донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.04.2012 р. справа №2/5009/7844/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Азарової З.П.
суддівГези Т.Д. Малашкевича С.А.
При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.
За участю представників сторін
від позивача:не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від09 лютого 2012р.
у справі№ 2/5009/7844/11 (суддя Мойсеєнко Т.В.)
за позовом:Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург", м.Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, АДРЕСА_1
простягнення 3 295 грн. 00 коп. страхового відшкодування
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.02.2012р. по справі № 2/5009/7844/11 (суддя Мойсеєнко Т.В.) частково задоволенні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" м.Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург", м.Запоріжжя за участю третьої особи ОСОБА_5, с. Тарасівка про стягнення 3 295 грн. 00 коп. страхового відшкодування.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 2785,00 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) страхового відшкодування. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги в задоволеній частині є обґрунтованими та доведеними належним чином.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Металург" м.Запоріжжя, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував той факт, що позивач всупереч вимогам чинного законодавства та висновку експерту самостійно збільшив суму страхового відшкодування, оскільки вартість відновлювального ремонту складає 3 170,10 грн., а позивачем сплачено страхувальнику 3 295,00 грн. Скаржник зазначає, що у досудовому порядку позивачем не надавались необхідні документи, а отже спір виник внаслідок неправомірних дій позивача, оскільки його право на отримання відшкодування відповідачем не порушувалось. Крім того, скаржник вказує на те, що огляд пошкодженого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди майна проведено тільки заінтересованою особою (позивачем), що унеможливлює з'ясування дійсних пошкоджень завданих автомобілю.
В апеляційній скарзі апелянт наполягає, що при поданні позову позивачем були пропущенні строки позовної давності. До того ж, господарський суд порушив норми ч.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на думку скаржника, необхідно було залишити позов без розгляд у зв'язку з ненаданням позивачем необхідних документів.
Позивач та третя особа відзивів суду не надали, своєї позиції стосовно вимог апеляційної скарги не висловили.
У судове засідання 24.04.2012р. представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги те, що сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності сторін, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" м.Київ звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург", м.Запоріжжя про стягнення 3 295 грн. 00 коп. страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на статтю 27 Закону України "Про страхування", яка передбачає, що до нього перейшло право вимоги в межах фактичних витрат, яке страхувальник або інша особа має до відповідальної за заподіяний збиток особи.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 15.12.2011р. порушив провадження за вказаним позовом та залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичну особі ОСОБА_5
При розгляді справи господарським судом було встановлено, 12.09.2008р. в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілем "Шевроле" (державний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_5 завдано механічних ушкоджень автомобілю "Шкода" (державний номер НОМЕР_2), який належить ТОВ "Перша лізингова компанія".
Згідно довідки № 8211363, виданої УДАІ УМВС України в Запорізькій області, Дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_5
Постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 01.10.2008р. у справі № 3-3765/08 встановлено, що ДТП мала місце з вини водія ОСОБА_5, тому його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Автомобіль ("Шкода" державний номер НОМЕР_2) застрахований у ЗАТ "АСК "ІНГО Україна" на підставі полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 250548727 від 17.01.2008 р. Страхувальником є ТОВ "Перша лізингова компанія".
Автомобіль "Шевроле" (державний номер НОМЕР_1) на момент ДТП був забезпеченим згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів в ПрАТ "СК "Металург" (поліс №ВВ/2892754).
Вчинена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховою подією, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля, було складено висновок № 1556 від 18.09.2008 р., відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний власникові автомобіля, складає 3170,10 грн., але згідно рахунка №1716 від 18.09.2008р., наданого ТОВ "Інтеравто-Плюс", фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 3295,00 грн. Тому, страховим актом ЗАТ "АСК "ІНГО Україна" № 37808 від 17.11.2008 р. визначено суму збитку та страхового відшкодування в розмірі 3295,00 грн.
На умовах договору страхування позивач оплатив власнику автомобіля Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 3295,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11876 від 08.12.2008 р.
10.01.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 36 про виплату 3295,00 грн. страхового відшкодування.
Листом від 25.01.2011 р. № 79 відповідач не задовольнив вимоги позивача, а повідомив, що для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування в порядку регресу необхідно надати додаткові документи, а також уточнити номерний знак транспортного засобу страхувальника позивача у зв'язку з його невірним зазначенням в постанові Пологівського суду від 01.10.2008 р.
Сума страхових виплат не була компенсована відповідачем, тому позивач звернувся з позовом про стягнення 3 295 грн. страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної події. Вказаний позов задоволений судом частково.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" (в редакції чинній на час виникнення спору) передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 990 вказаного кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Приписами ст. 993 зазначеного кодексу встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 1191 вищенаведеного кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток .
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, дійсно є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб, яким керувала вказана особа, був застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Металург", м.Запоріжжя (відповідач) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Внаслідок укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, відповідач і стає відповідальною особою. Тобто, відповідач взяв на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну вказаним джерелом.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Вартість відновлювального ремонту (3295,00 грн.) була повністю оплачена позивачем платіжним дорученням №11876 від 08.12.2008 р. страхувальнику -ТОВ "Перша лізингова компанія". Полісом № ВВ/2892754 передбачена виплата ПрАТ "СК "Металург"франшизи в сумі 510,00 грн.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково з врахування франшизи за договором.
Посилання скаржника на те, що у досудовому порядку позивачем не надавались необхідні документи, а отже спір виник внаслідок неправомірних дій позивача та його право на отримання відшкодування відповідачем не порушувалось, судова колегія до уваги не приймає з огляду на наступне.
Статтею 35 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:
а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;
б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;
ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;
д) розмір шкоди;
е) підпис заявника і дата подання заяви.
До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Як вбачається зі змісту претензії позивача від 10.01.2011 р. № 36 про виплату 3295,00 грн. вона відповідає вимогам вищевказаної статті, тобто подана позивачем з дотриманням встановленого порядку.
Відповідно до положень ст. 36 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
Як правомірно встановлено господарським судом, відповідач не приймав рішення за результатами розгляду претензії позивача. У відповіді на претензію зазначалось, що питання про виплату страхового відшкодування буде вирішено після отримання витребуваних відповідачем документів. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено вимоги ст. 36 Закону України від 01.07.2004 р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Посилання скаржника на те, що позивач всупереч вимогам чинного законодавства та висновку експерта самостійно збільшив суму страхового відшкодування, судова колегія до уваги не приймає з огляду на наступне.
Статтею 29 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) визначено порядок здійснення страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу. Зокрема, визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Дійсно, відповідно до експертного висновку № 1556 від 18.09.2008р. вартість відновлювального ремонту складає 3 170,10 грн. Однак фактичний розмір витрат на проведення відновлювального ремонту склав 3295,00 грн., що підтверджується рахунком № 1716 від 18.09.2008 р. ТОВ "Інтеравто-Плюс", тобто реальний розмір шкоди складав 3295,00 грн.
При цьому не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що огляд пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майна проведено тільки заінтересованою особою (позивачем), оскільки пошкоджений автомобіль був оглянутий експертом, що відповідає положенням п. 34.1. ст. 34 Закону України від 01.07.2004 р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін).
Стосовно посилань скаржника на порушення позивачем строків позовної давності, то судова колегія зазначає, що відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При розгляді апеляційної скарги апеляційна інстанція не застосовує вказані строки, якщо клопотання про їх застосування не було надано при розгляді справи у суді першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи у суді першої інстанції відповідач не звертався з заявою про застосування строків позовної давності.
В апеляційній сказі заявник посилається на те, що господарським судом було порушено приписи ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Однак, вказані посилання судова колегія до уваги не приймає, оскільки залишення позову без розгляду в разі неподання позивачем без поважних причин матеріалів, витребуваних господарським судом можливо за наявності кількох умов, а саме: по -перше, документи повинні бути витребувані господарським судом; по -друге, матеріли вкрай необхідні для розгляду спору, і без них спір вирішити неможливо; по -трете, відсутні поважні причини, в зв'язку з якими документи не можуть бути подані.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав правову оцінку зібраним по справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду спору по суті за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" м.Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2012р. у справі №2/5009/7844/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2012р. у справі №2/5009/7844/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий З.П.Азарова
Судді Т.Д.Геза
С.А.Малашкевич
надр. 7 прим:
1 прим. -у справу;
1 прим. -позивачу
1 прим. -відповідачу
1 прим. -третій особі
2 прим. -ДАГС;
1 прим. -ГСЗО;