27.04.12 Справа № 5016/755/2012
Суддя Т.М.Дубова, розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавно-буксирна
компанія «Морвест»
вул.Черноморського козацтва, буд. 24, нежиле приміщення №3,
м. Одеса, 65003
до Державного підприємства «Дельта-Лоцман»
вул. Лягіна,27, м. Миколаїв, 54001
про зобов'язання відповідача прийняти послуги надані відповідачем за договором про надання послуг № 32/В-12 від 02.01.2012 р. шляхом підписання акту наданих послуг № 00940909 від 02.01.12 та стягнення заборгованості у сумі 114 122 грн., з яких 111196.27грн. основного боргу, 420.41грн. 3% річних, 333.58грн. інфляції, 2172.13грн. пені.
26.04.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавно-буксирна компанія «Морвест»звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до державного підприємства «Дельта-Лоцман».
Пунктом 3 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються докази сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Проте, копія платіжного доручення № 656 від 20.04.2012 р. на суму 2282,44 грн., додана до позовної заяви не відповідає вимогам Інструкції про порядок обчислення та сплати державного мита до суду, а тому не є належним доказом сплати судового збору.
Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита до суду передбачено, що до суду подається другий примірник платіжного документа, на звороті якого повинна міститись відмітка установи банку про проведення платежу, а також напис банківської установи такого змісту: «Зараховано в доход держбюджету ____грн. (дата)», цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Крім того, до позовної заяви не додано обґрунтованого та належного розрахунку основного боргу, в якому слід визначити документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують наявність такого боргу.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача прийняти послуги надані відповідачем за договором про надання послуг № 32/В-12 від 02.01.2012 р. шляхом підписання акту наданих послуг, то їх слід з'ясувати відповідно до ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, а також сплатити судовий збір, який справляється з позовів немайнового характеру.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає поверненню відповідно до вимог ст. 63 ГПК України. Проте, слід зазначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Керуючись п.п. 3, 4 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя УХВАЛИВ:
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена.
СуддяТ.М.Дубова