ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-41/2450-2012 20.04.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПКП Кран-Сервіс»
ДоДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»
Простягнення 75 895,00 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 10 від 20.01.2012 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № 1479-НЮ від 18.04.2012 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКП Кран-Сервіс»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»про стягнення 67 900,00 грн. основного боргу, 7 496,00 грн. пені, 1 451,00 грн. трьох відсотків річних та 1 354,00 грн. інфляційних нарахувань.
Ухвалою від 01.03.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.03.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні 26.03.2012 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача у даному судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі.
В судовому засіданні 26.03.2012 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 20.04.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2012 року подав уточнюючий розрахунок позовних вимог відповідно до якого просив стягнути з відповідача 67 900,00 грн. основного боргу, 5 190,00 грн. пені, 1 451,00 грн. трьох відсотків річних та 1 354,00 грн. інфляційних нарахувань.
В судовому засідання 20.04.2012 року представник відповідача надав платіжні доручення з яких вбачається, що відповідачем 13.03.2012 р. та 17.04.2012 р. був погашений борг у розмірі 67 900,00 грн.
В судовому засіданні 20.04.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКП Кран-Сервіс»(постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»(покупець) був укладений договір поставки № ПЗ/Л-092021/НЮ від 12.11.2009 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність замовнику певну продукцію відповідно до специфікації, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору № ПЗ/Л-092021/НЮ від 12.11.2009 р. -Специфікація № 1 постачальник зобов'язувався поставити замовнику консольно-поворотний кран ЛВ Сrane -1600 кг Х 3000 мм вартістю 97 000,00 грн.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 6.1. договору № ПЗ/Л-092021/НЮ від 12.11.2009 р. замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації (Додаток № 1).
Умовами пункту 7.2. договору встановлено, що замовник здійснює попередню оплату за товар у розмірі 29 100,00 грн. протягом 5 банківських днів з дня підписання договору. Після прийомки товару на складі постачальника замовник протягом 10 банківських днів здійснює остаточну оплату по договору - 67 900,00 грн. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару на складі постачальника.
Згідно акту приймання-передачі крана від 17.05.2011 р. постачальник передав, а замовник прийняв товар передбачений умовами специфікації № 1 та додатку № 1 до договору № ПЗ/Л-092021/НЮ від 12.11.2009 р.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № ПЗ/Л-092021/НЮ від 12.11.2009 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 97 000,00 грн. Проте відповідач свої зобов'язання щодо остаточної сплати вартості поставленого товару у строк, встановлений в пункті 7.2 договору № ПЗ/Л-092021/НЮ від 12.11.2009 р., не виконав.
Таким чином, сума боргу відповідача за поставлений товар згідно договору № ПЗ/Л-092021/НЮ від 12.11.2009 р. становить 67 900,00 грн.
Враховуючи наведене, позивач з просить господарський суд стягнути з відповідача 67 900,00 грн. основного боргу, 5 190,00 грн. пені, 1 451,00 грн. три відсотки річних та 1 354,00 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором поставки № ПЗ/Л-092021/НЮ від 12.11.2009 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктом 7.2. договору встановлений наступний порядок розрахунків: після прийомки товару на складі постачальника замовник протягом 10 банківських днів здійснює остаточну оплату по договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.05.2011 був поставлений товар, що підтверджується актом приймання-передачі товару. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей у строк встановлений умовами договору за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим його заборгованість на момент подання позовної заяви складала 67 900,00 грн.
Представник відповідача надав платіжні доручення № 4050 від 13.03.2012 р. на суму 27 300,00 грн. та № 4174 від 17.04.2012 р. на суму 40 600,00 грн., з яких вбачається, що відповідачем після порушення провадження у даній справі, було сплачено за поставлений товар суму у розмірі 67 900,00 грн.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 67 900,00 грн. основного боргу за поставлений товар підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі пункту 11.2 договору поставки № ПЗ/Л-092021/НЮ від 12.11.2009 р. пеню у розмірі 5 190,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 11.2 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розміру подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочи включаючи день оплати.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 22 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з тим, що своє підтвердження знайшла наявність основного боргу у розмірі 67 900,00 грн., суд виконав власний розрахунок пені стосовно цієї суми боргу.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи при розрахунку пені шестимісячний строк та розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 3 142,93 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКП Кран-Сервіс»просить суд також стягнути з відповідача 1 354,00 грн. інфляційної складової боргу та 1 451,00 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 1 451,00 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частково в сумі 675,90 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Провадження в частині стягнення 67 900,00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(місцезнаходження: 01034, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП Кран-Сервіс»(місцезнаходження: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Паризької Комуни, 64, код ЄДРПОУ 35615734) 3 142 (три тисячі сто сорок дві) грн. 93 коп. пені, 1 451 (одну тисячу чотириста п'ятдесят одну) грн. 00 коп. три відсотки річних, 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 90 грн. інфляційних нарахувань та 1 551 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 69 коп. -судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
25.04.2012 року
Суддя Спичак О.М.