Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
від "24" квітня 2012 р. Справа № 18/5007/20/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.2012р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 07.02.2012р.,
ОСОБА_3, довіреність від 23.04.2012р.;
ОСОБА_4, довіреність від 04.07.2011р. (була присутня в
судовому засіданні 03.04.2012р.),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмежною відповідальністю "Дія Фінанс" (м.Житомир)
до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м.Житомир)
про визнання недійсним рішення №1.16/-6р від 25.01.2012р.,
з перервою в судовому засіданні з 03.04.2012р. до 24.04.2012р. згідно ст.77 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії від 25.01.2012р. №1.16./-6р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення та вказуючи на здійснення ТОВ "Дія Фінанс" порушень, передбачених ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України посилається на те, що зміст розміщених реклам передбачає спрощену форму отримання позик, але це не відповідає фактичній процедурі отримання грошей, тобто рекламні повідомлення є неточними та неповними. При цьому позивач вказує, що ТОВ "Дія Фінанс" надає послуги з надання коштів у позику у відповідності з вимогами цивільного законодавства та проводить свою діяльність за програмами адміністрування придбання товарів в групах, які передбачають надання фізичним особам грошової позики для придбання ними нерухомості, автомобілів та інших товарів. Для здійснення такої діяльності товариство укладає з фізичними особами-громадянами України відповідні цивільно-правові договори, які містять умови зазначених програм (а.с.2-3).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому зокрема, зазначають, що Відділенням правомірно зроблено висновок про те, що дії позивача, які полягають у повідомленні суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб в рекламі неповних відомостей, зокрема, внаслідок замовчування окремих фактів, що можуть вплинути на наміри осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (а.с.21-24).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Дія Фінанс" поширювало рекламу про надання позик у друкованих засобах масової інформації міста Житомира (Житомирська обласна суспільно-ділова газета "Эхо" та газета "Авізо").
Рекламні оголошення, які розміщувало Товариство у Житомирській обласній суспільно-діловій газеті "Эхо" від 15-21 вересні №37, від 22-28 вересня №38, від 29 вересня-5 жовтня №39, були наступного змісту: "Позика. Авто, нерухомість, побутові товари. Суми від 6 до 150тис.грн., виплати до 10 років. Акція! Можливість підписання трьох договорів на одного клієнта" .
25 січня 2012 року Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету прийнято рішення №1.16/-6р, яким визнано дії ТОВ "Дія Фінанс", що полягають у повідомленні суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб в рекламі неповних відомостей, зокрема, внаслідок замовчування окремих фактів, що можуть вплинути на наміри осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання, порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим ст.15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (а.с.7-9).
За вчинення порушення, зазначеного в п.1 прийнятого рішення, відповідно до ч.7 ст.52 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на позивача накладено штраф у розмірі 8600,00грн.
Позивач, скориставшись правом на оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, передбаченим ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про скасування спірного рішення №1.16/-6р. При цьому, позивач зазначає, що не порушував вимоги ст.15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки головною метою товариства є максимально проінформувати фізичну особу щодо порядку отримання позики перед укладанням договору для прийняття нею свідомого рішення щодо укладання такого договору.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову з огляду на наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про рекламу" реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Статтею 7 Закону України "Про рекламу" встановлено, що основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди; реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції; реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності; реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.
Згідно зі ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Відповідно до ст.ст.7, 12 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
ТОВ "Дія Фінанс" здійснило рекламування послуг щодо надання позики.
Поняття "позика" передбачено ст.1046 Цивільного кодексу України, а саме за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що ТОВ "Дія Фінанс" надає суми грошей у позику або здійснює оплату вартості товару за програмою адміністрування придбання товарів у групах (програма "Споживча").
Тобто, перш ніж фізична особа отримає позику, їй необхідно укласти з Товариством договір про надання послуг за програмою адміністрування придбання у групах (зразок договору, а.с.28-31).
Дана програма адміністрування придбання товарів у групах передбачає залучення грошових коштів від фізичних осіб, їх об'єднання та використання для придбання товарів цими особами через придбання в групах. При цьому, придбанням в групах є використання об'єднаних коштів учасників групи для придбання товарів кожному з цих учасників або надання коштів у позику за рахунок періодичних платежів учасників групи. Групою є визначене коло осіб, що формується адміністратором для придбання кожним з учасників групи певного виду Товару за рахунок об'єднаних грошових коштів цих учасників. Учасниками систем придбання в групах є особи, що сплачують грошові кошти на рахунки адміністратора з метою придбання певного виду Товару. Між кожним учасником та адміністратором укладається договір про надання послуг з адміністрування придбання в групах, за яким одна сторона (адміністратор) за плату зобов'язується забезпечити придбання Товару другій стороні (учаснику) за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників певної групи, а друга сторона зобов'язується сплатити ціну Товару та вартість надання послуги шляхом внесення періодичних платежів.
Фактично для отримання позики позичальник зобов'язаний сплачувати одноразові та помісячні платежі (реєстраційний платіж - у момент підписання договору про надання послуг за програмою адміністрування придбання у групах; щомісячний загальний платіж, що складається з чистого внеску та адміністративних витрат - до 15 числа кожного місяця протягом терміну дії поговору; адміністративний платіж (дорівнює розміру реєстраційного платежу) - протягом 15 календарних днів з моменту набуття права на отримання Товару або відповідної суми у позику; доплата за переоформлення договору у розмірі 1% від вартості Товару - в день підписання трьохстороннього договору). Проте, право на отримання позики виникає в учасника групи після того, як фонд групи є достатнім, йому надано дозвіл на отримання товару (позики), тобто учаснику групи у момент укладання договору за програмою адміністрування товарів у групах невідомо, коли він отримає позику.
При цьому, позика надається за умови укладання з позикодавцем договору застави (іпотеки) майна та/або договору поруки, страхування об'єкта застави на умовах та в порядку, визначеному в договорі позики.
Термін від укладання договору за програмою придбання товарів у групах до отримання позики може складати кілька місяців, а може не наступити взагалі.
Таким чином, отримання споживачем позики можливе лише з а у м о в и укладення договору адміністрування та наявності інших умов (сплата передбачених договором адміністрування платежів, накопичення достатньої кількості коштів у фонді групи, одержання дозволу на укладення договору позики тощо), тобто за наявності обставин та чинників, які не залежать від волі споживача і не можуть бути йому відомі на момент укладення договору адміністрування. Однак, у розміщеній ТОВ "Дія Фінанс" рекламі не зазначено умов, які є обов'язковими для отримання позики споживачем.
Фактично ТОВ "Дія Фінанс" надає послуги по створенню груп для накопичення коштів учасників цих груп з ймовірністю в подальшому укладення договорів позики, тоді як у рекламі зазначає лише про послуги щодо надання позики.
Таким чином, розміщена ТОВ "Дія Фінанс" рекламна інформація щодо надання позики є неповною, та може створити у споживачів уявлення про надання позики одразу, а не через деякий час та лише при настанні певних умов, без яких отримати позику неможливо. Так, в рекламі та в укладених договорах замовчувалась інформація про справжні умови, а саме - необхідність укладення договору адміністрування, види та розміри обов'язкових платежів, необхідність їх сплати до отримання позики та після її отримання, накопичення достатньої кількості коштів у фонді групи, одержання дозволу на укладення договору позики.
Крім того, у текстах реклам Товариство застосовувало формулювання "Акція! Можливість підписання трьох договорів на одного клієнта". Проте, інформація щодо періоду, протягом якого діє акція в рекламному оголошенні відсутня.
Зміст поширеної рекламної інформації є таким, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів.
Враховуючи, що ТОВ "Дія Фінанс" у рекламі поширило інформацію, яка підпадає під визначення ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України обґрунтовано визнано порушенням дії позивача, які полягають у безпосередньому повідомленні суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб в рекламі неповних відомостей, зокрема внаслідок замовчування окремих фактів, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання та застосовано до зазначеного суб'єкта господарювання штраф у відповідності до ч.1 ст.21 цього Закону. При цьому, розмір штрафу визначено відповідачем з урахуванням вимог чинного законодавства (а.с.9, а.с.22).
Згідно приписів ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Позивач повинен належними доказами довести факти, на підставі яких пред'явлено позов.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване ТОВ "Дія Фінанс" рішення №1.16/-6р від 25.01.2012р. прийняте Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України відповідно до норм чинного законодавства України, тому вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.