Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "24" квітня 2012 р. Справа № 2/5007/34/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №20 від 23.04.12)
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівський молокозавод" (м.Сквира, Київська область)
до Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (м.Житомир)
про стягнення 7391,21 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 7391,21 грн., з яких: 7150,83грн. боргу за отриману молочну продукцію, 181,74грн. пені, 36,35грн. 3% річних, 22,29грн. інфляційних.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
05 травня 2011 року між ВАТ "Чернігівський молокозавод" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством „Бренд-Сервіс" (покупець/відповідач) був укладений Договір поставки № 79 відповідно до п. 1.1 якого постачальник поставляє, а покупець приймає молочну продукцію, далі товар, в асортименті, об'ємі і на умовах, передбачених Договором.
Згідно п. 3.5. Договору передача товару Покупцю здійснюється на підставі накладних і довіреності, підтверджуючої право на отримання товару.
На виконання умов договору, за період з 17.01.12 по 21.02.12 , позивач поставив товар на загальну суму 8212,54 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №5374 від 17.01.12 на суму 1044,28грн., №5838 від 18.01.12 на суму 257,16грн.,№6252 від 19.01.12 на суму 227,80грн., №6626 від 20.01.12 на суму 142,22грн., №7014 від 21.01.12 на суму 325,84грн., №7493 від 23.01.12 на суму 459,22грн., №8006 від 24.01.12 на суму 669,30грн., №8481 від 25.01.12 на суму 165,80грн., №8905 від 26.01.12 на суму 128,64грн., №9309 від 27.01.12 на суму 353,46грн., №9757 від 28.01.12 на суму 246,00грн., №10310 від 30.01.12 на суму 266,90грн., №10816 від 31.01.12 на суму 174,00грн., №11197 від 01.02.12 на суму 200,46грн., №11641 від 02.02.12 на суму 354,52грн., №13102 від 06.02.12 на суму 879,38грн., №13537 від 07.02.12 на суму 899,10грн., №14077 від 08.02.12 на суму 192,52грн., №14503 від 09.02.12 на суму 140,82грн., №14873 від 10.02.12 на суму 115,56грн., №18910 від 21.02.12 на суму 969,56грн. (а.с.17-37).
За видатковими накладними відповідач повернув товар на суму 253,66грн. (а.с.38-45).
Таким чином, відповідач отримав від позивача товар за вказаний період на загальну суму 7958,88 грн. (8212,54-253,66).
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються безпосередньо між Постачальником і Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець зобов'язаний здійснювати 100% оплату за товар за фактом відвантаження товару.
Статтею 530 ЦКУ передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 7150,83грн.
27.03.2012 р. на адресу відповідача, зазначену в договорі поставки №79 від 05.05.2011 р., було відправлено рекомендованим листом претензію та акти звірки взаєморозрахунків, проте 28.03.2012 р. вказані листи повернулись на адресу Позивача із зазначенням, що вказаний адресат за даною адресою не значиться (а.с.48-51).
Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 30.03.12 (а.с.52-54), 29.03.12 Відповідачем було проведено зміну місцезнаходження.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що в порушення п.12.7. договору поставки №79 від 05.05.2011 р., відповідач не повідомив Позивача про зміну адреси місцезнаходження.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 7150,83грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.7.5 Договору, у разі невчасної оплати, неоплати за одержаний товар, постачальник проводить нарахування Покупцю за весь час прострочення:
• пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, яка діяла в період, за який проводиться нарахування (розрахунок додається);
• 3% річних з простроченої суми (розрахунок додається),
• при цьому сума боргу за одержаний товар повинна бути виплачена Покупцем з урахуванням встановленого індексу інфляції (розрахунок додається).
Згідно розрахунку позивача пеня становить 181,74 грн.(а.с.63).
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 22,29 грн. інфляційних та 36,35 грн. 3% річних (а.с.64-65). Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (10014, м. Житомир, Богунський район, вул. Київська, 6; код ЄДРПОУ 36430420) на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівський молокозавод" (юридична адреса: 09000, Київська область, м.Сквира, вул. Р.Люксембург,14; поштова адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 76; код ЄДРПОУ 00447971) - 7150,83грн. боргу, 181,74грн. пені, 36,35грн. 3% річних, 22,29грн. інфляційних, 1609,50грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 27.04.12
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2-відповідачу (рек. з повідом.)