказаний документ всупереч приписів ст. 36 Господарського процесуального кодексу України не засвідчено належним чином, внаслідок чого не може бути прийнятий судом в якості належного доказу.
03.04.2012 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 12.04.2012 року.
В судовому засіданні призначеному на 12.04.2012 року представник відповідача заявив клопотання, в якому просив суд долучити заяву ОСОБА_5 від 11.04.2012 року, в якій останній заявив, що при реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» кошти в сумі 81 000 грн. були винесені тільки учасниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача у даній справі, колегія суддів ухвалила подане клопотання задовольнити, надані додаткові документи долучити до матеріалів справи.
На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 12.04.2012 року було оголошено перерву на 19.04.2012 року.
Представник відповідача також надав додаткові письмові пояснення щодо формування статутного капіталу.
У судове засідання 19.04.2012 року з'явився представник відповідача.
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, проте через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи, з огляду на те, що позивач, не був позбавлений права направити в засідання суду іншого представника, крім того, до клопотання про відкладення розгляду справи не додано доказів, які б підтверджували обставини викладені в клопотанні.
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача встановив наступне.
За змістом ст.ст. 1, 4 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 07.03.2002 року) господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі установчого договору і статуту.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баркас» створене згідно з установчим договором про створення та діяльність Товариства від 27.08.2002 року і зареєстровано Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією за №10529 29.08.2002 року.
29.08.2002 року за №10529 Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас».
За змістом п. 2.1 статуту учасниками товариства є особи, що підписали договір про створення та діяльність товариства від 27.08.2002 року, тобто ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Відкрите акціонерне товариство «Завод «Кінап».
Статтею 50 вказаного Закону України передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Статтею 4 установчого договору встановлено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок грошових вкладів учасників створений статутний фонд товариства в розмірі 517913 грн.
Частки учасників у статутному фонді товариства складають:
ОСОБА_3 - 90000 грн., що відповідає 17,33% статутного фонду, ОСОБА_6 - 90000 грн., що відповідає 17,33% статутного фонду, ОСОБА_7 - 90000 грн., що відповідає 17,33% статутного фонду, Відкрите акціонерне товариство «Завод «Кінап» вносить частку нежилого виробничого приміщення (перший поверх) двоповерхового блоку заводоуправління загальною площею 902 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160. Вартість приміщення за домовленістю сторін складає 247913 грн., що відповідає 48% статутного фонду.
04.07.2003 року були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас».
Вказаними зборами прийнято рішення про вихід зі складу учасників відповідача Відкритого акціонерного товариства «Завод «Кінап», у зв'язку із рішенням спостережної ради останнього та заявою правління Відкритого акціонерного товариства «Завод «Кінап».
14.07.2003 року Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстровано статут та установчій договір Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» у новій редакції.
З наявного в матеріалах справи статуту в редакції від 14.07.2003 року вбачається, що учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» визначено наступних осіб:
ОСОБА_3 - 172637,50 грн., що становить 33,33% статутного фонду товариства,
ОСОБА_6 - 172637,75 грн., що становить 33,34% статутного фонду товариства,
ОСОБА_7 - 172637,75 грн., що становить 33,33% статутного фонду товариства.
Згідно із ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.58 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції від 27.04.2007 року) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
20.11.2007 року було проведено загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас», про що складено протокол від 20.11.2007 року №20/1В.
Загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» від 20.11.2007 року було прийнято рішення виключення ОСОБА_3 зі складу учасників відповідача, внаслідок чого затверджено наступний розподіл часток: ОСОБА_6 - 33,34% статутного фонду товариства, ОСОБА_7 - 33,33% статутного фонду товариства,товариство - 33,33% статутного фонду товариства.
Вказані зміни були відображені у статуті відповідача, зареєстрованому державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації 14.01.2008 року.
Згідно із ч. 2 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції від 27.04.2007 року) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Спір по справі виник у звязку з тим, що ОСОБА_3 було виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас», внаслідок чого у ОСОБА_3 виникло право на отримання вартості частини майна відповідача, пропорційної частці позивача у статутному (складеному) капіталі товариства.
Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту внесення до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» грошових коштів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позовних вимогах виходячи з наступного.
Статтею 144 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання цим кодексом законної сили) встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.
За змістом ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 07.03.2002 року) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Тобто, належним і допустимим доказом внесення учасником товариства грошових коштів до статутного фонду товариства є документ, виданий банківською установою.
Пунктом 1.5, 2.2.13 Постанови №527 від 18.12.1998 року Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» (норми якої діяли на момент створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас») встановлено, що для формування статутного фонду господарського товариства (в іноземній та/або національній валюті) клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок. Кошти на цей рахунок перераховуються засновниками, учасниками для формування статутного фонду господарського товариства до його реєстрації як юридичної особи.
Аналогічні положення містить Постанова №492 від 12.11.2003 року Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», яка є чинною на теперішній час.
Як вбачається з довідки №0301/210 від 28.08.2002 року Станкобудівної філії КБ КФС «Експобанк», Товариству з обмеженою відповідальністю «Баркас» було відкрито тимчасовий рахунок. В уставний фонд внесено 81000 грн.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції вказана довідка будь-яким чином не свідчить, що статутний фонд відповідача у розмірі 81000 грн. був сформований, у тому числі, за рахунок внесків позивача.
Статтею 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 07.03.2002 року) визначено обов'язок кожного з учасників до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу не є доказом належного виконання, зокрема, ОСОБА_3, встановленого законом обов'язку.
Посилання позивача на наявну у матеріалах справи копію об'яви №01 від 07.10.2003 року про внесення готівки, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки об'ява про внесення готівки, відповідно до п. 2 Змін до Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затверджена Постановою Правління Національного банку України 09.04.2002 № 132, яка діяла на час оспорюваного внесення грошових коштів, була документом, на основі якого мали бути внесені кошти до банківського рахунку, але ніяк не підтверджувала їх фактичного внесення.
Підтвердженням внесення коштів через касу банку, згідно п. 2.9. частини 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженій Постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року за № 174, є тільки квитанція (другий примірник прибуткового касового ордера).
До цього, дана копія незасвідчена в установленому порядку, оригінальний примірник об'яви позивач не надав.
Окрім того, в цій об'яві зазначено, що кошти вносив ОСОБА_9, директор ТОВ «Баркас».
Крім того, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
Дія цього закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно - правової форми, форми власності і підпорядкування.
Відтак, відомості, наявні у статуті товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас», а також витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно того, що статутний фонд товариства становить 517913 грн., а частка ОСОБА_3 у статутному фонді складає 33,33%, або 172637,50 грн., підтверджує той факт, що статутний фонд товариства сформований, проте внесення учасником товариства коштів може бути підтверджене лише первинними документами.
До того ж, в письмовій заяві на ім'я відповідача від 1.04.20121 року, нотаріально посвідченої, ОСОБА_10, який був довіреною особою під час реєстрації Товариства та вносив суму коштів у розмірі 81 000 грн. пояснив, що дану суму йому було передано тільки учасниками товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Посилання позивача на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у цивільній справі №2-6275/07 від 13.11.2007 року; ухвалу апеляційного суду міста Києва у справі №22-2500 від 28.02.2008 року, як на доказ наявності у ОСОБА_3 права на отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у даному цивільному процесі питання формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» з боку ОСОБА_3, не розглядалося взагалі.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Крім того, у цивільній справі № 2-6275/07 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, предметом спору був саме поділ майна, а не спір про внесення частки до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас».
Внесення частки до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас» ОСОБА_3 є лише оціночним судженням суду при вирішенні іншої справи і не може вважатися преюдиціальним фактом.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач просив суд визначити та стягнути, належну позивачу частку вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас», у зв'язку із виключенням ОСОБА_3 із вказаного товариства, з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, тоді як в письмових поясненнях позивач, наводить розрахунок частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркас», у звязку з виключенням позивача з вказаного товариства, з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, проте колегія суддів не приймає до уваги вказані пояснення з огляду на наступне.
Так, при подачі позовної заяви ОСОБА_3 заявлялася вимога немайнового характеру, тоді як в письмових поясненнях позивач наводить вимогу майнового характеру, а державне мито сплачено при поданні позову лише за вимогу немайнового характеру.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не надано доказів внесення грошових кошті або майна у статутний капітал Товариства зоб меженною відповідальністю «Баркас».
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2012 року у справі № 32/153 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2012 року - без змін.
Матеріали справи № 32/153 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Моторний О.А.
Кошіль В.В.