83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.04.12 р. Справа № 5006/29/11пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», м.Маріуполь, Донецька область
до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область
про: визнання зарахування зустрічних однорідних вимог недійсними.
за участю:
від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);
від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю);
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.03.2012р. по 20.03.2012р., з 20.03.2012р. по 04.04.2012р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», м.Маріуполь, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область (далі - Відповідач) про визнання недійсним односторонній правочин з припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав а також вимог, строк виконання яких встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог оформлений у вигляді акта взаємозаліку зустрічних однорідних вимог за договором поставки №1131 від 17.11.2010р. та договором дистриб'юції №1132 від 17.11.2010р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вважає спірний правочин таким, що суперечить приписам чинного законодавства, а саме має ознаки одностороннього правочину у відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №1131 від 17.11.2010р.,дистриб'юторського договору №1132 від 17.11.2010р., ухвали про порушення від 04.08.2011р. по справі №29/141 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоіллічпродукт", м.Маріуполь, Донецька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 39 763,55грн., 3% річних у сумі 186,19грн., пені у сумі 961,97грн., пояснень по справі №29/141, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт».
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 202, 203, 601, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
13.03.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін. Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю на законодавчому рівні визначення поняття однорідність вимог, з огляду на Постанову ВСУ від 09.12.2008р. зазначається, що однорідність вимог витікає з юридичної природи та матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань. У постанові ВСУ від 11.11.2008р. ВСУ зазначає, що суд постановив, що зобов'язання сторін є грошовими, прийшов до правильного висновку про їх однорідність за матеріальним змістом. Просять визнати зарахування зустрічних вимог які виникли за договором дистриб'юції укладеного 17.11.2010р. між ТОВ «Екоіллічпродукт» та ФОП ОСОБА_1, та відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, додаткової угоди до договору дистриб'юції №1132 від 17.11.2010р., листа №284 від 14.09.2011р., видаткового касового ордеру, актів здачі-приймання робіт, договору про надання послуг №1/03.01.11 від 03.01.2011р., претензії №683 від 26.04.2011р., претензії від 15.04.2011р.
20.03.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Представник Позивача у судове засідання 19.04.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.
Представник Відповідача у судове засідання 19.04.2012р. з'явився, проти позовних вимог заперечив.
До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов акт взаємозаліку між дистриб'ютором - покупцем ФОП ОСОБА_4 та виробником Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» за договором поставки №1131 від 17.11.2010р. та договором дистриб'юції №1132 від 17.11.2010р.
За твердженням Позивача акт взаємозаліку суперечить приписам чинного законодавства, а саме має ознаки одностороннього правочину у відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України
За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Оцінивши зміст даного правочину з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є правочином по зарахування зустрічних позовних вимог, у розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України.
Тієї ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що виклав свою позицію у листі від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», та зазначив, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.
Відповідно до п. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування можливе за наявністю таких умов:
- вимоги повинні бути зустрічними. Це означає, що сторони одночасно приймають участь у двох зобов'язаннях та при цьому кредитор по одному зобов'язанню є боржником по іншому зобов'язанню;
- вимоги повинні бути однорідними (гроші, однорідні речі). При цьому слід мати на увазі, що сторони з метою проведення заліку своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог;
- вимоги повинні бути своєчасними. Необхідно, щоб строк виконання зобов'язання або вже настав, або був встановлений моментом пред'явлення вимоги, або, що б строк не був зазначений взагалі, тобто виконання можно вимагати у будь який момент;
- вимоги повинні бути зрозумілими. Передбачається, що між сторонами не має спору відносно характеру зобов'язань, його змісту, умов виконання ... Якщо одна з сторін звернулась з заявою про залік однорідних зустрічних вимог, а інша сторона зобов'язання протиставляє цій вимозі заперечення стосовно характеру, строк, розміру виконання, то в даному випадку спору вирішується у судовому порядку та зарахування зустрічних однорідних можливо лише за рішенням суду.
Статті 4-2, 4-3 ГПК України передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не надав жодного доказу в обґрунтування суми зазначеної у акті взаємозаліку однорідних вимог.
Посилання Відповідача, що вказана сума у розмірі 39 763,55грн. є збитками безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне:
Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема є доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Реальні збитки -це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як то:
- протиправна поведінка;
- шкідливий результат (збитки);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;
- вина правопорушника.
За відсутністю хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак вимоги Відповідача до Позивача у акті взаємозаліку не є зрозумілими та доведеними, і такими що існують на момент заявлення зустрічних однорідних вимог.
Оскільки Відповідачем не надано рішення суду, яким би було визнано факт наявності у нього збитків, спричиненими з вини Позивача, то його ствердження про правомірність вимог до Позивача у вигляді заявлених збитків є безпідставними.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» про визнання недійсним односторонній правочин з припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав а також вимог, строк виконання яких встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог оформлений у вигляді акта взаємозаліку зустрічних однорідних вимог за договором поставки №1131 від 17.11.2010р. та договором дистриб'юції №1132 від 17.11.2010р.
Частиною 3 ст. ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», м.Маріуполь, Донецька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка, Донецька область про визнання зарахування зустрічних однорідних вимог недійсними задовольнити.
2. Визнати недійсним правочин з припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав а також вимог, строк виконання яких встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог оформлений у вигляді акта взаємозаліку зустрічних однорідних вимог за договором поставки №1131 від 17.11.2010р. та договором дистриб'юції №1132 від 17.11.2010р.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» (87506, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Свободи, 20, ЄДРПОУ 87121709) судовий збір у розмірі 1075,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засідання 19.04.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Риженко Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2012р.