ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
23.04.12 Справа № 4/5014/225/2012
Розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", м. Луганськ
треті особи, які не заявляють самостійних вимог
на предмет спору, на стороні позивача:
- Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ,
- Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", м. Харків
- Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про стягнення 34 926 грн. 51 коп.
Суддя: Старкова Г.М.
за участю секретаря судового засідання: Маценко О.В.
у присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № УХП-18/2406 від 29.12.2011;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.11.2011;
від 3-ї особи - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно- Західна залізниця" - не прибув;
від 3-ї особи - Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" - не прибув;
від 3-ї особи - Державного підприємства "Придніпровська залізниця" ОСОБА_3, довіреність № 730 від 16.02.2012.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь штрафу за постачання неякісної продукції у сумі 165,00 грн. за договором поставки №ЦХП-06-00510-01 від 16.04.2010 та збитків в розмірі 34 761,51 грн., пов'язаних з постачанням неякісної продукції, всього до стягнення пред'явлено 34 926 грн. 51 коп.
Відповідно до протоколу чергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт" від 11.08.2011, пункту 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт" змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапласт".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ №870503 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер" є юридичною особою, вул. Гастелло,39Б, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 32900322.
На підставі викладеного, ухвалою суду від 09.02.2012 визначено вірне найменування відповідача за даним позовом, у зв'язку з чим відповідачем слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер".
Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.02.2012 до участі у справі на стороні позивача було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"(м. Київ, вул. Лисенко, 6, код ЄДРПОУ 04713038), Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" (м. Харків, вул. Червоноармійська,7, код ЄДРПОУ 01072609), Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (м.Дніпропетровськ, пр-кт К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01104687).
Позивачем надіслано до суду пояснення від 28.03.2012, одержані судом 02.04.2012, в яких позивач підтримав свої позовні вимоги та навів доводи в їх обґрунтування, зокрема, вказав, що пунктом 2.6 договору поставки від 16.04.2010 визначено, що вхідний контроль продукції проводиться кінцевим одержувачем -структурним підрозділом залізниці, приймання продукції за кількістю та якістю відбувалося на залізничних станціях -Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", Державне підприємство "Придніпровська залізниця". По всім випадкам виходу з ладу продукції позивач звертався до відповідача з претензіями, на які відповідачем жодної відповіді надано не було.
Представником відповідача у судовому засіданні 23.02.2012 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач відхилив доводи позивача та вважає вимоги за позовною заявою такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.
У судовому засіданні 09.04.2012 представник відповідача у подав заяву від 09.04.2012 про застосування строку позовної давності до вимог за даним позовом, в якій зазначив, що про порушення свого порушеного права на отримання продукції належної якості позивач дізнався з 02.03.2011 по 06.05.2011. Посилаючись на приписи ст. ст. 253, 258, 712 ЦК України, ст. 223, ч. 8 ст. 269 ГК України, відповідач вважає, що перебіг строку позовної давності за вказаними позовними вимогами почався 07.05.2011 та сплинув 07.11.2011, а позивач звернувся з позовною заявою у грудні 2011 року. З огляду на зазначене відповідач вважає, що позивач подав позовну заяву за межами строку позовної давності, а тому просить суд застосувати позовну давність до вимог Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" за даним позовом та у задоволенні позову відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" відзивом на позовну заяву від 02.04.2012 підтримала повністю позовні вимоги Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", посилаючись на те, що відповідно до договору від 25.12.2009 №ЦХП-30110 на поставку продукції виробничо-технічного призначення, укладеного між Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" (далі за текстом -Південна залізниця) та Державним підприємством матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", Південній залізниці було поставлено сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів. Під час експлуатації вказана продукція виявилася неякісною та не витримала гарантійний термін експлуатації. Вагони, в яких були застосовані дані сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів, були відчеплені в ході експлуатації та направлені на повторний ремонт. Таким чином, порушення умов якості поставленої продукції, а саме, сепараторів роликових підшипників із склонаповнених поліамідів, призвело до понесення збитків Південної залізниці та інших залізниць, у зв'язку з необхідністю проведення повторного ремонту вагонів.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі за текстом -Придніпровська залізниця) в судовому засіданні 09.04.2012 подала відзив на позовну заяву №нхю-5 від 05.04.2012, в якому також підтримав позовні вимоги Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", посилаюсь на те, що між Державним підприємством „Придніпровська залізниця" та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" укладено договір від 20.01.2010 № ПР/НХ-107/НЮ (ЦХП-20110), відповідно до умов якого Придніпровська залізниця отримала від ДП „Укрзалізничпостач" сепаратори роликові підшипники із склонаповнених поліамідів (виробник ТОВ „Торговий Дім „Мегапласт").
В процесі експлуатації вантажних вагонів, балансоутримувачем яких є Придніпровська залізниця, виявилося, що дані сепаратори є неякісними, що в свою чергу призвело до їх передчасного руйнування (недотримання гарантійного терміну експлуатації).
В результаті поставки неякісних сепараторів роликових підшипників Придніпровській залізниці завдана шкода, пов'язана з роботою по усуненню несправностей у вагонах.
Факт завдання збитків представник Придніпровської залізниці доводить наданими актами-рекламаціями, телеграмами про виклик представників на розслідування, фотоматеріалами, калькуляціями, актами, що підтверджують виконання робіт, вартість яких зазначена в калькуляціях, та, відповідно до ст. ст.224, 225 ГК України, до ч. 1 ст. 678, ст.1166 ЦК України, вважає, що майнова шкода повинна бути відшкодована у повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, штраф за поставку неякісної продукції складає 115,00 грн. Сума понесених залізницею витрат, пов'язаних із ремонтом сепараторів, складає 24 468,30 грн.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" відзивом на позовну заяву від 04.04.2012 підтримала позовні вимоги Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" , вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, посилаючись на те, що відповідно до договору від 25.12.2009 №ЦХП-40110, укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі за текстом -Південно-Західна залізниця) та Державним підприємством матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", Південно-Західній залізниці було поставлено сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів. Під час експлуатації вказана продукція виявилася неякісною та не витримала гарантійний термін експлуатації. Вагони, в яких були застосовані дані сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів, були відчеплені в ході експлуатації та направлені на ремонт. Таким чином, внаслідок поставки позивачем неякісної продукції, а саме, сепараторів роликових підшипників із склонаповнених поліамідів, Південно-Західна залізниця понесла додаткові витрати-збитки у зв'язку з необхідністю проведення ремонту вагонів.
Представником відповідача у судовому засіданні 23.04.2012 подано доповнення до відзиву, в якому зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів, необхідно керуватись, зокрема, Інструкцією П-7. Відповідач стверджує, що докази позивача щодо поставки відповідачем продукції неналежної якості, а саме, акти-рекламації, складені позивачем в односторонньому порядку без виклику повноважного представника відповідача, а в разі нез'явлення такого представника за викликом, з участю представника відповідної інспекції за якістю продукції або компетентного представника іншого підприємства, не відповідають вимогам законодавства та не можуть належним чином підтверджувати факт поставки відповідачем неякісної продукції. Крім того, відповідач доповнив, що у тих викликах (телеграмах), які позивач надає суду, відсутні реквізити, які повинні бути вказані в обов'язковому порядку, зокрема, де саме та коли буде складатися акт-рекламація. Таким чином, відповідач вважає, що позивач своїми діями позбавив відповідача як виробника та постачальника продукції права прийняти участь у складанні акта-рекламації та висловити свою думку щодо виявлених дефектів та причин їх виникнення у продукції або прийняти до увагу думку компетентних спеціалістів, які не являються працівниками позивача.
До того ж, відповідач звертає увагу на те, що в договорі поставки порядок документального оформлення факту виявлених дефектів у продукції впродовж гарантійного строку не визначений, відповідно, позивач одноособово прийняв рішення щодо умов визначення наявності дефектів у поставленій продукції, що не може бути прийнято відповідачем, тому що дії позивача виходять за рамки умов договору поставки. З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивач не доводить факту поставки неякісної продукції відповідачем як протиправної поведінки відповідача, що звільняє відповідача від відповідальності за нібито спричинені збитки позивачу, наявні збитки позивач нічим не підтверджує, реальних збитків у позивача немає, доказами збитків являються калькуляції кінцевих одержувачів продукції, з яких не зрозуміло, чи є виконані роботи кінцевими одержувачами саме роботами з усунення дефектів продукції, яка була поставлена відповідачем у рамках договору поставки, який укладено з позивачем.
Отже, позивач нічим не доводить наявність протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, відповідно, його позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані. Дане доповнення судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2012 подав заперечення на заяву відповідача, подану в судовому засіданні 09.04.2012 про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що на сьогоднішній день існують різні правила обчислення строків для пред'явлення вимог у зв'язку із недоліками проданого товару в залежності від того, чи був встановлений на товар гарантійний строк. При цьому, позивач посилається на ст. ст. 256, 258, 680, 681 ЦК України, ст. 223, ч.8 ст. 269 ГК України, а також на пункт 2 Договору поставки від 16.04.2010 №ЦХП-06-00510-01, в якому врегульовані питання якості продукції та гарантійні терміни. Так, пп.2.3 договору визначено, що гарантійний термін зберігання на продукцію складає 3 роки з дня виготовлення, гарантійний термін експлуатації - 3 роки з моменту введення в експлуатацію, але не більше 600 тис. км пробігу.
Факти руйнування роликових підшипників виявлені та належним чином зафіксовані у період з лютого по травень 2011 року.
Таким чином, позивач вважає, що вимоги щодо відшкодування збитків за постачання відповідачем неякісної продукції заявлені в межах строку позовної давності. Дане заперечення судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.
Клопотання представника ДП "Придніпровська залізниця", подане у судовому засіданні 23.04.2012, відповідно до ст. 22 ГПК України, про долучення до матеріалів справи документів судом розглянуто та задоволено.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, господарський суд,
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 квітня 2010 року між ДП «Укрзалізничпостач»(далі- позивач, Замовник) та ТОВ «ТД «Мегапласт»(далі-відповідач, Постачальник) укладено договір поставки № ЦХП-06-00510-01. Згідно даного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію - сепаратор роликових підшипників із склонаповнених поліамідів (далі- Договір).
Даний договір виконаний Сторонами в повному обсязі, у відповідності із Специфікацією № 1 до договору, на залізниці України було поставлено 52 782 одиниць продукції на загальну суму 1319338,87 грн.
Згідно п. 2.1 та 2.2. Договору, якість продукції, яка поставляється Постачальником, повинна відповідати ТУ У 29.1-32900322-006:2009. Підтвердженням якості з боку Постачальника є наступні документи: сертифікат відповідності UА1.039.0000539-10, паспорт якості та технічний паспорт, декларація про відповідність. Пунктом 2.3 Договору передбачено, що гарантійний термін експлуатації на продукцію, що поставляється, встановлюється 3 роки з моменту введення в експлуатацію, але не більше 600 тис. км. пробігу.
Відповідно до Статуту, ДП «Укрзалізничпостач»виконує функції із забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами всі підприємства та організації галузі на підставі відповідних прямих договорів поставки. Так, кінцевими одержувачами даної продукції були залізниці України.
В рамках централізованих договорів поставки укладених з кінцевими одержувачами, на адресу Позивача надійшли претензії від Південної залізниці, Південно-Західної залізниці та Придніпровської залізниці з приводу поставки неякісної продукції.
Так, згідно централізованої поставки, у відповідності із Договорами та Специфікаціями до них, для виконання ремонту вантажних вагонів, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", Державне підприємство "Придніпровська залізниця" отримали від позивача поліамідні сепаратори роликових підшипників виробництва ТОВ «ТД «Мегапласт».
У подальшому, при здійсненні ремонту вагонів, сепаратори виявилися неякісними та не витримали термін експлуатації, передбачений договорами.
Кінцевими одержувачами продукції, якими є Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", Державне підприємство "Придніпровська залізниця"», були зафіксовані непоодинокі випадки зламу сепараторів, у зв'язку з чим вагони, в яких були застосовані дані сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів, були відчеплені в ході експлуатації та направлені на повторний ремонт.
Позивач вказує, що по всім зазначеним вище випадкам, позивач звертався до відповідача із претензіями: від 19.07.2011 № ЦХП-18/1135, від 12.08.2011 № ЦХП-18/1272 та від 13.09.2011 № ЦХП-18/1561, проте, в жодному випадку претензії задоволені не були, відповідей на претензії не отримано.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу за постачання неякісної продукції та збитків.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує статтями 22, 526, 610, 673, 678 Цивільного кодексу України, статтями 193, 217, 224, 225, 268, 231, 268, п. 7 ст. 269 Господарського кодексу України, а також посилається на пункт 10.4. Договору поставки від 16.04.2010 № ЦХП-06-00510-01, в якому передбачено, що у разі поставки продукції, яка не відповідає по якості вимогам договору, постачальник зобов'язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості, а також сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості.
Так, загальна сума штрафу за поставку неякісної продукції за розрахунком позивача складає 165,00 гри., а загальна сума понесених збитків дорівнює 34 761,51 грн. Отже, всього позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 34 926,51 грн.
Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених вище.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" відзивом на позовну заяву вимоги позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у відзиві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Державне підприємство "Придніпровська залізниця" відзивом на позовну заяву вимоги позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у відзиві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" відзивом на позовну заяву позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, 16 квітня 2010 року між Державним підприємством матеріально- технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(далі- позивач, Замовник) та ТОВ «ТД «МЕГАПЛАСТ»(далі- відповідач, Постачальник) укладено договір поставки № ЦХП-06-00510-01, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію - сепаратор роликових підшипників із склонаповнених поліамідів (далі- Договір).
Даний договір виконаний Сторонами в повному обсязі, у відповідності із Специфікацією № 1 до договору, на залізниці України було поставлено 52 782 одиниць продукції на загальну суму 1319338,87 грн.
Пунктами 2.1 та 2.2. вказаного Договору визначено, що якість продукції, яка поставляється Постачальником, повинна відповідати ТУ У 29.1-32900322-006:2009. Підтвердженням якості з боку Постачальника є наступні документи: сертифікат відповідності IIА 1.039.0000539-10, паспорт якості та технічний паспорт, декларація про відповідність. Пунктом 2.3 Договору передбачено, що гарантійний термін експлуатації на продукцію, що поставляється, встановлюється 3 роки з моменту введення в експлуатацію, але не більше 600 тис. км. пробігу.
Відповідно до Статуту, ДП «Укрзалізничпостач»виконує функції із забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами всі підприємства та організації галузі на підставі відповідних прямих договорів поставки, кінцевими одержувачами даної продукції були залізниці України.
В рамках централізованих договорів поставки, укладених позивачем з кінцевими одержувачами, на адресу позивача надійшли претензії від Південної залізниці, Південно-Західної залізниці та Придніпровської залізниці з приводу поставки неякісної продукції.
Так, згідно централізованої поставки, у відповідності із Договорами та Специфікаціями до них, для виконання ремонту вантажних вагонів, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", Державне підприємство "Придніпровська залізниця" отримали від позивача поліамідні сепаратори роликових підшипників виробництва ТОВ «ТД «Мегапласт».
У подальшому, при здійсненні ремонту вагонів, сепаратори виявилися неякісними та не витримали термін експлуатації, передбачений договорами.
Кінцевими одержувачами продукції, якими є Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", Державне підприємство "Придніпровська залізниця"», були зафіксовані непоодинокі випадки зламу сепараторів, у зв'язку з чим вагони, в яких були застосовані дані сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів, були відчеплені в ході експлуатації та направлені на повторний ремонт.
Позивач вказує, що по всім зазначеним вище випадкам, позивач звертався до відповідача із претензіями: від 19.07.2011 № ЦХП-18/1135, від 12.08.2011 № ЦХП-18/1272 та від 13.09.2011 № ЦХП-18/1561, проте, в жодному випадку претензії задоволені не були, відповідей на претензії не отримано.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу за постачання неякісної продукції та збитків.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує статтями 22, 526, 610, 673, 678 Цивільного кодексу України, статтями 193, 217, 224, 225, 268, 231, 268, п. 7 ст. 269 Господарського кодексу України, а також посилається на пункт 10.4. Договору поставки від 16.04.2010 № ЦХП-06-00510-01, в якому передбачено, що у разі поставки продукції, яка не відповідає по якості вимогам договору, постачальник зобов'язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості, а також сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості.
Так, загальна сума штрафу за поставку неякісної продукції за розрахунком позивача складає 165,00 гри., а загальна сума понесених збитків дорівнює 34 761,51 грн. Отже, всього позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 34 926,51 грн.
При розгляді справи встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача штрафу за постачання неякісної продукції у сумі 165,00 грн. за договором поставки №ЦХП-06-00510-01 від 16.04.2010 та збитків в розмірі 34 761,51 грн., пов'язаних з постачанням неякісної продукції, всього до стягнення пред'явлено 34 926 грн. 51 коп.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Збитки мають бути реальними, має існувати причинно-наслідковий зв'язок між діями боржника та збитками.
Матеріалами справи підтверджено, що 16 квітня 2010 року між ДП «Укрзалізничпостач»(далі- позивач, Замовник) та ТОВ «ТД «Мегапласт»(далі- відповідач, Постачальник) укладено договір поставки № ЦХП-06-00510-01, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію - сепаратор роликових підшипників із склонаповнених поліамідів.
Пунктами 2.1 та 2.2. вказаного Договору визначено, що якість продукції, яка поставляється Постачальником, повинна відповідати ТУ У 29.1-32900322-006:2009.
Відповідно до п. 2.7. договору, при виявленні невідповідності якості та комплектності продукції, виклик представника постачальника для участі в прийманні по кількості, якості та складання двостороннього акту обов'язковий.
За умовами п. 2.8. договору якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти або неякісність продукції, постачальник за свій рахунок зобов'язується усунути недоліки або замінити невідповідну дефектну продукцію на якісну в 20-ти денний термін з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що приймання продукції по кількості і якості проводиться замовником відповідно до Інструкцій №П6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" та № П-7 від 25.04.1966 "Про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю"( далі -Інструкція П-6, Інструкція П-7).
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 16 Інструкції №П-7 передбачено, що при виявленні невідповідності якості продукції договору одержувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, у якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер дефектів, які виявлені при її прийманні.
Покупець також зобов'язаний визвати до участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника відправника, якщо це передбачено в договорі.
Абзацом 3 Інструкції №П-7, закріплено, що у договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника відправника для участі в прийманні продукції по якості та комплектності та складання акта є обов'язковою. Такі умови сторони погодили у пункті 2.7 договору поставки № ЦХП-06-00510-01 від 16 квітня 2010 року.
Судом встановлено та підтверджено відповідачем, що двосторонній акт приймання продукції за якістю, не складався, а представник постачальника не викликався для складання актів про недоліки поставленої продукції.
Отже, докази позивача щодо поставки відповідачем продукції неналежної якості, а саме, акти-рекламації, складені позивачем в односторонньому порядку без виклику повноважного представника відповідача. В разі нез'явлення такого представника за викликом, такі акти не відповідають вимогам законодавства та не можуть належним чином підтверджувати факт поставки відповідачем неякісної продукції.
Суд вважає, що посилання позивача на акти-рекламації, складені позивачем в односторонньому порядку без виклику повноважного представника відповідача, як на підтвердження виявлених недоліків поставленої продукції, не можуть бути визнані належними доказами, оскільки вони складені та підписані тільки представниками позивача, без залучення до участі у складанні представників постачальника, а також не містять необхідної інформації про поставку неякісної продукції (кількість оглянутої продукції та характер виявлених дефектів) і не відповідають вимогам п. 2.7 договору поставки № ЦХП-06-00510-01 від 16.04.2010 та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 "Про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими збитками, а надані позивачем акти-рекламації не можуть вважатись належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують позовні вимоги у відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення з відповідача збитків розмірі 34 761,51 грн., посилається на ті обставини, що внаслідок поставки відповідачем неякісної продукції за договором від 16 квітня 2010 року ЦХП-06-00510-01, яка в подальшому була поставлена позивачем Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця", Статутному територіально-галузевому об'єднанню "Південна залізниця", Державному підприємству "Придніпровська залізниця"», але документальних доказів сплати ним суми збитків позивач не надав.
У матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази понесення позивачем реальних збитків, пов'язаних постачанням відповідачем неякісної продукції у сумі 34 761,51 грн.
Судом встановлено, що позивачем не доведено, що отримана від відповідача за договором від 16 квітня 2010 року ЦХП-06-00510-01 продукція і була поставлена залізницям.
Сума збитків у розмірі 34 761,51 грн. з ПДВ, яку позивач просить стягнути з відповідача, є вартість ремонту для виправлення недоліків в результаті ремонту вагонів, в яких були застосовані сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів, які, на думку позивача, повинні бути сплачені відповідачем.
Треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача до матеріалів справи надали калькуляції витрат на ремонт вагонів, але документальних підтверджень щодо визначення вартості вказаних робіт суду надано не було.
Разом з тим, статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.
Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч.1 ст.22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).
Тому кредитор ( позивач у справі) має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.
При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки -наслідком протиправної дії.
Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України), або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.
Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України, оцінив докази позивача, якими він підтверджує факт спричинення йому відповідачем, на заявлену до стягнення збитків, що є вартість ремонту для виправлення недоліків в результаті ремонту вагонів, в яких були застосовані сепаратори роликових підшипників із склонаповнених поліамідів у сумі 34 761 грн. 51 коп. і дійшов висновку, що обставини, вказані у позовній заяві та нормативне обґрунтування позовних вимог в цій частині не підтверджені допустимими та належними доказами, оскільки з доданих позивачем документів в підтвердження понесених збитків неможливо зробити висновок про те, що позивачу спричинено саме збитки і саме у розмірі 34 761 грн. 51 коп.
Відповідно до п.1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до п. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Так, сторони зобов'язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача, як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.
Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов'язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.
Доводи позивача викладені у позовній заяві не підтверджені документально та спростовуються матеріалами справи.
З наведеного вбачається, що докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, в матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що докази вини відповідача, як підстави для настання цивільно -правової відповідальності, в матеріалах справи відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що докази понесених позивачем збитків в сумі 34 761 грн. 51 коп. в матеріалах справи відсутні.
Докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, докази вини відповідача (як підстави для настання відповідальності) - в матеріалах справи відсутні.
За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем в частині стягнення збитків, пов'язаних із постачанням неякісної продукції у сумі 34 761 грн. 51 коп., спричинених відповідачем.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 165 грн. 00 коп. за договором поставки №ЦХП-06-00510-01 від 16.04.2010 слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 10.4 Договору у разі поставки продукції, що не відповідає по якості вимогам договору, Постачальник зобов'язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості, а також сплатити Замовнику штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості.
З матеріалів справи вбачається, що докази позивача щодо поставки відповідачем продукції неналежної якості, а саме, акти-рекламації, складені позивачем в односторонньому порядку без виклику повноважного представника відповідача, а в разі нез'явлення такого представника за викликом, з участю представника відповідної інспекції за якістю продукції або компетентного представника іншого підприємства, не відповідають вимогам законодавства та не можуть належним чином підтверджувати факт поставки відповідачем неякісної продукції. Крім того, у тих викликах (телеграмах), які позивач надає суду, відсутні реквізити, які повинні бути вказані в обов'язковому порядку, відповідно до вимог Інструкції П-7, зокрема, де саме та коли буде складатися акт-рекламація. Таким чином, у відповідача як виробника та постачальника продукції була відсутня можливість реалізувати своє право на участь у складанні актів-рекламацій та висловити свою думку щодо виявлених дефектів та причин їх виникнення у продукції.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача за поставку неякісної продукції у розмірі 165 грн. 00 коп. за договором поставки №ЦХП-06-00510-01 від 16.04.2010, тому у задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за постачання неякісної продукції у сумі 165,00 грн. за договором поставки №ЦХП-06-00510-01 від 16.04.2010 та збитків в розмірі 34 761,51 грн., пов'язаних з постачанням неякісної продукції, тому, у задоволенні позову слід відмовити.
Подана представником відповідача у судовому засіданні 09.04.2012 заява від 09.04.2012 про застосування строку позовної давності до вимог за позовом судом відхиляється за необґрунтованістю.
У судовому засіданні 23.04.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп. покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.173,193,224,225 ГК України, ст.ст.22, 526, 623, 858 ЦК України, ст.ст.22,44,49,82,84,85 ГПК України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено та підписано : 28.04.2012.
Суддя Г.М.Старкова