"23" квітня 2012 р.Справа № 30/17-2524-2011
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС";
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС"
про стягнення 36352,8грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 -за дорученням.
Від відповідача ТОВ „Сейп Автотранс": ОСОБА_3 -за дорученням.
Від відповідача СТДВ „Глобус": не з'явився.
Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" про стягнення з відповідача збитків у сумі 36 352,80 гривень та упущеної вигоди у сумі 6 994,30 гривень. В ході розгляду справи позивач надав уточнення щодо збільшення розміру упущеної вигоди на суму 13 019,31 гривень.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20 жовтня 2011 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2011 року, рішення господарського суду Одеської області було скасовано частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс" збитки у сумі 34 516, 80 гривень та судові витрати.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс" та відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України.
Своєю постановою Вищий господарський суд України від 25 січня 2012 року, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сейп Автотранс" та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" задовольнили частково, рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2011р. у справі № 30/17-2524-2011 скасували, а справу № 30/17-2524-2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
У постанові ВГСУ від 25.01.2012 року зазначено, що при новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір щодо кожного з відповідачів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 9 лютого 2012 року справу №30/17-2524-2011 прийнято до провадження суддею Гуляк Г.І. та призначено до розгляду на 23 лютого 2012 року.
Відповідач, Товариство з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус" 21.02.2012 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені вимог в частині до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус" відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позов.
Позивач 19.03.2012 року надав до суду письмові пояснення стосовно позовних вимог.
Також відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" надав до суду додаткові пояснення по справі, в яких вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" відмовити повністю.
Представник позивача 2 квітня 2012 року звернувся до суду з клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст..69 ГПК України. Вказане клопотання було задоволено судом та ухвалою суду від 2 квітня 2012 року строк розгляду справи було продовжено до 24 квітня 2012 року.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує, наполягає на задоволенні.
Представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" /надалі відповідач 1/ проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
Представник відповідача Товариство з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус" /надалі відповідач 2/ в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву направив по пошті, який надійшов до суду 21.02.2012 року вх.№5610 та міститься в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Веста" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс" (Орендар) був укладений договір оренди № 5/04-2010 від 01 квітня 2010 року, за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати Орендарю за плату на визначений строк у користування (оренду) об'єкт - цілісний майновий комплекс автозаправної станції, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чапаївської дивізії, 13-а, для здійснення останнім господарської діяльності відповідно до цільового призначення об'єкту, а саме: роздрібної торгівлі пальним. Строк дії Договору -35 місяців з дати прийому-передачі об'єкта за Актом прийому-передачі. Акт приймання-передачі об'єкту оренди підписаний 01.04.2010 року.
У справі № 3-2829/11 Суворовського районного суду м. Одеси була прийнята постанова від 05.05.2011р. яка набрала законної сили, визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на ОСОБА_4 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Судом також встановлено, що 04 квітня 2011р., о 05 годині 45 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки „Дача", державний номер НОМЕР_1, по вул. 25-ї Чапаївської дивізії у м. Одесі, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обставину, не впорався з керуванням, в насідок чого здійснив наїзд на бордюр, після чого автомобілем наїхав на цінову стелу АЗС „Веста". Автомобіль отримав механічні пошкодження, а також пошкоджена цінова стела. ОСОБА_4 в судовому засіданні провину свою визнав повністю.
Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, що у зв'язку із пошкодженням цінової стели, яка не підлягає відновленню для функціонування згідно її призначення, йому спричинено збитки на суму 36 352,80 гривень, що складає суму втрат, необхідних для виготовлення та встановлення нової цінової стели замість пошкодженої. На підтвердження зазначеної суми збитків позивач надав Звіт по визначенню вартості ремонтно-відновлювальних робіт та матеріальної шкоди, спричиненої власнику стели, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 13а на АЗС „Веста", виготовлений ПП „Експертна оцінка майна" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9270/10, виданий ФДМ України 05.05.2011р.), згідно якого розмір матеріальних збитків, спричинених власнику стели, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 13а, становить 34 516 грн. 80 коп. Крім того, позивач надав до суду договір підряду № 10 від 10.06.2011р. з ПВКП „Донбасс" на виготовлення стели, згідно якого ціна по договору становить 36 353 грн. 80 коп., дефектний акт від 10.06.2011р., складений ПВКП „Донбасс", згідно якого стела відновленню не підлягає.
Також представник позивача в судовому засіданні звернув увагу суду на те, що однією з головних функцій цінової стели є освітлення показників вартості палива на АЗС у вечірній та нічний часи. Після зруйнування цінової стели внаслідок ДТП значна кількість споживачів не мала можливості ознайомлюватися із вартістю та видами палива, що пропонуються для продажу на АЗС з 21:00 по 05:00. Також позивач вважає, що споживачі не завжди взагалі могли встановити чи працює АЗС, у зв'язку з чим об'єм реалізації палива у зазначений час значно скоротився. Таким чином, за розрахунками позивача, підприємство втратило доходи, які б могло реально одержати за звичайних обставин у разі, якщо би цінову стелу не було зруйновано, у розмірі 13 019,13 гривень.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст. 1172 цього ж Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Відповідач 1 в свою чергу проти позову заперечує, посилаючись на те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.04.2011р. під час керування гр. ОСОБА_4 службовим автотранспортом ТОВ „Сейп Автотранс", цивільна відповідальність ТОВ „Сейп Автотранс" була застрахована у страховому товаристві з додатковою відповідальністю „Глобус", що підтверджується полісом № ВЕ/3266140 зі строком дії від 18.07.2010р. по 17.07.2011р., незалежно від водія, який керував транспортним засобом та обґрунтовує свої заперечення посилаючись на ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За приписами ст. 22.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно з Полісом № ВЕ/3266140 ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) дорівнює 25 500 грн. В порушення ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ТОВ „Веста Сервіс" не звернулося до страхової компанії із заявою на отримання страхового відшкодування. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідач вважає, що позивачем не надано до матеріалів справи належних і допустимих доказів понесених втрат саме на заявлену суму.
Відповідач 2 направив відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що згідно п.п. 33.1.2 п. 33.1. ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961 -IV від 01.07.2004 року (надалі - Закон), який діяв на момент ДТП, учасники дорожньо - транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлений страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.
Як зазначає відповідач 2, всупереч вищенаведеним нормам Закону, позивач до Товариства із заявою про виплату страхового відшкодування взагалі не звергався, жодної з передбачених вимог Закону не виконав, документів та доказів, які передбачені ст. 35.1 Закону та які підтверджують розмір шкоди, внаслідок вищезазначеного ДТП до Товариства не надав, а відтак відповідач не порушував майнові права позивача, у зв'язку з чим, у нього не виникло право на позов до відповідача 2, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними.
З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.
Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007р. № 04-5/239 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994р. № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Як вбачається із матеріалів справи, 04 квітня 2011р., о 05 годині 45 хв. за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 13-а, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено цінову стелу, розташовану на АЗС "Веста". Наїзд на стелу здійснив гр. ОСОБА_4 під час керування службовим автотранспортом ТОВ „Сейп Автотранс".
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.05.2011р. у справі № 3-2829/11, яка набрала законної сили, визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на ОСОБА_4 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. ОСОБА_4 в судовому засіданні провину свою визнав повністю.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1172 цього ж Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Таким чином зміст ст.22 ЦК України повністю кореспондується зі змістом ст.1187,1172 того ж кодексу, що надає Позивачу обрати спосіб захисту порушених прав.
Під час оцінки доказів та вивчення матеріалів справи суд доходить висновку, що втратами позивача має бути вартість пошкодженої стели, а ніяк не вартість нової стели в розмірі заявленої позивачем 36352,80 грн., що визначена договором підряду № 10 від 10.06.2011 р., укладеним між ТОВ "Веста Сервіс" та ПВКП "Донбас".
Крім того суд звертає увагу позивача на те, що зазначена сума не співпадає із сумою, визначеною як втрати у Звіті ПП "Експертна оцінка майна" по визначенню вартості ремонтно-відновлювальних робіт та заподіяної матеріальної шкоди, та яка становить 34516,80 гривень.
Так, статтею 1192 Цивільного кодексу України та пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В матеріали справи є Звіт ПП "Експертна оцінка майна", який є суб'єктом оціночної діяльності та зроблений оцінювачем, зареєстрованим в Державному реєстрі оцінювачів, відповідно до якого сума матеріальної шкоди, нанесеної власнику стели, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.25 Чапаївської дивізії, складає 34 516,80 гривень.
Що стосується упущеної вигоди, то суд вважає, що ця вимога не є обґрунтованою та не підтверджена належними та допустимими доказами, якими не можуть бути фіскальні чеки на покупку пального у місяці, що передували дорожньо-транспортній пригоді. Крім того позивачем не доведено, що зниження кількості продажу пального на АЗС відбулося саме з вини відповідача.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" збитків на суму 34 516,80 гривень, решта вимог задоволенню не підлягає.
Заперечення відповідача 1 щодо необхідності звернутися до страхової за відшкодуванням збитків, оскільки цивільна відповідальність ТОВ „Сейп Автотранс" була застрахована у страховому товаристві з додатковою відповідальністю „Глобус", згідно полісу № ВЕ/3266140 зі строком дії від 18.07.2010р. по 17.07.2011р. не заслуговує на увагу, оскільки ст. 35.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Але зі змісту вказаної статті не вбачається, що подання заяви про страхове відшкодування є обов'язком потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи позивач таким правом не скористався та у ході розгляду справи підтвердив, що законом не заперечується пред'явлення позову безпосередньо до винної особи, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" працівника якого визнано винним згідно постанови Суворовського районного суду міста Одеси. Крім того позивач зазначив, що було враховано позицію страхової компанії „Глобус" щодо відсутності підстав для відшкодування шкоди за договором страхування та з такою позицією погоджується суд.
Стосовно відповідача 2 Товариство з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус" суд вважає, оскільки позивач із заявою про виплату страхового відшкодування до ТзДВ „СТзДВ „Глобус" не звергався то у цій частині суд відмовляє .
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" задовольнити частково .
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" (65082 м. Одеса Сабанєєв міст 5/7, кв.6, код ЄДРПОУ 35302075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТА СЕРВІС" (67822 Одеська область Овідіопільський район, с. Нова Долина , код ЄДРПОУ 30251215, р/р 26002311788 в АБ „Південний", МФО 328209) збитки в сумі 34 516 (тридцять чотири тисячі п'ятсот шістнадцять) гривень 80 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 346 (триста сорок шість) гривень 21 копійка та 164 (сто шістдесят чотири) гривни 96 копійок витрат на інформаційно -технічно забезпечення судового процесу.
3. В решті вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс" - відмовити.
4. У задоволені вимог до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус" -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.
Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2012 року.
Суддя Гуляк Г.І.