ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-41/2491-2012 20.04.12
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»в особі Одеської філії
ДоПриватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ОСОБА_1
Простягнення 10 010,00 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське»в особі Одеської філії звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»в особі Одеської філії про стягнення 10 010,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2012 року на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»в особі Одеської філії до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»в особі Одеської філії про стягнення 10 010,00 грн. направлено за підсудністю до господарського суду м. Києва.
Згідно автоматичного розподілу справ від 27.02.2012 року, позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»в особі Одеської філії до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»в особі Одеської філії про стягнення 10 010,00 грн. було передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою від 01.03.2012 року було порушено провадження по справі та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 26.03.2012 року.
Представник позивача в судове засідання 26.03.2012 року не з'явився, проте надіслав до канцелярії господарського суду міста Києва клопотання про заміну неналежного відповідача на належного та документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.
В судове засідання 26.03.2012 року представники відповідача та третьої особи не з'явились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників судового процесу, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 20.04.2012 р.
Представники позивача у судове засідання 20.04.2012 р. не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача та третьої особи у судове засідання 20.04.2012 р. повторно не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про судове засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 20.04.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -
29 січня 2011 року о 19-30 год. в м. Одеса по вул. 8-а Пересипська, 4-А за участю автомобіля Dodge Caliber, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_2 та за участю автомобіля Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода.
Згідно постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.03.2011 року № 3-613/11, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 вимог пунктів 10.9, 12.1 ПДР та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.03.2011 року № 3-613/11, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п.п. 10.9, 12.1 Правил дорожнього руху України статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 05-006053 від 20.12.2010 р. страховиком автомобіля Dodge Caliber, реєстраційний номер НОМЕР_1, є Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське».
Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Dodge Caliber, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 19/11 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Dodge Caliber, реєстраційний номер НОМЕР_1, що складений суб'єктом оціночної діяльності -оцінювачем ОСОБА_3, складає 9 224,67 грн.
За страховим випадком -ДТП що сталась 29.01.2011 р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 384 від 27.12.2011р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 10 500,00 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 21 від 15.03.2011р. Додатково позивачем понесені витрати по сплаті вартості автотоварознавчого дослідження в сумі 510,00 грн. сплата яких підтверджується платіжним дорученням № 62 від 04.03.2011р.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у Закритому акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5005577.
У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача заяву з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу до якої додав весь пакет необхідних документів, однак відповідач на подану заяву не відреагував, кошти не сплатив.
Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 гривень на одного потерпілого.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як вбачається, з пункту 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5005577 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, а страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка складає 1 000,00 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 8 224,67 грн. (9 224,67 грн. -1000,00 грн.)
Разом з тим, вимоги позивача про стягнення 510,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості автотоварознавчого дослідження не передбачені наведеними положеннями закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим в цій частині заявлені позовні вимоги до відповідача є безпідставними, оскільки такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду. Зазначене викладене, зокрема у листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума у розмірі 8 224,67 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(місцезнаходження: 03150, м. Київ, Печерський р-н, вул. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»(місцезнаходження: 01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 38 Б, код ЄДРПОУ 25186738) 8 224 (вісім тисяч двісті двадцять чотири) грн. 67 коп. основного боргу та 1 322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн. 44 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
24.04.2012 року
Суддя О.М. Спичак