"20" квітня 2012 р.Справа № 5017/538/2012
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідачів: 1. не з'явились;
2. не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо";
до відповідачів: 1. Державного підприємства "Одеська залізниця"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком"
про стягнення 2686,60 грн.;
СУТЬ СПОРУ: Позивач -Приватне акціонерне товариства "Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів -Державного підприємства "Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком", згідно якої просить суд стягнути з відповідачів пропорційно ступеня їх вини вартість нестачі вантажу у розмірі 2686,60 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений 27 вересня 2011р. з ТОВ „Лотар" договір поставки № 1.81, на підставі якого відправник - ТОВ "ПІК "Інтерком" відправив на адресу Теплицького районного паливного складу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" по залізничній накладній № 50176676 від 14.10.2011р., в вагоні № 61804514 вугілля Антрацит у кількості 70500 кг. При цьому, позивач зазначає, що при прибутті вантажу на станцію призначення було виявлено недостачу вантажу у розмірі 2730 кг (згідно складеного Одеською залізницею комерційного акту), в зв'язку з чим позивачу було завдано збитки у розмірі 2686,60 грн.
Позивач у судові засідання не з'явився, між тим про дату, час та місце проведення засідання суду повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал. Разом з тим, 12.03.2012 року та 02.04.2012 року від ПрАТ "Вінницяоблпаливо" до канцелярії суду надійшли заяви, згідно яких позивач просив суд, в зв'язку із неможливістю бути присутнім у судових засіданнях 14.03.2012р. та 02.04.2012р., розглянути подані матеріали справи №5017/538/2012 без участі представника позивача. При цьому, на адресу господарського суду Одеської області від ПрАТ "Вінницяоблпаливо" із супровідним листом надійшли письмові пояснення, зокрема, про те, що постачальником по спірній відправці є ТОВ „Лотар", ціна вугілля становить 1330,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за тону, оплату проведено, згідно рахунку №СФ-0000677 від 14.10.2011р. повністю за 70,5 т, фактично поставлено 67,77т та поставка вантажу здійснювалась на Теплицький районний паливний склад, що належить ПрАТ "Вінницяоблпаливо", інших документів на вимоги ухвали суду позивачем не надано.
Відповідач -ДП "Одеська залізниця" проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО № 9838/2012 від 02.04.2012р.). При цьому, зазначає, що позивачем невірно визначено розмір заявлених до стягнення збитків, оскільки ПрАТ "Вінницяоблпаливо" при здійсненні такого розрахунку не враховано, що вугілля було завантажено у вологому стані, а тому відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., враховуючи, що вантаж було завантажено у вологому стані, при визначені маси втрати вантажу з урахуванням природної втрати має застосовуватись коефіцієнт 2% від маси зазначеної у документі. Таким чином, за думкою ДП "Одеська залізниця", сума позовних вимог ПрАТ "Вінницяоблпаливо", згідно здійсненого залізницею розрахунку (а.с. 65) має становити 1755,60 грн. Крім того, ДП "Одеська залізниця" посилається на необґрунтованість заявленої до стягнення з залізниці суми збитків, оскільки відправником у залізничній накладній №50176676 є ТОВ „ПІК „Інтерком", а в матеріалах справи містяться рахунок-фактура ТОВ „Лотар", що в порушення ст. 115 Статуту залізниць України, не є належним доказом, підтверджуючим вартість та кількість відправленого ТОВ „ПІК „Інтерком" вугілля та унеможливлює визначення розміру вартості недостачі вантажу.
Відповідач - ТОВ „ПІК „Інтерком" у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ДП „Одеська залізниця" сторін, суд встановив:
27 вересня 2011 р. між ПрАТ "Вінницяоблпаливо" (надалі - покупець) та ТОВ "Лотар" (надалі - постачальник) укладено договір №1.81 (надалі -договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався відвантажити вугілля марок АМ, АС з якісними показниками, в асортименті та по цінах, визначених цим договором, а покупець зобов'язався прийняти його згідно існуючих нормативних документів та оплатити.
Умовами п. 2.1 договору визначено, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом по рознарядці.
Відповідно до п. 2.2 договору, вграфі 4 залізничної накладної вантажовідправник вугілля обов'язково фіксує причетність постачальника до даної відправки з метою зарахування її в виконання договору поставки по п.п. 1.1, 2.1.
Згідно п. 2.3 договору, у випадку виявлення недостачі вугілля постачальник зобов'язаний надати довідку або рахунок вантажовідправника про кількість та вартість відвантаженого вугілля, а також документи, які підтверджують власність постачальника на поставлене вугілля протягом 14 робочих днів з моменту отримання вимоги (претензії) від покупця. У випадку не представлення цих документів у вказаний термін, вантаж приймається по фактичній кількості, визначеній комерційним актом залізниці по встановленій формі. Якщо в залізничній накладній буде відсутнє посилання на причетність постачальника до даної відправки, розмір нестачі вугілля відшкодовується постачальником.
Пунктом 3.1 визначено, що ціна вугілля, що постачається за цим договором, встановлюється на умовах „станція перевізник": марка вугілля АМ 13-25 -1370 грн. за 1 тонну з ПДВ, АС 6-13 -1050,00 грн. за 1 тонну з ПДВ.
У відповідності до п. 5.1 договору, договір вступає в дію з дня його підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
14.10.2011р. зі станції відправлення Червоний промінь Донецької залізниці ТОВ „ПІК „Інтерком" (відправник) у вагоні №61804514 відправило на адресу Теплицького районного паливного складу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" (одержувач) вантаж -антрацит у кількості 70500 кг, що підтверджується залізничною накладною №50176676 (а.с.10).
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що антрацит завантажений у вагони навалом засобами вантажовідправника, нижче бортів, у вологому стані. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3,4, 7, 8 гл. 1 прил. 14 к СМГС гл. 2 пар. 3-5.
Згідно Акту загальної форми станції Знам'янка №30001 від 17.10.2011р. стосовно вагону № 61804514 встановлено, що при прибутті вантажу виявлено навантаження нижче бортів 200 мм, мається захисне маркування вапном, на поверхні вантажу зліва за ходом потягу над 4-5 люками відсутнє маркування довжиною 3000мм шириною 2000мм. Наявний доступ до вантажу, доступ до вантажу усунено шляхом нанесення маркування вапном. Каток не застосовувався. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті, об'єм кузова 83 м3, теча вантажу відсутня. Вагон відчеплений на ваги перевірку.
Як встановлено комерційним актом серія АА № 057875/1066 від 18.10.2011р., на станції Знам'янка Одеської залізниці було здійснено зваження вагону № 61804514 на 150-тонних вагонних вагах, що пройшли державну перевірку 16.05.2011р, в наслідок чого виявилось, що бруто 90800 кг, тара з бруса 23030 кг, нетто 67770 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 2730 кг. Крім того, зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась, нестача вантажу в вагоні вміститись могла.
22.10.2011р. вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості нестачі вантажу з вантажовідправника і вантажоперевізника.
Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, з врахування норми недостачі 1% маси нетто вантажу (вантаж завантажений у вологому стані), становить 2200 кг, а її вартість 2686,60 грн. виходячи із вартості вантажу 1330,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ та без врахування залізничного тарифу, що встановлена у рахунку ТОВ „Лотар" від 14.10.2011р. №СФ-0000677, згідно з яким, постачальником вантажу являється ТОВ „Лотар", між якими укладений договір №1.81 від 27.09.2011р. про поставку вугілля.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ „ПІК „Інтерком" (відправник) і ДП «Одеська залізниця» (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).
Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до §3-5 розділу ІІ Технічних умов, глави 1 п.3,4,7,8 Додатку 14 СМГС та відправником вжиті заходи щодо маркування вантажу.
Параграфи 3-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагони вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічний умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу Одеською залізницею не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.
Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Між тим, як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу залізницею складений акт загальної форми та комерційний акти, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 2730 кг, а також обставини щодо відсутності маркування над 4-5 люками та можливості вміщення цього вантажу у вагоні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що встановлені обставини справи є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника і звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника.
Загальна кількість вугілля, що була прийнята Одеською залізницею складає 70500 кг, про що зазначено у накладній № 50176676, яка по суті є договором перевезення вантажу та згідно умов якої відправником є ТОВ „ПІК „Інтерком".
Як встановлено судом розрахунок вартості відповідальної нестачі вантажу здійснений позивачем виходячи із вартості вантажу 1330,00 грн. за 1 тону (з урахуванням ПДВ), що встановлена у рахунку-фактурі №СФ-0000677 від 14.10.2011р., згідно з яким, постачальником вантажу являється ТОВ „Лотар", а одержувачем ПрАТ "Вінницяоблпаливо"
Суд перевіривши розрахунок вартості недостачі вантажу в сумі 2686,60 грн. встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилку, а саме не врахував, що вантаж було завантажено у вологому стані, в зв'язку з чим при визначені норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження при визначені маси нетто) має застосовуватись 2% відсотків від маси, тоді як позивачем застосовано -1%.
Враховуючи викладене суд зробив власний розрахунок вартості нестачі вантажу, виходячи з ціни вугілля за 1 т - 1330,00 грн., зазначену у рахунку ТОВ «Лотар»№СФ-0000677 від 14.10.2011р. та встановив, що вартість відповідної нестачі становить - 1755,60 грн.
При цьому, суд зазначає що у рахунку ТОВ «Лотар»№СФ-0000677 від 14.10.2011р. є посилання на договір №1.81 від 01.09.2011р., тоді як в матеріалах справи наявний договір №1.81 від 27.09.2011 року.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Отже, з огляду на ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.
Разом з тим, згідно залізничної накладної № 50176676 відправником спірного вантажу є ТОВ „ПІК „Інтерком", при цьому у вказаній накладній у графі 15 „Відмітки не обов'язкові для залізниці" містяться відомості щодо двох підприємств, а саме ТОВ „ПІК „Інтерком" та ТОВ „Лотар".
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Між тим, позивачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином вартість недостачі вугілля, яка має бути відшкодована ДП „Одеська залізниця", оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, зокрема документи передбачені ст. 115 Статуту залізниць України, які б підтверджували кількість і вартість відправленого вантажу саме вантажовідправником - ТОВ „ПІК „Інтерком", в зв'язку з чим позовні вимоги заявлені до ДП „Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 2686,60 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням встановлених обставин, за відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів, підтверджуючих кількість і вартість відправленого вантажу ТОВ „ПІК „Інтерком", як вантажовідправника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Вінницяоблпаливо" заявлених до ДП „Одеська залізниця", як до перевізника спірного вантажу.
На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволені позову відмовити.
2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" -звільнити від відповідальності.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 25.04.2012р.
Суддя Невінгловська Ю.М.